Справа № 2-5271/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.06.2010 р. Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Гайдук Л.П.
при секретарі - Загородній Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,
ВСТАНОВИВ:
09.02.2010 р. позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, в якому просив визнати кредитний договір №014/0078/74/103153 від 18.09.2008 р. та договір іпотеки №014/0078\74\103153\1 від 18.09.2008 р. недійсними. Мотивуючи свої вимоги тим, що 18.09.2008 р. між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №014/0078/74/103153, згідно з яким відповідач надав йому кредит в сумі 55000 грн. під 13,85% терміном на 20 років до 2028 р. для придбання нерухомості. В подальшому між сторонами був укладений договір іпотеки №014/0078\74\103153\1. Проте, позивач вказує, що договори не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач повинен виконувати умови договору в іноземній валюті – доларах США, хоча положеннями ст. 99 Конституції України, ст. 192, 524, 533 ЦК України, Законами України «Про платіжні системи та переказ коштів», «Про НБУ» встановлено що єдиною грошовою одиницею, законним платіжним засобом тощо є гривня. Використання на території України іноземної валюти, як засобу виконання зобов’язань, зокрема по кредитному договору буде законним, лише в тому разі, коли позичальник здійснює безготівковий розрахунок у іноземній валюті, маючи при цьому індивідуальну банківську ліцензію на проведення відповідної разової валютної операції, без отримання індивідуальної банківської ліцензії проведення такої валютної операції буде незаконним. Також ОСОБА_1 вказує, що при укладенні кредитного договору відповідач не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності, та договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України. Надання банком кредиту в іноземній валюті можливо при дотриманні ним імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії, наявність у банка банківської ліцензії не дає можливості здійснювати таку валютну операцію як кредитування, а також здійснення кредитування без індивідуальної банківської ліцензії є незаконною. Оскільки відповідач, здійснюючи кредитування в іноземній валюті, не мав індивідуальної банківської ліцензії (як на думку позивача) то укладення кредитного договору суперечить приписам вищевказаних вимог закону, і у відповідності до ч. 1 ст. 227 ЦК України, є підставою для визнання договору недійсним. Визнання кредитного договору також тягне за собою визнання недійсним договору іпотеки. Таким чином, кредитний договір не відповідає вимогам цивільного законодавства в частині валюти кредитування та валюти здійснення платежів. Використання іноземної валюти долару США, як єдиного засобу виконання зобов’язань по кредитному договору позбавляє можливості здійснення виконання зобов’язань позивачем. Такі умови договору є несправедливим по відношенню до позивача та порушують його законні права як споживача, оскільки всі ризики знецінення національної валюти покладені виключно на нього. Відповідач здійснивши кредитування позивача у іноземній валюті, не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності для цього, оскільки не мав спеціального дозволу – індивідуальної ліцензії. .
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог вважаючи їх безпідставними.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
18.09.2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/0078/74/103153, згідно з яким відповідач надав позивачу кредит в сумі 55000 грн. під 13,85% терміном на 20 років до 2028 р. для придбання нерухомості. Згідно умов договору позивач зобов’язувався щомісячно погашати заборгованість сплачуючи 677,95 доларів США щомісячно.
18.09.2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №014/0078\74\103153\1, згідно з яким ОСОБА_1 передав ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку.
Відповідно до ст.533 ЦК України використання іноземної валюти а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України по зобов,язанням допускається у випадках та на умовах ,встановлених законом.
Предметом укладеного кредитного договору між сторонами є надання грошових коштів банком у доларах США позивачу з визначеним терміном його повернення та сплатою комісії та відсотків .
Таким чином,між сторонами мало місце погодження про надання грошових коштів саме у доларах США що не протиречить діючому законодавству та передбачено ст.47 Законом України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність»,зокрема,на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: операції з валютними цінностями;тому доводи позивача про те,що договір не відповідає вимогам ч.1ст.203 ЦК України а саме про виконання зобов,язання по кредитному договору тільки у доларах США та виключення при цьому національної валюти України-гривні як єдиного засобу платежу не можуть заслуговувати на увагу.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі - Декрет) передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Індивідуальної ліцензії потребують такі операції. Відповідно до п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:
- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;
- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.
Згідно Банківської ліцензії №10 від 27.03.1992 р., виданої Національним банком України, дозволу Національного банку України №10-4 від 11.10.2006 р. та додатку до дозволу, ВАТ « Райффайзен банк Аваль» було надано право на здійснення операцій з іноземною валютою визначених ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність.
Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання позивача на те, що кредитний договір є несправедливим, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки позивач сам уклав кредитний договір з відповідачем на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважав його справедливим.
Тобто, при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договори містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, оскільки кредитний договір укладений позивачем на підставі вільного волевиявлення, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Таким чином,суд вважає заявлені вимоги позивачем про визнання договору іпотеки недійсним безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.203 ЦК України,Законом України»Про банки та банківську діяльність»,ДКМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» , суд
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Дзержинського районного суду м. Харкова. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова.
Головуючий суддя: