СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
27 липня 2009 року Справа № 2-24/988-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Єлісєєв Вячеслав Вікторович, довіреність № б/н від 31.12.2008,
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3359 від 17.06.2009,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортмастер" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 25.06.2009 у справі № 2-24/988-2009
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортмастер" (бул. Лесі Українки, 28, місто Київ, 01133)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 95000)
про стягнення 262043,44 грн. (за заявою суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про надання розстрочки виконання рішення по справі)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортмастер" (позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (відповідач) про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортмастер" суми заборгованості у розмірі 262043,44 грн., а саме: суми основної заборгованості у розмірі 227202,50 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 10438,09 грн., 60% річних у розмірі 24402,95 грн. Стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., та витрати зі сплати державного мита у розмірі 2620,43 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 07.04.2009 у справі № 2-24/988-2009 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 226504,78 грн. основного боргу, 24402,95 грн. –60 % річних, 10417,86 грн –індекс інфляції, 2613,25 грн. державного мита та 117,68 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 697,72 грн процентів за користування товарним кредитом та 20,23 грн. індексу інфляції у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного суду від 21.05.2009 апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.
02.06.2009 до господарського суду Автономної Республіки Крим від Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 надійшла заява про надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим строком на один рік, зобов’язавши сплачувати суму боргу рівними частинами у розмірі 20376,01 грн. щомісячно.
Відповідач мотивує тим, що виконати рішення суду не має об'єктивної можливості, що заявник обґрунтовує приведеними розрахунками свого прибутку.
У судовому засіданні 22.06.2009 позивач надав заперечення на заяву про надання розстрочки виконання рішення, у якому просить відмовити заявнику у задоволенні заяви у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009 (суддя Колосова Г.Г.) у справі № 2-24/988 - 2009 заяву Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.04.2009 задоволено частково.
Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 надано розстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.04.2009 на сім місяців із щомісячною сплатою суми боргу рівними частинами у розмірі 34140,17 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу суду скасувати.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що відповідно до пункту 3 Роз'яснення Вищого Господарського суду України N 02-5/333 від 12.09.1996 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України. Зокрема заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви.
Позивач вважає, що фактично відповідач не надав доказів свого незадовільного фінансового стану, а надані документи не відображають у повній мірі його фінансовий стан. Тобто, Господарський суд Автономної Республіки Крим прийнявши ухвалу від 25.07.2009 неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають фактичним обставинам справи.
Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
У судовому засіданні 27.07.2009 відповідач надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі статті 106 Господарського суду України ухвали місцевого суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Розглянувши справу відповідно до вимог статті 101, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
02.06.2009 відповідач надав до суду першої інстанції заяву про надання розстрочки виконання рішення.
12.06.2009 до Господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортмастер" надійшло клопотання про витребування у Державної податкової інспекції в місті Сімферополі відомостей стосовно наявності рахунків в банківських установах України Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 та про зобов'язання боржника (заявника) надати до суду відомості про стан всіх своїх рахунків станом на день подання заяви про надання розстрочки виконання рішення у справі № 2-24/988-2009 року та на день подання звіту Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 за перший квартал 2009 року.
Суд задовольнив частково клопотання стягувача, у частині витребування від Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 документів в обґрунтування вимог заяви, у частині витребування документів у Державної податкової інспекції в місті Сімферополі у задоволенні клопотання відмовлено.
Стягувач проти вимог заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність. Крім того, стягувач пояснив, що боржник своїми діями, з укладання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортмастер" та пропозиції укласти мирову угоду від 03.04.2009 підтвердив свою фінансову спроможність, крім того, надані боржником документи не відображають у повній мірі його фінансовий стан.
Заявник надав довідку банку № 136/1-16/484 від 22.06.09, відповідно до якої станом на 22.06.2009 залишок грошових коштів на рахунку Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 № 26002035159600 складає 2860,56 грн.
Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»резиденти України (юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, фізичну особи) мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З цього виходить, що при укладанні даного договору відповідач на підставі вільного волевиявлення зобов'язався у визначенні строки сплатити за товар зазначені суми.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, при винесенні ухвали першої інстанції від 25.06.2009 не було враховано той факт, що відповідач добровільно взяв на себе зобов’язання сплатити позивачу присуджену судом першої інстанції суму.
Пунктом 3 проекту мирової угоди відповідача від 03.04.2009 відповідач зобов'язувався сплатити заборгованість у розмірі 139 544,40 грн. до 01.06.2009, тобто, на протязі 2-х місяців. Вказана пропозиція відповідача означає, що відповідач має можливість сплачувати не менше ніж 69 772,20 грн. у місяць. Тобто, фактично, на відміну на вказане у заяві про надання розстрочки виконання рішення, відповідач у другому кварталі 2009 очікує отримати дохід не менше 209 000,00 грн., не враховуючи необхідних щомісячних витрат у розмірі від 10 000,00 до 15 000,00 грн.
Висновок Господарського суду Автономної Республіки Крим про надання розстрочки виконання рішення від 07.04.2009 на сім місяців із щомісячною сплатою суми боргу рівними частинами у розмірі 34140,17 грн., є безпідставним.
У відповідності з Роз’ясненнями Вищого арбітражного суду № 02-5/333 від 12.09.1996 «Про деякі питання практики застосування статті 12 Господарського процесуального кодексу України»вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. У даному випадку господарський суд не врахував інтереси позивача.
Згідно з пунктом 2 статті 128 Господарського кодексу України, громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що на праві власності відповідача зареєстровано декілька транспортних засобів, а саме автомобиль TOYOTA CAMRY; ГАЗ - 2705 (а.с. 98, т. 1), на які згідно законодавству може бути звернено стягнення.
Вказані факти спростовують висновок суду про неможливість та ускладеність виконання судового рішення.
Оскільки висновки суду про надання розстрочки виконання рішення є необґрунтованими, ухвала суду підлягає скасуванню.
При вирішені питання про надання розстрочки судова колегія відмовляє у задоволенні вимог відповідача на підставі вищезгаданого.
Керуючись статтями 101, 103 (пунктом 2), 104 (пунктом 1 частини 1), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортмастер" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2009 у справі № 2-24/988-2009 скасувати.
У надані розстрочки виконанні рішення відмовити.
Головуючий суддя Підпис
Судді Підпис
Підпис