СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
28 липня 2009 року Справа № 2-22/10733-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Волкова К.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1370 від 15.06.2009,
третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 30.03.2009 у справі № 2-22/10733-2008
за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) (пров. Шевченка, 12, місто Київ 1, 01001)
в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Армянськ Автономної Республіки Крим" (мкрн. Корявко, 3, місто Армянськ, Красноперекопський р-н, 96012)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 96300)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, 96300)
про стягнення 627 372,69 грн,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Армянськ Автономної Республіки Крим" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 627 372, 69 грн заборгованості за кредитним договором № 66-2005 від 26.12.2005, де 400 000 грн –сума кредиту, 43 638, 35 грн - відсотки, нараховані за користування кредитом, 11 806, 45 грн - комісійна винагорода, 150 140, 76 грн - пеня за прострочення оплати кредиту, 17 147, 06 грн - пеня за прострочення оплати відсотків за користування кредитом, 4 640, 07 грн - пеня за прострочення оплати комісійної винагороди, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2009 у справі № 2-22/10733-2008 позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Армянськ Автономної Республіки Крим" 400 000, 00 грн заборгованості за кредитом, 43 638, 35 грн відсотків, 11 806, 45 грн комісійної винагороди, 150 140, 76 грн пені за прострочення оплати кредиту, 17 147, 06 грн пені за прострочення оплати відсотків за користування кредитом, 4 640, 07 грн пені за прострочення оплати комісійної винагороди, а також 6 273, 73 грн державного мита та 118, 00 грн витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується виконання зобов’язань за кредитним договором № 66-2005 від 26.12.2005, у тому числі на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.05.2007 у справі № 2-9/2611-2007 за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Армянськ Автономної Республіки Крим" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (майнового поручителя за вказаним кредитним договором) за участю третьої особи: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно в сумі 464 693, 42 грн, а тому сума заборгованості підлягає стягненню.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким у позові відмовити.
Свої вимоги заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення пені в загальній сумі 171 927, 89 грн, про що він у судовому засіданні першої інстанції заявляв усне клопотання. Також відповідач вважає неправомірним стягувати з нього заборгованість за кредитним договором № 66-2005 від 26.12.2005, оскільки відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 2-9/2611-2007.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що нарахування пені понад шість місяців передбачено пунктом 3.2 кредитного договору, а збільшення строків позовної давності –пунктом 6.7 того ж договору.
Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду –без змін.
Третя особа у судові засідання апеляційної інстанції не з’явилась. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України вона належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, проте не реалізувала своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.
Розпорядженням в.о. заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 суддю Волкова К.В. замінено на суддю Маслову З.Д.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.08.2009 суддю Маслову З.Д. замінено на суддю Волкова К.В.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
26.12.2005 між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Армянськ Автономної Республіки Крим" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 66-2005, предметом якого згідно з пунктом 2.1 договору є надання банком кредиту шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, що не може перевищувати 130 000 грн (т. 1, а. с. 22).
Договором № 1 від 29.12.2005 внесено зміни до пункту 2. 1 кредитного договору, відповідно до яких сума кредитної лінії не може перевищувати 200 000 грн (т. 1, а. с. 27). Договором № 2 від 25.01.2006 розмір кредитної лінії збільшено до 400 000 грн (т. 1, а. с. 28).
Датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту є 21.12.2006 (пункт 2.2 договору).
Сам договір згідно з його пунктом 6.4 діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов’язань, прийнятих на себе за договором.
Пунктами 3.2, 3.3 вказаного договору встановлено, що умовами кредитування є також щомісячна сплата позичальником відсотків за користування кредитом у розмірі 22 відсотка річних та комісійної винагороди в розмірі 0, 5 % від ліміту кредитної лінії.
Заборгованість відповідача за кредитом у сумі 400 000 грн, відсотками, нарахованих за користування кредитом, у сумі 43 638, 35 грн та комісійної винагороди у сумі 11 806, 45 грн підтверджується рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.05.2007 у справі № 2-9/2611-2007 за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Армянськ Автономної Республіки Крим" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за участю третьої особи: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно в сумі 464 693, 42 грн (т. 1, а. с. 38); довідками про рух коштів на рахунках відповідача (т. 1, а. с. 16 –21) та не заперечується самим відповідачем.
У межах вказаної справи, на майно фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, який є майновим поручителем виконання боржником - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором № 66-2005 від 26.12.2005 на підставі договору поручительства № 274 від 26.12.2005 (т. 1, а. с. 48, 49, 58) у межах вартості майна, обумовленого договором застави № 145-2005 від 26.12.2005 (т. 1, а. с. 50-56), звернуто стягнення в сумі 484 633, 18 грн шляхом реалізації його з публічних торгів.
05.07.2007 державним виконавцем ВДВС Первомайського РУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 2-9/2611-2007 (т. 1, а. с. 41). Докази, що дане рішення виконано, відсутні у матеріалах справи.
Невиконання даного рішення стало підставою для звернення акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Армянськ Автономної Республіки Крим" до суду з позовом до боржника.
Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.
Пунктом 2.2 кредитного договору № 66-2005 від 26.12.2005 встановлено обов’язок позичальника повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту до 21.12.2006, які згідно з договором № 2 від 25.01.2006 (т. 1, а. с. 28) становлять 400 000 грн.
Матеріалами справи, зокрема, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.05.2007 у справі № 2-9/2611-2007 (т. 1, а. с. 38), довідками про рух коштів на рахунках відповідача (т. 1, а. с. 16 – 21), підтверджується неналежне виконання відповідачем встановленого обов’язку. Неповернення 400 000 грн кредиту не заперечується й самим боржником.
Пунктами 3.2, 3.3 встановлено також обов’язок позичальника сплачувати в останній робочий день місяця відсотки за користування кредитом, що нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отримані кошти, виходячи з установленої відсоткової ставки в розмірі 22 % річних, та комісійної винагороди за управління кредитом, виходячи з установленої відсоткової ставки в розмірі 0, 5 % від ліміту кредитної лінії, шляхом перерахування грошових коштів з свого поточного рахунку на відкритий банком рахунок в філії "Відділення Промінвестбанку в місті Армянськ Автономної Республіки Крим".
Заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 зі сплати відсотків, нарахованих за період з 01.08.2006 по 28.01.2007, у сумі 43 638, 35 грн та комісійної винагороди за серпень –грудень 2006 року, січень 2007 року (з 01.01.2007 по 28.01.2007) у сумі 11 806, 45 грн також підтверджується матеріалами справи та не заперечується позичальником (т. 1, а. с. 16 –21, 38). У судовому засіданні - 28.07.2009 представник відповідача пояснив, що під час розгляду апеляційної скарги між сторонами проведена звірка заборгованості і що позовні вимоги враховують всі платежі, що здійснені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.
З огляду на зазначене судова колегія вважає доведеним факт заборгованості відповідача за кредитним договором № 66-2005 від 26.12.2005.
Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Вказане положення кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України.
За таких обставин судова колегія вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 400 000 грн заборгованості за кредитом, 43 638, 35 грн відсотків та 11 806, 45 грн комісійної винагороди.
Відповідно до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Сплата неустойки за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань передбачено сторонами також в пункті 5.1 кредитного договору.
Різновидом неустойки є пеня, яка згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту, та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит (плата, яка включає відсотки за користування кредитом та комісійну винагороду) позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.
Вказаний пункт договору відповідає вимогам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Позивач просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 150 140, 76 грн пені за прострочення оплати кредиту, нарахованої за період з 22.12.2006 по 30.11.2008, 17 147, 06 грн пені за прострочення оплати відсотків за користування кредитом та 4 640, 07 грн пені за прострочення оплати комісійної винагороди за серпень 2006 року - січень 2007 року, нарахованої за період з дати прострочення до 30.11.2008 (т. 1, а. с. 7), тобто за період, що становить більше шести календарних місяців.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 3.5 кредитного договору сторони передбачили, що пеня нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для її застосування, до дати припинення цих обставин включно. Оскільки відповідачем заборгованість з оплати суми кредиту, відсотків та комісійної винагороди на сьогоднішній день не погашена, то судова колегія вважає правомірним нарахування пені за період, що перевищує шість місяців, на підставі пункту 3.5 кредитного договору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок (т. 1, а. с. 7), колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 150 140, 76 грн пені за прострочення оплати кредиту, 17 147, 06 грн пені за прострочення оплати відсотків за користування кредитом та 4 640, 07 грн пені за прострочення оплати комісійної винагороди.
Доводи заявника апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується судом до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Докази, що відповідач подав до суду першої інстанції відповідну заяву, відсутні в матеріалах справи. Останній в апеляційній скарзі зазначає, що ним про пропуск позивачем строку позовної давності було заявлено усне клопотання в суді першої інстанції. Проте, така форма застосування строків позовної давності не відповідає частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України.
Крім того, частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. У пункті 6.7 кредитного договору передбачено, що строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), встановлюється тривалістю у 10 років. Таким чином, вказаним пунктом договору збільшено строк позовної давності для стягнення пені, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.
Доводи заявника апеляційної скарги про неправомірність стягнення з нього суми заборгованості за кредитним договором, оскільки господарським судом Автономної Республіки Крим у межах справи № 2-9/2611-2007 вказана заборгованість стягнута шляхом звернення стягнення на заставлено майно майнового поручителя - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, є помилковими з огляду на наступне. Згідно з частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Пунктом 1.3 договору поруки № 274 від 26.12.2005 встановлена солідарна відповідальність фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 48). Відповідно до частин 1, 2 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Отже, сутність солідарного обов'язку полягає в тому, що жодний солідарний боржник, навіть той, який частково виконав зобов'язання, не вибуває із зобов'язального правовідношення до моменту повного погашення вимог кредитора. З цієї підстави рішення суду про стягнення боргу з майнового поручителя або наявність виконавчого провадження з примусового виконання цього рішення за відсутності доказів його виконання, також не позбавляє права кредитора вимагати виконання обов'язку і від боржника.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2009 у справі № 2-22/10733-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді К.В. Волков
Ю.М. Гоголь