Справа № 2-14

                                                                                                                                                         2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(повний текст)

10 серпня 2010 року                                 Міловський районний суд    Луганської області

                            у складі головуючого судді                             Шовкуна В.О.,

                                                    при секретарі                             Шевчук О.В.,

                                за участі позивача                             ОСОБА_1,

                   відповідача                       ОСОБА_2,

        представника третьої особи                       ОСОБА_3

                                          адвокатів                           ОСОБА_4

                                          ОСОБА_5    

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт. Мілове цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розділ сумісно нажитого майна подружжя, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить суд прийняти рішення про розподіл сумісно нажитого майна. 11 грудня 2009 року відповідач ОСОБА_2 за первісним позовом подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про розділ сумісно нажитого майна подружжя.

В обґрунтування позову Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 посилається на те, що з 08.10.2005 року по 2008 рік вона перебувала у шлюбі з Відповідачем ОСОБА_2. Вони мешкали в будинку, який належить його батькам, батьки мешкали окремо. За період шлюбу вони нажили майно, яке добровільно розділити не можуть, а тому Позивач ОСОБА_1 просить суд розділити майно:

1) вікна пластикові 5 штук, куплені у 2006 році за 5000 гривень;

2) Антену супутникову куплену у 2006 році за 1500 гривень;

3) забор 9 секцій куплений у 2007 році за 2000 гривень;

4) холодильник «Самсунг» куплений у 2006 році за 3000 гривень;

5) бойлер електричний 100 л. куплений у 2006 році за 500 гривень;

6) ванна чугунка куплена у 2006 році за 1000 гривень;

7) автомобіль НОМЕР_1 вклали сумісно коштів на суму 30000 гривень; всього майна нажили на суму 43000 гривень. На підставі викладеного Позивач ОСОБА_1 просить суд винести рішення, яким вікна пластикові 5 шт. вартістю 5 000 гривень, антену супутникову – 1500 грн., забор 9 секцій за 2000 грн., холодильник «Самсунг» - за 3000 грн., бойлер електричний – за 500 грн., ванну – за 1000 грн., виділити Відповідачеві ОСОБА_2, а їй стягнути ? частку вартості вказаних речей  у сумі 6300 грн. Стягнути з Відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача ОСОБА_1 ? частку суми коштів, вкладених на придбання автомобіля, 15000 грн.

В обґрунтування зустрічного позову Позивач ОСОБА_2 посилався на те, що Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 вказала в первісному позові не все майно, яке слід розділити, а тому за період шлюбу, ще необхідно розділити наступне майно:

- м’який уголок «Колосок» виробництва Старобільського приватного підприємства вартістю 2500 гривень придбаний подружжям у 2006 році;

- прихожа «Надія» того ж виробництва, 2006 року вартістю 1000 гривень;

- пральна машина «Індезіт» придбана у м. Луганську у 2007 році за 2200 гривень;

- мікрохвильова піч «ДЕО» придбана у 2007 році за 1000 гривень;

- мобільний телефон «Самсунг» придбаний у 2007 році за 800 гривень;

- пилосос «Сатурн» подарунок на весілля вартістю 700 гривень;

- палас 3,5Х4,0 придбаний у 2006 році вартістю 500 гривень;

- електрообігрівач придбаний у 2007 році вартістю 500 гривень;

- ДВД плеєр «Нордман» придбаний у 2007 році вартістю 500 гривень;

Загальна вартість майна, яке не включено ОСОБА_1 в первісний позов складає 9500 гривень. На даний момент все перераховане майно знаходиться у Відповідача за зустрічним позовом, оскільки воно було вивезене без його згоди.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений нею позов підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити його посилаючись на вищевикладене. Стосовно зустрічного позову, повідомила, що з ним не згодна оскільки, вказаний перелік майна у зустрічному позові не відповідає дійсності, суми які вказані також значно завищені. Коштів щоб сплачувати у неї не має.

Представник ОСОБА_1 - адвокат – ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги заявлені у первісному позові та просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 з первісним позовом не погодився у повному обсязі та просив суд відмовити у його задоволенні. Зустрічний позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Представник ОСОБА_2 – адвокат – ОСОБА_5 первісний позов не підтримав та просив суд його задовольняти частково, а саме в частині сплати ? частини грошових коштів за 4 (чотири) місяці за кредит по автомобілю з лютого по травень 2008 року включно в сумі 1050 доларів США, оскільки ця сума є їх сумісно нажитою, зустрічний позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи – ОСОБА_3- у судовому засіданні повідомив про те, що дійсно за спірний автомобіль сплачується кредит. Надав суду довідку по сплаті кредиту. Договір укладений з ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомила про те, що робився ремонт за спільні кошти подружжя в будинку за адресою: АДРЕСА_1. Пральна машина «Індезіт» була придбана за 2080 гривень батьком Позивача ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомила про те, що вона являється матір’ю Відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 Після їхнього одруження вони жили в їхньому будинку. Грошей у них не було, оскільки її син ОСОБА_2 на той час навчався  на платному відділенні. Будинок в якому вони мешкали належить його батькові ОСОБА_9, за період їхнього  проживання (Позивача з Відповідачем) робився ремонт у будинку, було придбано супутникову антену, поставлено пластикові вікна, поставлено забор, придбаний холодильник, електричний бойлер, ванну чугунну, але все це було придбане за її кошти та кошти її чоловіка, а не за кошти подружжя.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомив про те, що будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить йому на праві власності, а тому позовні вимоги які заявлені Позивачем за первісним позовом безпідставні.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомив про те, що Позивач та Відповідач купляли м’які меблі, однак конкретно яку та за яку суму повідомити не міг.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомив про те, що ним було взято кредит у жовтні 2007 року на суму 5000 гривень, які він відразу віддав ОСОБА_2. Кредит він оформив протягом доби.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, свідків, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити  первісний позов частково, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача ОСОБА_2 ? частку вартості речей, а саме:

1) вікна пластикові 5 штук, куплені у 2006 році за 5000 гривень;

2) Антену супутникову куплену у 2006 році за 1500 гривень;

3) забор 9 секцій куплений у 2007 році за 2000 гривень;

4) холодильник «Самсунг» куплений у 2006 році за 3000 гривень;

5) бойлер електричний 100 л. куплений у 2006 році за 500 гривень;

6) ванна чугунка куплена у 2006 році за 1000 гривень;

7) автомобіль НОМЕР_1 вклали сумісно коштів на суму 30000 гривень, однак Позивач не надала суду жодного документу (по п. 1-6), який підтверджує той факт, що це майно було придбано за їхні сумісні кошти. В матеріалах справи знаходиться технічний паспорт на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого даний будинок належить ОСОБА_9 (батькові Відповідача). (а.с. 26-28). Всі предмети, які перераховані в п. 1-6 були придбані для цього будинку та там встановлені. Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні також підтвердила той факт, що дійсно будинок у якому вони мешкали з Відповідачем належить його батькові. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_8, які проживають і проживали на той час коли були придбані речі перераховані у п.п. 1-6 стверджували, що вони були придбані за їхні гроші, і саме вони собі робили ремонт у будинку. У подружжя грошей не було, оскільки Відповідач ОСОБА_2 на той час навчався у ВУЗі на платному відділенні.

Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цивільного процесуального кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача ОСОБА_1 викладені у п.п. 1-6 не підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої вимоги викладеної у п. 7 суд приходить до наступного.

Згідно договору № 25-С від 05.02.2008 року Відповідачем в кредит було придбано автомобільНОМЕР_1, згідно з яким перший внесок необхідно внести 25000 гривень. (а.с. 16-18, 174-179).

Згідно свідоцтва про шлюб подружжя уклало шлюб 08 жовтня 2005 року. (а.с. 14).

20.02.2009 року шлюб між ними було розірвано (а.с. 15), тобто автомобіль було придбано у період шлюбу.

Згідно зі ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.

 У судовому засіданні було встановлено, що фактично подружжя не проживають разом з кінця травня 2008 року.

У судовому засіданні Відповідач ОСОБА_2 повідомив суд про те, що він в змозі сплатити гроші за вкладені сумісні кошти на придбання автомобілю.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що з Відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача ОСОБА_1 необхідно стянути ? частину грошових коштів, які були вкладені сумісно подружжям, а саме: 25000 грн. : 2 = 12500 гривень. Також, з лютого по травень 2008 року, подружжя мешкали сумісно та сплачували кредит за придбаний автомобіль (за 4 місяці було сплачено 1050 доларів США). У судовому засіданні Відповідач та його представник самі вказували на даний факт та просили в цій частині її позову задовольнити, а саме ? частину від 1050 доларів США. На той момент 1050 доларів США складало (1 долар США коштував 5 грн. 05 коп.) 1050 Х 5,05 = 5302 грн. 50 коп., тобто ? частка буде складати 5302,5 : 2 = 2651 грн. 25 коп. Загальна сума, яку Відповідачу необхідно сплатити Позивачу складає 12500 грн. + 2651 грн. 25 коп. = 15151 грн. 25 коп.

Суд відноситься критично по показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_8, оскільки ними були взяті кредити у банках у грудні та жовтні 2007 році, а автомобіль було придбано у лютому 2008 році. Більше того, у судовому засіданні було встановлено, що такі кредити можна отримати було протягом одного дня.

У судовому засіданні Відповідачем ОСОБА_1 було надано заяву згідно з якою ОСОБА_12 у лютому 2008 року передав у позику ОСОБА_2 80000 рублів РФ, а також підтвердив факт повернення грошових коштів Відповідачем 10 травня 2010 року. (а.с. 186). Однак, суд приходить до висновку, що не можна визнати ці грошові кошти, які були надані у борг Відповідачу як особистою приватною власністю чоловіка і ст. 57 Сімейного кодексу України в даному випадку не застосовується. Стосовно автомобіля ВАЗ 21099, то він був проданий  у кінці 2008 року, а тому грошові кошти від реалізації ніякого відношення для внесення первинного внеску у лютому 2008 року, на придбання нового автомобіля, не мають.

Стосовно зустрічної позовної заяви, суд приходить до наступного.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 ставить позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача ОСОБА_1 ? частину вартості спільно нажитого майна в сумі 4250 гривень.

    Відповідач у судовому засіданні повідомила, що у неї не має грошей щоб сплачувати компенсацію. Більше того, суми вказані не правильні та деяке майно взагалі не відомо де знаходиться.

Згідно з ч. 4 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, чого в даному випадку не має.

    Суми вказані у зустрічному позові Відповідач не визнала у повному обсязі, оскільки вони завищені, Позивач суду не надав жодної квитанції, чеку про вартість придбаного майна, не надав жодного доказу стосовно того, що вказане майно у його позовній заяві знаходиться у Відповідачки.

    Позивач у своїй позовній заяві не ставить вимогу щодо розділу майна, або виділі майна в натурі, а тому суд не може вийти за межі позовних вимог, як це передбачено ст.ст. 10, 11 ЦПК України.

    Позивачем не було внесено грошових коштів на депозит.

    Згідно з ч. 4, 5 ст. 71 Сімейного кодексу України вирішувати питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя необхідна обов’язкова згода одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

    За таких підстав, суд приходить до висновку, що Позивач не довів ті обставини, які викладені у його зустрічній позовній заяві, а тому у зустрічному позові слід відмовити у повному обсязі.

    На підставі ст.ст.15 ЦК України, ст.ст. 57-74 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10-11, 60, 209-210, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину вкладених грошових коштів на придбання автомобіля, а саме, 15151 (п’ятнадцять тисяч сто п’ятдесят одну) гривню 25 (двадцять п’ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 151 (сто п’ятдесят одну) гривню 51 (п’ятдесят одну) копійку та 84 (вісімдесят чотири) гривні 56 (п’ятдесят шість) копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл сумісно нажитого майна подружжя відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: