Справа № 2а-78/2010 року.

П О С Т А Н О В А

іменем України

5 серпня 2010 року                   Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого –                судді Славінської Н.Л.

при секретарі                                            Базиляк Н.М.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС м. Немирів Іщенка Віталія Миколайовича про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху незаконною та її скасування,    

в с т а н о в и в:

    12.07.2010   року  ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому зазначив, що 8.07.2010 року відповідачем відносно нього було винесено адміністративну постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, в сумі 255 грн. З даною постановою він не згоден, вважає її незаконною і просить скасувати, оскільки ніякого правопорушення не вчиняв.

    Зокрема, 8.07.2010 року він керував автомобілем ВАЗ 2107 з державним НОМЕР_1, рухаючись  автодорогою Могилів-Подільський – Немирів в напрямку до м. Немирів. За 100-110 метрів від знака «населений пункт», при в’їзді в с. Мухівці він був зупинений відповідачем, який вказав на перевищення ним швидкості і показав йому вимірювальний прилад, на якому було зафіксовано швидкість 85 км/год.

    При цьому відповідачем не було представлено йому документи на прилад, сам вимірювальний прилад при цьому був весь перемотаний ізоляційною стрічкою, так як мав пошкодження цілісності корпусу. Також відповідач не представив доказів перевищення швидкості саме ним під час керування автомобілем, оскільки на вимірювальному приладі була відсутня дата  та час порушення і не було зафіксовано номер його автомобіля.

    Проте, ним не вчинено перевищення швидкості, оскільки при під’їзді до населеного пункту він знизив швидкість до 55 км/год. До того ж, при русі його випереджали інші автомобілі, тому встановити, хто вчинив порушення, зафіксоване на приладі, є технічно неможливим, оскільки на приладі не зафіксовано час перевищення швидкості, номерні знаки автомобіля, який рухався із швидкістю 85 км/год.  

    Просить скасувати постанову інспектора ДПС м. Немирів Іщенка В.М. в справі про адміністративне правопорушення серії АВ №127014 від 8.07.2010 року про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн., як незаконну.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  підтримав та уточнив  заявлені позовні вимоги. Просив скасувати постанову інспектора ДПС м. Немирів Іщенка В.М. в справі про адміністративне правопорушення серії АВ №127014 від 8.07.2010 року про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн., як незаконну, а провадження по справі про адміністративне правопорушення – закрити,   посилаючись на ті самі обставини. Строки звернення до суду ним не пропущено, оскільки постанову про адміністративне правопорушення він отримав 8.07.2010 року, а оскаржив її до суду 12.07.2010 року, тобто в межах десяти днів, як передбачено в ст.289 КпАП України.  

            Інспектор ДПС м. Немирів Вінницької області Іщенко В.М. в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду адміністративного позову був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення йому судової повістки (а.с.10), причини неприбуття в суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутності від відповідача не надходило, заперечень на позовну заяву в суд відповідач не надіслав. Тому суд, вислухавши думку позивача, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.    

Вирішуючи спір, суд встановив, що 8.07.2010 року на автодорозі Немирів – Могилів-Подільський у  Вінницькій області  відповідачем – інспектором ДПС м. Немирів Іщенком В.М. винесено відносно позивача постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АВ №127014, з якої вбачається, що ОСОБА_1 8.07.2010 року о 7 годині 05 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ з державним НОМЕР_1, у населеному пункті, позначеному знаком 5.45 ПДР, рухався із швидкістю 85 км/год, перевищив швидкість на 25 км/год. При цьому швидкість вимірювалася приладом «Сокіл» (а.с.3).  

 При цьому в постанові в справі про адміністративне правопорушення серії АВ №127014 від 8.07.2010 року відповідачем не розкрита об’єктивна сторона  адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України,  а саме: не вказано місце вчинення правопорушення, тобто населений пункт на автодорозі Немирів – Могилів-Подільський, де позивач рухався із швидкістю 85 км/год, перевищивши швидкість на 25 км/год.; не зазначено доказів, на яких ґрунтується вказане обвинувачення.  

Посилання відповідача в постанові в справі про адміністративне правопорушення на вимірювання швидкості вимірювальним приладом «Сокіл» не може бути прийнято судом як беззаперечний та належний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки в ньому не відображається час та місце вчинення правопорушення, а також не фіксується номер та марка автомобіля.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 відразу, при винесенні постанови, заперечував свою вину, просив зазначити в постанові та опитати свідків, які знаходились у його автомобілі, проте відповідач Іщенко В.М. не прийняв передбачених законом заходів по встановленню істини по справі та  не  представив суду  доказів, що підтверджують винуватість позивача, хоча   законом обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказаний факт, крім пояснення позивача в судовому засіданні, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3, котрий суду показав, що 8.07.2010 року їхав у автомобілі разом із позивачем, який, не вчинивши ніякого правопорушення, був зупинений відповідачем, котрий виніс щодо позивача постанову про вчинення адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, і про накладення на нього стягнення в розмірі 255 грн. При цьому позивач заперечував факт перевищення швидкості на 25 км/год і просив показати прилад, яким проводилося вимірювання швидкості, та реєстраційні і дозвільні документи на нього, так як прилад був перемотаний ізоляційною стрічкою через пошкодження цілісності корпусу. Проте, відповідачем було в цьому відмовлено. Також позивач просив записати свідків правопорушення, але відповідач і в цьому йому відмовив. Він сам також просив записати його свідком у даній справі, так як йому були відомі обставини справи. Проте, відповідач не звертав уваги на зауваження позивача та його, ОСОБА_3  

Таким чином, судом встановлено, що постанова, винесена інспектором ДПС м. Немирів Іщенком В.М. 8.07.2010 року серії АВ №127014 відносно  ОСОБА_1 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст.122 КпАП України є незаконною, оскільки, в порушення вимог ст. 280 КпАП України, ґрунтується на неповно з’ясованих обставинах, що мають значення для правильного вирішення справи. Тому зазначена постанова підлягає скасуванню, а провадження  у справі про адміністративне правопорушення – підлягає закриттю, оскільки судом встановлено, що позивач порушень ПДР під час руху по автодорозі Немирів – Могилів-Подільський 8.07.2010 року не вчиняв.  

Встановленому судом факту відповідають адміністративно-правові відносини, що регулюються  ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України,  ст.ст.280, 287, 289, 293  КпАП України.

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України,   завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування і до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.   Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Проте,   адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними та допустимими. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Суд може визнати протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов’язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

Відповідно до вимог ст.ст. 280, 287, 289, 293  КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інше. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне із таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки судом встановлено, що постанова, винесена інспектором з ДПС м. Немирів Іщенком В.М. 8.07.2010 року серії АВ №127014 відносно ОСОБА_1 про накладення на нього адміністративного стягнення по ч.1 ст.122 КпАП України у виді штрафу в розмірі 255 грн. є незаконною, то вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Відповідач Іщенко В.М. не надав суду заперечень проти позову,  не надав суду доказів,  які достовірно вказують на наявність в діях ОСОБА_1  складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, а  посилання відповідача в постанові по справі про адміністративне правопорушення лише на показники вимірювального приладу швидкості «Сокіл»  не може бути прийнято судом як беззаперечний та належний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки в ньому не відображається час та місце вчинення правопорушення, а також не фіксується номер та марка автомобіля. А також, із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 відразу, при складанні протоколу, заперечував свою вину, проте відповідач Іщенко В.М. не встановив належних свідків, не прийняв інших, передбачених законом, заходів по встановленню істини по справі та  не  представив суду  доказів, що підтверджують винуватість позивача, хоча   законом обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.71 КАС України). На пропозицію суду від 13.07.2010 року надати суду письмові заперечення проти позову та докази, якими вони обґрунтовуються, тобто докази, які можуть бути використані в справі для підтвердження обставин справи, суб’єктом владних повноважень без поважних причин, ні заперечень проти позову, ні доказів на обґрунтування заперечень, не надано, у зв’язку із чим, відповідно до вимог ч.ч.4,6 ст.71 КАС України, суд вирішує справу на основі наявних доказів.            

              За вказаних обставин суд вважає, що право ОСОБА_1 на використання своїх конституційних прав у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача порушено і підлягає судовому захисту, а адміністративний позов –  задоволенню.  

    Також суд вважає, що позивачем не пропущено строки звернення до суду, оскільки він отримав постанову у справі про адміністративне правопорушення 8.07.2010 року і оскаржив її, надіславши  до Шаргородського районного суду, 12.07.2010 року, тобто в строки, передбачені ст.289 КпАП України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162,163 КАС України, на підставі ст.ст.280, 287, 289, 293  КпАП України,  суд

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву  –  задовольнити.

Скасувати, як незаконну,  постанову серії АВ №127014 по справі про адміністративне правопорушення від 8 липня 2010 року, винесену   інспектором ДПС м. Немирів Іщенком Віталієм Миколайовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч.1 КпАП України і накладення стягнення у виді штрафу  у розмірі 255 гривень.  

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.            

          Постанова суду остаточна і оскарженню не підлягає.  

Суддя :