Справа № 2а-75/2010 року.
П О С Т А Н О В А
іменем України
10 серпня 2010 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Славінської Н.Л.
при секретарі Базиляк Н.М.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС УДАІ м. Вінниця Паламарчука Олега Анатолійовича про оскарження акту індивідуальної дії – постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
в с т а н о в и в:
8.07.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даною позовною заявою, в якій зазначив, що постановою серії АВ №210551 від 3.07.2010 року відповідачем було винесено відносно нього постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності по ст.122 ч.1 КпАП України і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Підставою для винесення такої постанови став протокол про адміністративне правопорушення серії АВІ №058576 від 3.07.2010 року, складений також відповідачем, про те, що він 3.07.2010 року о 1 годині 30 хвилин на 160 кілометрі автодороги Житомир – Могилів-Подільський в с. Рів, керуючи транспортним засобом ЗАЗ-1102, з державним номером НОМЕР_1, в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45, рухався зі швидкістю 84 км/год, чим перевищив встановлену швидкість на 24 км/год., за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КпАП України. Швидкість вимірювалася вимірювальним приладом «Сокіл» 0209372.
Вважає постанову несправедливою, оскільки винесена вона щодо нього упереджено.
Так, 2.07.2010 року, близько 22 години, він, на прохання свого батька – ОСОБА_4, разом із останнім та його колегою по роботі, ОСОБА_5, за письмовою вимогою Шаргородської ЦРЛ, здійснював поїздку в м. Вінницю для термінового невідкладного перевезення донорської крові з обласного центру переливання крові важкохворому колезі батька, ОСОБА_6, що перебуває на стаціонарному лікуванні в Шаргородській ЦРЛ. Отримавши донорську кров, він поспішав вчасно доставити її з м. Вінниці в м. Шаргород, тому рухався із швидкістю 80 км/год. З такою ж швидкістю він рухався і в с. Рів, де був зупинений відповідачем, котрий, показавши йому радарний пристрій, де було зафіксовано 81 км/год., почав складати на нього адміністративний протокол. Він пояснив відповідачу причини свого поспіху, показав контейнер із донорською кров’ю, але відповідач повільно перевіряв документи та почав писати протокол, тому він підписав йому неоформлений протокол та не заповнений бланк постанови про адміністративне правопорушення, записавши в поясненні, що перевищив швидкість ненавмисно, і поїхав у Шаргородську ЦРЛ.
Після отримання протоколу про адміністративне правопорушення, він виявив, що в ньому, біля написаного ним пояснення, дописано невідомою особою після слів «перевищив ненавмисно» слова «на 24 км».
Просить скасувати постанову інспектора ДПС УДАІ м. Вінниця Паламарчука О.А. від 3.07.2010 року серії АВ №210551, а справу про адміністративне правопорушення – закрити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 підтримали позовну заяву, посилаючись на ті самі обставини. Просили скасувати постанову інспектора ДПС УДАІ м. Вінниця Паламарчука О.А. від 3.07.2010 року по справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КпАП України, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, посилаючись на те, що дійсно ОСОБА_2, рухаючись 3.07.2010 року о 1 годині 30 хвилин в населеному пункті – с. Рів, перевищив швидкість на 21 км/год., оскільки рухався із швидкістю 80-81 км/год., але він зробив це ненавмисно, а у зв’язку із терміновою необхідністю доставити контейнер із донорською кров’ю із Вінницького обласного центру по переливанню крові в Шаргородську ЦРЛ, де на неї чекав тяжко хворий колега батька позивача – ОСОБА_6 Весь поспіх був викликаний тим, що у тяжко хворого ОСОБА_6 розпочалася внутрішня кровотеча і кров була необхідна терміново.
Інспектор ДПС УДАІ м. Вінниці Паламарчук О.А. в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду адміністративного позову був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення йому судової повістки (а.с.14), причини неприбуття в суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутності від відповідача не надходило, заперечень на позовну заяву в суд відповідач не надіслав. Тому суд, вислухавши думку позивача та його представника, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір суд встановив, що 3.07.2010 року о 1 годині 30 хвилин позивач ОСОБА_2, за проханням свого батька – ОСОБА_4, перевозив із Вінницької обласної станції переливання крові в Шаргородську ЦРЛ кров для термінового переливання важко хворому ОСОБА_6, який знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділення Шаргородської ЦРЛ, що підтверджується в судовому засіданні поясненнями позивача та його представника, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також довідкою головного лікаря Шаргородської ЦРЛ від 8.07.2010 року за №788 (а.с.6), з якої, до того ж, вбачається, що термінове переливання крові, яку привіз позивач ОСОБА_2, врятувало життя хворому ОСОБА_6
Керуючи автомобілем ЗАЗ 1102 з державним номерним знаком НОМЕР_1 по автодорозі Житомир – Могилів-Подільський, в с. Рів, позивач рухався із швидкістю 84 км/год., тобто перевищив дозволену швидкість руху транспортного засобу в населеному пункті на 24 км/год.
Даний факт в судовому засіданні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 3.07.2010 року серії АВ1 № 058576 (а.с.5) та постановою в справі про адміністративне правопорушення серії АВ №210551 від 3.07.2010 року (а.с.4).
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні також не заперечував факту перевищення ним швидкості 3.07.2010 року о 1 годині 30 хвилин під час керування автомобілем ЗАЗ 1102 з державним номерним знаком НОМЕР_1 в с. Рів на автодорозі Житомир – Могилів-Подільський, але зазначив, що перевищив її на 20-21 км/год., а не 24 км/год., як зазначено в протоколі та в постанові про адміністративне правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.4 ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 КпАП України, тому постанова АВ 210551 від 3.07.2010 року, винесена інспектором ДПС роти УДАІ м. Вінниці Паламарчуком О.А. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України, є законною та обґрунтованою.
Встановленому судом факту відповідають адміністративно-правові відносини, що регулюються ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України, ст.ст.280, 287, 289, 293 КпАП України.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування і до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними та допустимими. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Суд може визнати протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов’язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.
Відповідно до вимог ст.ст. 280, 287, 289, 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інше. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне із таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно ст. 33 КпАП України при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом’якшує відповідальність за адміністративне правопорушення є щире розкаяння винного (п.1 ч.1 ст.34 КпАП України). Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом’якшуючими і обставини, не зазначені в законі (ч.2 ст.34 КпАП України).
За вказаних обставин та з врахуванням пом’якшуючих відповідальність обставин, а саме: того, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненні адміністративного правопорушення, вчинив адмінправопорушення при збігу тяжких обставин, оскільки перевищив швидкість через необхідність термінової доставки крові із обласної станції по переливанню крові в хірургічне відділення Шаргородської ЦРЛ, суд вважає за можливе змінити захід стягнення, застосований до нього інспектором ДПС УДАІ м. Вінниці Паламарчуком О.А. постановою від 3.07.2010 року серії АВ № 210551, згідно п. 4 ч. 1 ст. 293 КпАП України.
Крім того, враховуючи, що перевищення швидкості ОСОБА_2 3.07.2010 року близько 1 години 30 хвилин в с. Рів не перешкоджало рухові інших учасників дорожного руху, не створило аварійної ситуації, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд вважає, що вчинене ОСОБА_2 правопорушення є малозначним, тому вважає за можливе справу про адміністративне правопорушення закрити, звільнити його від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, на підставі ст.22 КпАП України.
Таким чином позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України, на підставі ст.ст.280, 287, 289, 293 КпАП України, суд
п о с т а н о в и в :
Позовну заяву ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Змінити захід стягнення, застосований до ОСОБА_2 по постанові серії АВ № 210551 від 3.07.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, винесеній інспектором ДПС УДАІ Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_3, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч.1 КпАП України у виді штрафу у розмірі 255 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Оголосити ОСОБА_2 усне зауваження.
В решті адміністративного позову ОСОБА_2 – відмовити.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: