донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.07.2006 р. справа №31/72пд
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Москальової І.В., Старовойтової Г.Я., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Гой В.П. – дов. від 20.06.06., Старовойтова Т.О. – дов. від 17.07.06., |
від відповідача: від відповідача: прокурор | Нудьга І.Г. – дов. від 02.10.05., Камишанський О.І. – дов. від 30.11.05. Ставратій О.А. – дов. від 06.10.05. не з’явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги | Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк Акціонерного банку “Експрес-Банк” м. Київ
|
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 01.06.2006 року |
по справі | №31/72пд |
за позовом | Прокурора в м. Донецьку в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку |
до | Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк Акціонерного банку “Експрес-Банк” м. Київ |
про | Визнання недійсним договору з підстав, передбачених статтею 49 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) та стягнення з ДП “Донецька залізниця” на користь АБ “Експрес-Банк” 25473,60 грн., отриманих по угоді, а з АБ “Експрес-Банк” на користь держави вартість отриманих послуг по угоді в сумі 25473,60 грн. в доход Держави |
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.06.2006 року у справі №31/72пд (суддя Ушенко Л.В.) задоволено позов Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк та Акціонерного банку “Експрес-Банк” м. Київ про визнання договору №23/9-46/02 від 10.05.2002 року недійсним з підстав, передбачених статтею 49 Цивільного кодексу УСРС (1963 р.) та стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк на користь Акціонерного банку “Експрес-Банк” м. Київ 25473,60 грн., отриманих за угодою, а з Акціонерного банку “Експрес-Банк” м. Київ на користь держави вартість отриманих послуг за угодою в сумі 25473,60 грн.
Вказаний договір, укладений між Державним підприємством “Донецька залізниця” м. Донецьк в особі Ясинуватського загону воєнізованої охорони та Акціонерним банком “Експрес-Банк” м. Київ в особі Донецької філії банку на надання послуг з охорони об’єкту з підстав, передбачених статтею 49 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.), визнано недійсним.
Стягнуто з Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк на користь Акціонерного банку “Експрес-Банк” м. Київ кошти, отримані за договором в сумі 25473,60 грн.
Стягнуто з Акціонерного банку “Експрес-Банк” м. Київ на користь Державного бюджету України 25473,60 грн. –компенсації вартості отриманих послуг з охорони об’єкту банку в зв’язку з неможливістю відшкодування отриманого в натурі.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.
Відповідачі, Державне підприємство “Донецька залізниця” м. Донецьк та Акціонерний банк “Експрес-Банк” м. Київ, не погоджуючись з рішенням суду, звернулись з апеляційними скаргами про його скасування, так як вважають, що судом при винесенні рішення були неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та порушені норми матеріального і процесуального права. Просять прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі СДПІ), проти доводів заявників апеляційних скарг заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим, а доводи, які викладені в скаргах такими, що не можуть бути підставами для скасування рішення .
Прокурор в судове засідання не з’явився, пояснень щодо апеляційних скарг відповідачів не надав.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Донецька залізниця в особі начальника Ясинуватського загону воєнізованої охорони, що діяв на підставі довіреності начальника ДП “Донецька залізниця”, та Акціонерний банк “Експрес-Банк” в особі керуючого Донецькою філією АБ “Експрес-Банк”, який діяв на підставі статуту Банку та Положення про філію та довіреності, 10.05.2002 року уклали договір №23/9-46/02 на здійснення пропускного та підтримання внутрішньо–об’єктного режиму в установі банку підрозділом Ясинуватського загону воєнізованої охорони Донецької залізниці.
Строк дії договору сторонами визначений до 31.12.2002 року з можливістю його подальшого продовження (п.п. 9.1, 9.2 договору).
На виконання зазначеного договору Ясинуватським загоном воєнізованої охорони, який є структурним підрозділом ДП “Донецька залізниця” були надані послуги з охорони установи філії банку, що підтверджується актами б/н про обсяг наданих послуг від 31.12.03р. на суму 5178,24 грн., від 30.11.03р. на суму 5011,20 грн., від 31.10.03р. на суму 5178,24 грн., від 30.09.03р. на суму 5011,20 грн., від 31.08.03р. на суму 5178,24 грн., від 31.07.03р. на суму 5178,24 грн., всього на суму 30735,36грн. (в т. ч. ПДВ у сумі 5122,56грн.) (арк.121-126).
Ясинуватським загоном воєнізованої охорони були виставлені рахунки №103 від 26.06.03р., №141 від 01.08.03р., №231 від 03.11.03р., №170 від 01.09.03р., №203 від 30.09.03р., №256 від 01.12.03р. філії АБ “Експрес-Банк” на оплату вартості наданих послуг на загальну суму 30735,36грн. (арк.96-101).
Донецька філія АБ “Експрес-Банк” за надані послуги з охорони приміщення банку перерахувала Ясинуватському загону воєнізованої охорони 30735,36 грн. платіжними дорученнями №6780 від 02.12.03р., №5558 від 05.11.03р., №4818 від 03.10.03р., №4220 від 03.09.03р., №3738 від 05.08.03р., №2846 від 03.07.03р. (арк.115-120).
Таким чином, сторони договору виконали свої зобов’язання по договору .
Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” у пункті 43 статті 9 встановлено, що діяльність з надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності підлягає ліцензуванню.
Відповідно до частини 3 статті 10 цього Закону у разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві на видачу ліцензії зазначається їх місцезнаходження.
За приписами частини 7статті 14 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії.
Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, укладаючи спірний договір ДП “Донецька залізниця” не мала ліцензії на право здійснення охоронної діяльності відповідно і структурний підрозділ –Ясинуватський загін воєнізованої охорони, який безпосередньо зобов’язувався надавати зазначені послуги, не мав права на провадження певного виду діяльності, оскільки була відсутня засвідчена органом ліцензування копія ліцензії.
Фактично ліцензію на надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності ДП “Донецька залізниця” отримала 14.10.2003 року зі строком дії з 15.09.2003 року по 15.09.2006 року (ліцензія № 604638 серія АА, видана Міністерством внутрішніх справ України) (арк.39).
Ясинуватський загін воєнізованої охорони є структурним підрозділом, що входить до складу ДП “Донецька залізниця” без прав юридичної особи. Згідно з Положенням про Ясинуватський загін воєнізованої охорони, зареєстрованим рішенням виконкому Ясинуватської міської ради 25.12.91р. №45/40 його основними завданнями є: охорона вантажів, організація оперативно-профілактичної роботи по боротьбі з крадіжками вантажів, попередження незаконного проїзду сторонніх осіб у вантажних потягах, тощо.
Для здійснення господарської діяльності, пов’язаної з охороною об’єктів, що знаходяться у державній чи іншій власності, структурним підрозділом, відповідач, ДП “Донецька залізниця” зобов’язаний був отримати копію ліцензії для свого структурного підрозділу.
Однак, копію ліцензії він отримав лише 23.07.2004 року зі строком її дії з 23.07.2004 року по 15.09.2006 року.
Як правомірно зазначено судом першої інстанції, в момент укладення спірної угоди діяв Цивільний кодекс УРСР (1963р.).
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 цього Кодексу є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін чи однієї сторони угоди означає, що вони (вона) виходячи із обставин справи усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Договір був підписаний повноважними особами і з цього приводу у сторін не має заперечень.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що при укладенні спірного договору керівник структурного підрозділу, діючи в інтересах юридичної особи –ДП “Донецька залізниця” і в межах повноважень, наданих йому юридичною особою, усвідомлював протиправність даної угоди і свідомо допускав настання протиправних наслідків, оскільки ні Ясинуватський загін воєнізованої охорони не мав копії ліцензії, так і не мала ліцензії юридична особа ДП “Донецька залізниця”.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що дана угода укладена з боку ДП “Донецька залізниця” з метою, суперечною інтересам держави, оскільки була направлена на порушення загальних принципів господарювання, згідно яких свобода підприємницької діяльності не повинна порушувати межі цієї діяльності, визначеної законом.
Для діяльності, здійснення якої є предметом спірного договору, державою встановлені обмеження, пов’язані з необхідністю отримання ліцензії (спеціального дозволу), що само по собі є одним із засобів регулюючого впливу держави на суб’єктів господарювання, спрямованих на забезпечення єдиної державної політики у сфері господарювання та захист економічних і соціальних інтересів держави і суспільства в цілому.
За правилами статті 49 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) у разі визнання недійсною угоди, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, за наявності наміру лише у однієї із сторін все одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Сторонами виконані умови договору, тому підлягають застосуванню наслідки визнання угоди недійсною, передбачені наведеною статтею.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
Приймаючи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Донецької області відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких надані апеляційні скарги не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційні скарги Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк та Акціонерного банку “Експрес-Банк” м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 01.06.2006 року у справі №31/72пд залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 01.06.2006 року у справі №31/72пд залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий Калантай М.В.
Судді: Москальова І.В.
Старовойтова Г.Я.
Надруковано 10 примірників:
1 –у справу
3 –сторонам у справі
2 - прокурору
3 –ДАГС
1 –ГС Донецької області