Судове рішення 22ц-22299/2010 від 19.08.2010

Судове рішення #10478845

Справа № 22ц -22299/2010 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія – 52 ( IV ) Водоп`янов С.М.

Доповідач – Зубакова В.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - судді Неклеси В.І.

суддів - Зубакової В.П., Барильської А.П.

при секретарі - Іванюк О.В.

за участю: позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - Громко Наталі Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ВАТ «ЦГЗК») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, який він уточнив 14.09.2009 року, та просив поновити його на посаду підсобного робітника з ремонту гірничого устаткування Петровського кар`єру ВАТ «ЦГЗК», стягнути з відповідача на його користь 11 335,88 грн. на відшкодування втраченого заробітку та 20 тис. грн. у відшкодування моральної шкоди, яка складається з того, що його незаконно було позбавлено права на працю, джерела існування, у порушенні життєвих зв'язків тощо, що спричинило моральні страждання, та стягнути з відповідача на його користь 1000 грн. витрат на юридичну допомогу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на поперєднє місце роботи на посаду підсобного робочого з ремонту гірничого устаткування Петровського кар`єру ВАТ «ЦГЗК» з 06 червня 2008 року.

Стягнуто з ВАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу, тобто з 06 червня 2008 року – 11335, 88 грн., судові витрати в сумі 1000грн., у відшкодування моральної шкоди 4 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ВАТ «ЦГЗК» державне мито в сумі 113,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 04 червня 2010 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2009 року в частині найменування посади на яку поновлено позивача, та зазначено що вірним слід вважати посаду підсобного робітника.

В апеляційній скарзі ВАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, суд прийшов до помилкового висновку про те, що робота сторожа та підсобного робітника є ідентичною, та не взяв до уваги, що строковий договір про переведення позивача на посаду підсобного робітника укладено 30.01.2007 року на підставі його заяви, а тому детальний розгляд всієї трудової діяльності ОСОБА_2 є безпідставним.

Висновок суду щодо виконання записів про тимчасове переведення у заяві іншою особою та щодо звільнення позивача з роботи внаслідок його переслідування адміністрацією відповідача грунтується на припущеннях та суперечить п.2 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 29.12.2009р. «Про судове рішення».

Суд необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про допит свідка – інспектора відділу кадрів Картавцевої, яка за словами позивача ввела його в оману та вмовила написати заяву про переведення на місце Єфіменко на час її відпустки по догляду за дитиною.

Необгрунтованим є стягнення з відповідача моральної шкоди та судових витрат, оскільки в рішенні навіть не зазначено в чому вони полягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1982 року працював на ВАТ «ЦГЗК» на різних посадах. Наказом №15к-275 від 15.01.2007 року, на підставі заяви ОСОБА_2 від 10.01.2007 року (т.1 а.с. 29), його переведено підсобним робітником 1-го розряду на дільницю з ремонту гірничого устаткування Петрівського кар`єру на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5 до дня її фактичного виходу з відпустки (т. 1 а.с. 5).

Розпорядженням №696 від 06.06.2008 року ( т. 1 а.с. 94) перервано відпустку по догляду за дитиною до 5-ти років ОСОБА_5, на підставі її заяви від 20.05.2008 р. (т.1 а.с. 93), та допущено її до роботи з 09 червня 2008 року.

Наказом №104к-508 від 06.06.2008 року ОСОБА_2 звільнений з займаної посади п в зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України (т.1 а.с. 31).

Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач з 2003 року по 2007 рік виконував постійну роботу, оскільки відповідач не мав право на переведення ОСОБА_2 на посаду, яку займала ОСОБА_3, з 13 травня 2003 року, та в 2007 році позивача обманом змусили написати заяву про його тимчасове працевлаштування на тій посаді, яку від займав з 2003 року.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції свідчить про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи і про його невідповідність обставинам справи. Рішення суду грунтується лише на припущеннях позивача, які не підтверджені доказами. Зазначені обставини дають підстави колегії суддів для скасування рішення районного суду і постановлення нового рішення, відповідно до положень п.п. 1,3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до п.2 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною).

Відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення його строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «ЦГЗК» та ОСОБА_2 укладено строковий трудовий договір на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5, який було припинено на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України в зв`язку з виходом на роботу ОСОБА_5, що не суперечить чинному законодавству, а тому доводи апеляційної скарги є обгрунтованими.

Безпідставним є посилання позивача на те, що його звільнили з порушенням трудового законодавства під час перебування на лікарняному, оскільки як передбачено ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці з іцніціативи власника або уповноваженого ним органу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримав копію наказу про звільнення та трудову книжку 18.06.2008 року, а тому не підлягають задоволенню його позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача втраченого заробітку в розмірі 11 335,88 грн., оскільки згідно зі ст. 235 КЗпП України оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Недоведеними є, на думку колегії суддів, і вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, а в діях відповідача ВАТ «ЦГЗК» не вбачається порушення прав позивача.

Крім того, позивачу, при звільненні, було запропоновано нове місце роботи на вибір: озеленювача ремонтно-експлуатаціного цеху, підсобного робітника 0,5 ст. ремонтно-експлуатаційного цеху, оператора заправочних станцій цеху зберігання і відпуску матеріалів, та від яких, як пояснив у судовому засідання позивач ОСОБА_2, він відмовився через незнання та небажання вивчати нові посадові обов`язки.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача ВАТ «ЦГЗК» на користь позивача 1000,00 грн. витрат на правову допомогу, оскільки суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, стороні на користь якої ухвалено рішення.

На підставі вищевикладного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, 4 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді:

Ў Справа № 22ц -22299/2010 Головуючий в 1-й інстанції