Справа № 2а-64/2010 року.
П О С Т А Н О В А
іменем України
16 липня 2010 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого – судді Славінської Н.Л.
при секретарі Базиляк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Могилів-Подільського ВДАІ УМВС України у Вінницькій області Бартко Артема Васильовича про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування,
в с т а н о в и в:
18.06.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому зазначив, що 27 квітня 2010 року біля 10 години ранку він на власному автомобілі ВАЗ-2106, з державним номерним знаком НОМЕР_1 виїхав з дому з с. Руданське в напрямку автодороги Житомир – Могилів-Подільський. При виїзді на дану автодорогу він був зупинений відповідачем, який пояснив, що він порушив Правила дорожнього руху, так як не зупинився перед виїздом на автодорогу. Проте, він заперечував щодо цього ствердження відповідача і останній вимагав у нього документи: права та технічний паспорт. Ним було вручено для огляду відповідачу документи. Оглянувши документи, відповідач їх повернув і він поїхав у своїх справах. При цьому свідків відповідач ніяких не залучав, ніякої постанови не виносив. 15.06.2010 року біля 9 години ранку він був запрошений у відділення ДАІ Шаргородського району, де йому було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КпАП України та копію постанови про накладення на нього за даною статтею адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 грн. за керування автомобілем без талона, що додається до посвідчення водія. Тут же він побачив, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені два свідки, що не відповідає дійсності. Постанову про накладення на нього адміністративного стягнення вважає незаконною, оскільки ним було представлено відповідачу талон, що додається до посвідчення водія.
Просить скасувати постанову серії АВ №115221 від 27.04.2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 грн. за порушення вимог ч.1 ст.126 КпАП України та поновити строк оскарження постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, оскільки строк на оскарження пропущено ним з поважних причин.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив та підтримав позовні вимоги. Просив скасувати постанову інспектора ДПС Могилів-Подільського ВДАІ Бартко А.В. від 27.04.2010 року по справі про вчинення ним – ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч.1 КпАП України, поновити строк для оскарження даної адміністративної постанови, провадження по справі про адміністративне правопорушення – закрити. Суду пояснив, що 27.04.2010 року, коли він був зупинений відповідачем при виїзді на автодорогу Житомир – Могилів-Подільський, ним не було вчинено адміністративного правопорушення взагалі. Відповідач спочатку вимагав документи від нього, але не зазначив, які саме, тому він спочатку надав йому посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль і після цього вийшов з автомобіля та пішов слідом за відповідачем до його службового автомобіля. Коли відповідач сказав також надати талон, що додається до посвідчення водія, то він повернувся до свого автомобіля, сказав пасажиру ОСОБА_3 дістати з речового ящика талон до посвідчення водія і подати йому. Взявши талон, він підійшов до відповідача і представив йому цей талон, але останній вже складав протокол про відсутність у нього талона, тому він відмовився підписувати даний протокол. На що ОСОБА_2 пояснив, що протокол номерний і він його анулювати не може. Ніяких свідків відповідач не залучав. Також відповідач не складав постанови про адміністративне правопорушення.
Інспектор ДПС Могилів-Подільського ВДАІ Бартко А.В. в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду адміністративного позову був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому судових повісток (а.с.7,14), причини неприбуття в суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутності від відповідача не надходило, заперечень на позовну заяву в суд відповідач не надіслав. Тому суд, вислухавши думку позивача, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір суд встановив, що 27.04.2010 року 0 10 годині 55 хвилин позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ 2106 з державним номерним знаком НОМЕР_2, був зупинений відповідачем при виїзді на автодорогу М 21 Житомир – Могилів-Подільський. Позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем у вище наведених обставинах, проїжджаючи виїзд на автодорогу М 21 Житомир – Могилів-Подільський, не допустив порушень вимог ПДР та ч.1 ст.126 КпАП України, оскільки представив відповідачу на його вимогу для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль. На вимогу відповідача передати на перевірку талон, що додається до посвідчення водія, повернувся до автомобіля, взяв талон та передав його для перевірки Бартко А.В.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 під час керування автомобілем ВАЗ 2106 з державним номерним знаком НОМЕР_2 на автодорозі М 21 Житомир – Могилів-Подільський 27.04.2010 року о 10 годині 55 хвилин відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України.
Зазначений факт в судовому засіданні, крім показань позивача, підтверджений показаннями свідка ОСОБА_3, який суду пояснив, що 27.04.2010 року їхав разом із позивачем в одному автомобілі на сезонні роботи в Іллінецький район Вінницької області. При виїзді на автодорогу Житомир – Могилів-Подільський їх автомобіль був зупинений працівником ДАІ, котрий сказав позивачу надати для перевірки посвідчення водія та документи на автомобіль. ОСОБА_4, взявши вказані документи, вийшов із автомобіля і пішов за інспектором ДПС до його службового автомобіля. Через хвилину позивач повернувся та попросив його подати йому із речового ящика талон до посвідчення водія, що він і зробив. Після цього ОСОБА_1 знову пішов до працівника ДАІ, а він пішов із ним. При пред’явленні талона до посвідчення водія, працівник ДАІ повідомив, що вже почав складати протокол про відсутність даного талона, пояснивши, що ОСОБА_1 пред’явив його вже запізно. Свідків даної події, крім нього, не було, відповідач не залучав ніяких свідків. Коли ОСОБА_1 відмовився підписати протокол, то відповідач повідомив, що це право ОСОБА_1, підписувати протокол, чи ні. Після цього вони поїхали у своїх справах, ніякого протоколу чи постанови відповідач ОСОБА_1 не вручав.
Даний факт в судовому засіданні також підтверджується копією постанови про адміністративне правопорушення, серії АВ №115221 від 27.04.2010 року, з якої вбачається, що дану постанову позивач отримав 15.06.2010 року в ВДАІ Шаргородського району Вінницької області від інспектора з дізнання ОСОБА_5 (а.с.5); копією посвідчення водія на ім’я ОСОБА_1 від 7.07.2008 року НОМЕР_3 та копією талона до нього НОМЕР_4 від 7.07.2008 року, виданими Жмеринським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області (а.с.3), оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.
27.04.2010 року інспектор ДПС Могилів-Подільського ВДАІ Бартко А.В. не обґрунтовано виніс постанову АВ 115221 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України і про застосування до останнього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 грн. (а.с.5), яку не вручив та не надіслав ОСОБА_1 і яку останній отримав лише 15.06.2010 року. Не погодившись з обставинами, викладеними в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 18.06.2010 року звернувся до Шаргородського районного суду з адміністративним позовом, який зареєстрований 18.06.2010 року (а.с.1).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 пропустив строки звернення з адміністративним позовом до суду про оскарження постанови про адміністративне правопорушення з поважних причин.
Встановленому судом факту відповідають адміністративно-правові відносини, що регулюються ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 102, 159, 160, 161, 162 КАС України, ст.ст.280, 287, 289, 293 КпАП України.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 102, 159, 160, 161, 162 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування і до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними та допустимими. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Пропущений з поважних причин процесуальний строк подання адміністративного позову, встановлений законом, може бути поновлений. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Суд може визнати протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов’язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.
Відповідно до вимог ст.ст. 280, 287, 289, 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інше. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне із таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідач ОСОБА_2 не надав суду заперечень проти позову, не надав суду доказів, які достовірно вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України, а посилання відповідача в постанові по справі про адміністративне правопорушення лише на протокол про адміністративне правопорушення не може бути прийнято судом як беззаперечний та належний доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 відразу, при складанні протоколу, заперечував свою вину, проте відповідач ОСОБА_2 не встановив належних свідків, не прийняв інших, передбачених законом, заходів по встановленню істини по справі та не представив суду доказів, що підтверджують винуватість позивача, хоча законом обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.71 КАС України). На пропозицію суду від 23.06.2010 року надати суду письмові заперечення проти позову та докази, якими вони обґрунтовуються, тобто докази, які можуть бути використані в справі для підтвердження обставин справи, суб’єктом владних повноважень без поважних причин ні заперечень проти позову, ні доказів на обґрунтування заперечень, не надано, у зв’язку із чим, відповідно до вимог ч.ч.4,6 ст.71 КАС України, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За вказаних обставин суд вважає, що право ОСОБА_1 на використання своїх конституційних прав у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача порушено і підлягає судовому захисту, а адміністративний позов – задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 102, 159, 160, 161, 162 КАС України, на підставі ст.ст.280, 287, 289, 293 КпАП України, суд
п о с т а н о в и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора ДПС Могилів-Подільського ВДАІ УМВС України у Вінницькій області Бартко Артема Васильовича про визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування – задовольнити.
Поновити строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії АВ № 115221 від 27.04.2010 року, винесеної інспектором ДПС Могилів-Подільського ВДАІ Бартко А.В.
Скасувати постанову серії АВ № 115221по справі про адміністративне правопорушення від 27 квітня 2010 року, винесену інспектором ДПС Могилів-Подільского ВДАІ Бартко А.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 126 ч.1 КпАП України і накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 500 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
На постанову може бути подана заява про її апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі та апеляційна скарга на постанову протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя: