Справа № 2 – 457/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 липня  2010 року                Шаргородський районний суд Вінницької  області

в складі: головуючого                  судді      Славінської Н.Л.

               при секретарі                                 Базиляк  Н.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

20.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу, в якому зазначив, що він перебуває в зареєстрованому  шлюбі з відповідачкою з 05.06.1994 року. Від даного шлюбу вони  мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1   просить шлюб розірвати, посилаючись на те, що його спільне життя з відповідачкою не склалося через різні характери, відсутність взаєморозуміння. З грудня 2009 року він з відповідачкою однією сім’є не проживає. Вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе та суперечить його інтересам.    

В попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, миритися не бажає, наполягає на розлученні, не заперечує, щоб справа була розглянута в попередньому судовому засіданні, про що надав суду письмову заяву.

В попередньому судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позов визнала, миритися з позивачем не бажає, наполягає на розірванні шлюбу, не заперечує, щоб рішення було ухвалене в попередньому судовому засіданні, про що надала суду письмову заяву.                    

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності до того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову  без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», за змістом частини ч. 4 ст. 174 ЦПК у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в попередньому судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України.  

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 05.06.1994 року (а.с.4).  Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5) та доньку  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6). Сторони наполягають на розлученні, миритись не бажають. Причиною розладу в сім'ї стали різні характери, відсутність взаєморозуміння. Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам сторін та їх неповнолітньої дитини.

          Даному факту відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст.ст.105,110,112 СК України,  відповідно до яких шлюб розривається судом за  позовом  одного із подружжя, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило  б інтересам одного з них чи інтересам неповнолітньої дитини.

Згідно ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки  у шлюбі та сім’ї.  

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання  подружжя суперечить інтересам сторін та їх неповнолітніх дітей, то суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.6,10,60,130,174,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 105,110,112 СК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований виконавчим комітетом Слободо-Шаргородської  сільської ради Шаргородського району Вінницької області 05.06.1994 року, актовий запис за №11.

              При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державне мито на користь держави в сумі по 8,50 грн. з кожного.  

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження рішення не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження рішення, але апеляційну скаргу не було подано протягом 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: