Справа № 2а-77/2010 року.
П О С Т А Н О В А
іменем України
26 липня 2010 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого – судді Славінської Н.Л.
при секретарі Бородавка В.П.
з участю адвоката позивача ОСОБА_1
розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора з дізнання ВДАІ Шаргородського району Вінницької області Новіцького Андрія Йосиповича про оскарження акту індивідуальної дії – постанови про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в:
12.07.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому зазначив, що 25.05.2010 року інспектором з дізнання ВДАІ Барського району Вінницької області Шимчук Р.В. на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АВ №202897 за порушення п.31.4. ПДР та вимог ч.1 ст.121 КпАП України.
25.05.2010 року він о 9 годині, керуючи власним автомобілем марки ВАЗ-2105 з реєстраційним НОМЕР_1, рухався по автодорозі в с. Лука-Барська Барського району Вінницької області. Під час руху його обігнав автомобіль КАМАЗ з причепом, з-під задніх коліс якого вилетіли камінці, котрі вдарили в переднє вітрове скло його автомобіля і воно дало тріщини. Після цього, включивши аварійну світлову сигналізацію та зменшивши швидкість, він намагався доїхати до станції технічного обслуговування автомобілів, з метою усунути цю несправність автомобіля, що не забороняється Правилами дорожнього руху, але був зупинений працівником ДАІ Шимчуком Р.В., котрий склав відносно нього адміністративний протокол, не взявши до уваги його пояснення з цього приводу.
29.06.2010 року він був викликаний у ВДАІ Шаргородського району, де йому було вручено постанову про адміністративне правопорушення серії АВ 127986, якою відповідачем притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КпАП України і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
В описовій частині постанови вказано, що він 25.05.2010 року керував автомобілем ВАЗ-2105 з реєстраційним номером НОМЕР_2, у якого тріщина лобового скла більше 5 см. в зоні роботи склоочисників.
Вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АВ №127986 від 29.06.2010 року, винесена щодо нього, є незаконною і підлягає скасуванню з наступних підстав: в постанові не зазначено, який саме підпункт пункту 31.4 ПДР він порушив, тобто, відповідачем не розкрита об’єктивна сторона правопорушення. Крім того, п.31.5. ПДР в Україні передбачено, що він, в разі виникнення в дорозі несправностей, передбачених п.13.4 ПДР, повинен був вжити заходів до їх усунення, а якщо це зробити неможливо, рухатись якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог п.п.9.9 і 9.11 ПДР, що він і зробив, а саме: не маючи можливості замінити вітрове скло в дорозі, він рухався до найближчої станції технічного обслуговування автомобілів, щоб там його замінити, включивши аварійну світлову сигналізацію та зменшивши швидкість.
Просить скасувати постанову інспектора з дізнання ВДАІ Шаргородського району Новіцького А.Й. в справі про адміністративне правопорушення серії АВ №127986 від 29.06.2010 року про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., а провадження у справі – закрити.
В попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його адвокат ОСОБА_1 підтримали заявлені позовні вимоги. Просили скасувати постанову інспектора з дізнання ВДАІ Шаргородського району Новіцького А.Й. в справі про адміністративне правопорушення серії АВ №127986 від 29.06.2010 року про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., а провадження по справі про адміністративне правопорушення – закрити, посилаючись на те, що 25.05.2010 року ОСОБА_2 о 9 годині, керуючи власним автомобілем марки ВАЗ-2105 з реєстраційним НОМЕР_1, рухався по автодорозі в с. Лука-Барська Барського району Вінницької області. Під час руху позивача обігнав автомобіль КАМАЗ з причепом, з-під задніх коліс якого вилетіли камінці, котрі вдарили в переднє вітрове скло автомобіля ОСОБА_2 і воно дало тріщини. Після цього, включивши аварійну світлову сигналізацію та зменшивши швидкість, позивач намагався доїхати до станції технічного обслуговування автомобілів, щоб, при можливості, замінити скло, але був зупинений працівником ДАІ Шимчуком Р.В., котрий склав відносно нього адміністративний протокол, не взявши до уваги його пояснення з цього приводу. На підставі протоколу відповідачем винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Вказана постанова серії АВ №127986 від 29.06.2010 року є, на їх думку, незаконною і підлягає скасуванню, оскільки винесена відповідачем упереджено, без перевірки даних, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. При ознайомленні із вказаною постановою, позивач вирішив оскаржувати її, так як вважає незаконною. Строки звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки постанову про адміністративне правопорушення він отримав 29.06.2010 року, а оскаржив її до суду 7.07.2010 року, тобто в межах десяти днів, як передбачено в ст.289 КпАП України.
Відповідач, інспектор з дізнання ВДАІ Шаргородського району Новіцький А.Й., в попередньому судовому засіданні позов визнав. Суду пояснив, що постанова про адміністративне правопорушення серії АВ №127986 від 29.06.2010 року про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., ним виносилася на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, що був складений дізнавачем ВДАІ Барського району Шимчуком Р.В. щодо позивача. Оскільки в адміністративному протоколі не було розкрито об’єктивну сторону правопорушення, зокрема, який саме підпункт пункту 31.4 ПДР він порушив, то і в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 він не зазначив цього. Тому вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір суд встановив, що 25.05.2010 року в с. Лука-Барська Барського району Вінницької області о 9 годині 20 хвилин дізнавачем ВДАІ Барського району Шимчуком Р.В. відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії АВ №202897, з якого вбачається, що останній керував автомобілем ВАЗ-21-5 з державним номером НОМЕР_2, у якому тріщина лобового скла більше 5 см. в зоні роботи склоочисників, чим порушив вимоги п.31.4 ПДР України (а.с.8).
З вказаного протоколу також вбачається, що ОСОБА_2 надав пояснення, зазначивши, що зобов’язується скло замінити.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відповідач – інспектор з дізнання ВДАІ Шаргородського району Вінницької області Новіцький А.Й. 29.06.2010 року у ВДАІ м. Шаргород виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АВ №127986, в якій зазначив, що позивач ОСОБА_2 25.05.2010 року керував автомобілем ВАЗ-2105 з державним номерним знаком НОМЕР_2, у якого тріщина лобового скла більше 5 см. в зоні роботи склоочисників (а.с.11).
При цьому в постанові, що складалася на підставі протоколу про адміністративне правопорушення АВ №202897, не розкрита об’єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КпАП України, а саме: не вказано, чи відноситься тріщина на лобовому склі до технічних несправностей транспортного засобу, передбачених підпунктами пункту 31.4 ПДР України, з якою відповідними правилами експлуатація забороняється; не зазначено обставин, при яких виникла тріщина на лобовому склі автомобіля та час її виникнення; не зазначено доказів, на яких ґрунтується вказане обвинувачення; не зазначено місце вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що постанова, винесена інспектором з дізнання ВДАІ Шаргородського району Новіцьким А.Й. 29.06.2010 року серії АВ №127986 відносно ОСОБА_2 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст.121 КпАП України є незаконною, оскільки, в порушення вимог ст. 280 КпАП України, ґрунтується на неповно з’ясованих обставинах, що мають значення для правильного вирішення справи. Тому зазначена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – підлягає закриттю, оскільки судом встановлено, що позивач, після виникнення в дорозі несправності – тріщини на лобовому склі, виявивши, що не зможе усунути дану несправність самостійно, ввімкнув світлову сигналізацію та з мінімальною швидкістю рухався до місця ремонту – найближчої станції техобслуговування з метою замінити скло, що дозволяється п.31.5. Правил дорожного руху. До того ж в підпунктах 31.4.1. – 31.4.7. пункту 31.4 Правил дорожного руху не передбачено серед технічних несправностей автомобіля, з якими забороняється експлуатація транспортного засобу, тріщину на лобовому склі автомобіля.
Встановленому судом факту відповідають адміністративно-правові відносини, що регулюються ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України, ст.ст.280, 287, 289, 293 КпАП України.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування і до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Проте, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними та допустимими. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Суд може визнати протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов’язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.
Відповідно до вимог ст.ст. 280, 287, 289, 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інше. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне із таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки судом встановлено, що постанова, винесена інспектором з дізнання ВДАІ Шаргородського району Новіцьким А.Й. 29.06.2010 року серії АВ №127986 відносно ОСОБА_2 про накладення на нього адміністративного стягнення по ч.1 ст.121 КпАП України у виді штрафу в розмірі 340 грн. є незаконною, то вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
За вказаних обставин суд вважає, що право ОСОБА_2 на використання своїх конституційних прав у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача порушено і підлягає судовому захисту, а адміністративний позов – задоволенню.
Також суд вважає, що позивачем не пропущено строки звернення до суду, оскільки він отримав постанову у справі про адміністративне правопорушення 29.06.2010 року (а.с.11) і оскаржив її, надіславши до Шаргородського районного суду, 9.07.2010 року (а.с.12), тобто в строки, передбачені ст.289 КпАП України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, на підставі ст.ст.280, 287, 289, 293 КпАП України, суд
п о с т а н о в и в :
Позовну заяву – задовольнити.
Скасувати постанову серії АВ №127986 по справі про адміністративне правопорушення від 29 червня 2010 року, винесену інспектором з дізнання ВДАІ Шаргородського району Вінницької області Новіцьким А.Й. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КпАП України і накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
На постанову може бути подана заява про її апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі та апеляційна скарга на постанову протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя :