Справа №2-404/2010 року

УХВАЛА

16 липня 2010  року                      Шаргородський районний суд Вінницької області

                                                        Суддя Славінська Н.Л.

              розглянувши позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення,

встановив:

  22.06.2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Шаргородського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення, зазначивши, що відповідно до укладеного договору VIS0GA0000002134 від 16.09.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 55460, 00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 16.09.2013 року.

    Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця  в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат.      

    У порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав.      

    У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 02.03.2010 року має заборгованість – 67698,44 грн., яка складається з наступного: 52024,37 грн. – заборгованість за кредитом, 8483,90 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 983,25 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом, 2745,09 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до договору – 250 грн. – штраф (фіксована частина), 3211,83 грн. – штраф (процентна складова).

    В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ПриватБанк і відповідач 16.09.2008 року уклали договір іпотеки без номеру. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 57,80 м2., який розташований за адресою: с. Клекотина, Шаргородського району Вінницька область, вул. Набережна, 21. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Цимбалюком І.М., приватним нотаріусом Шаргородського районного нотаріального округу Вінницької області 13.08.2008 року за реєстром №15.

    У відповідності до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі документу, зазначеного у договорі іпотеки.

    Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

    Вище вказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки, іншими документами.

     Згідно  з ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодавець вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про  звернення  стягнення  на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета   іпотеки   шляхом   проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу,  встановленої статтею 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя  на продаж предмета іпотеки будь-якій особі – покупцеві.

    Згідно з ч.2 ст.39 ЗУ «Про іпотеку» одночасно з  рішенням  про  звернення  стягнення  на  предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення  про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України – звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове  приміщення  є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

      Крім того, відповідно до  ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», встановлено, що реєстрація -  це внесення відомостей до паспортного документа  про місце проживання або місце перебування  із зазначеними адресами житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу.   За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію  нараховуються усі комунальні послуги  і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

    Згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з  реєстрації  місця  проживання здійснюється  на підставі остаточного  рішення  суду про позбавлення  права  власності  на  житлове  приміщення  або  права користування   житловим   приміщенням.

    В зв’язку із подачею позову про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 57,80 м2., житловою площею 51,70 м2,  розташований за адресою: АДРЕСА_1 та виселення громадян з цієї квартири, та у зв’язку з тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не є власником заставленого майна, просить витребувати докази, з витребуванням яких є складнощі.

Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором VIS0GA0000002134 від 16.09.2008 року, в розмірі 67698,44 грн.:

- звернути стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 57,80 м2., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу;

- для з’ясування кола осіб, зареєстрованих у даній квартирі (житловому будинку) витребувати від Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб РВ ГУМВС України довідку з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію;

- виселити відповідача, який зареєстрований і проживає у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шаргородського РВ ГУМВС України у Вінницькій області;

- стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 685,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

 Вказана позовна заява ухвалою суду від 25.06.2010 року залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства України і надано строк позивачу для виправлення недоліків позовної заяви до 15.07.2010 року.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити:  зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.  

У вказаній позовній заяві   зазначені вимоги ст.119 ЦПК України не були дотримані.

Зокрема, в позовній заяві  позивач зазначив  ціну позову 67698,44 грн., проте ним не було зазначено та не було  додано до позовної заяви доказів в обґрунтування ціни позову, а саме: не додано розрахунок ціни позову.  

Крім того, позивач посилався на ряд обставин, якими обґрунтовує позов, але не зазначив доказів, що підтверджують кожну обставину.

Зокрема, позивач в позові зазначав, що відповідач не виконує належним чином зобов’язання за кредитним договором, але не зазначив та не додав до позову  доказів, що підтверджують дану обставину та те, що  позивач звертався до відповідача  з приводу добровільного виконання умов договору та відповідачем йому в цьому відмовлено, тобто доказів того, що ОСОБА_1 не визнає вимоги банку та наявний спір.  

До того ж, в обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на   те, що відповідачу належить на праві власності земельна ділянка, на якій знаходиться предмет іпотеки, проте, не зазначив та не додав до позову доказів цього, зокрема – державного акта на землю чи свідоцтва про право на спадщину, чи цивільно-правової угоди, які, згідно ст. 126 ЗК України, є документами, підтверджуючими право власності на земельну ділянку, а також  не зазначив та не додав до позову доказів того, що будинок в с. Клекотина є власністю відповідача.

Крім того, позивач просив витребувати від відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб  довідку з місця проживання про склад сім’ї  відповідача та реєстрацію з метою з’ясування кола зареєстрованих в будинку осіб,  оскільки має складнощі при отриманні таких доказів, проте, не зазначив та не додав до позову доказів на підтвердження неможливості чи ускладнень при отриманні вказаних доказів, тобто доказів  того, що він звертався  у вказаний компетентний орган з приводу отримання зазначених матеріалів і йому було відмовлено у їх видачі, що є спробою покладання на суд обов’язків по збиранню доказів, з’ясуванню обставин, якими позивач в наступному обґрунтовуватиме свої позовні вимоги.

До того ж, позивачем по переліку додатку документів до позовної заяви під №2 зазначено копію договору купівлі-продажу, проте, вказаний документ при матеріалах позовної заяви відсутній.  

Також, в позові зазначено, що позивачем є ПАТ КБ «ПриватБанк» і що саме вказаним позивачем укладено з відповідачем договір кредиту та договір іпотеки, тоді як із поданих до позову договорів вбачається, що вони були укладені між відповідачем та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк». Проте, до позову не додано документів в підтвердження того, що ЗАТ КБ «ПриватБанк» ліквідовано, а Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк»  є його правонаступником з усіма правами та обов’язками ЗАТ КБ «ПриватБанк».

 Для усунення цих недоліків судом був установлений строк позивачу до 15 липня 2010 року.

 Проте, до зазначеного строку ухвала судді від 25.06.2010 року позивачем залишена без належного реагування.

Оскільки цивільним процесуальним законодавством України не передбачено надання повторного строку на виправлення недоліків позовної заяви, то позовна заява    вважається неподаною і повертається   Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» .

Дана ухвала не перешкоджає повторному зверненню   Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк»   з позовом до суду після усунення зазначених обставин.

Керуючись ст.ст. 121,210 ЦПК України,  

                                                                      ухвалив :  

          Позовну заяву  Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення – повернути позивачу .

    Роз’яснити, що позивач  вправі повторно звернутися до суду з цим же позовом у загальному порядку особисто або уповноваженою на те особою при наявності у неї відповідної довіреності.  

         Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: