УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "26" липня 2010 р.Справа № 10/622
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Павлюк І.О., дов. від 24.02.2010р.
від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 04.06.2010р.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (м. Київ)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир)
про стягнення 9867,63 грн.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 23.06.2010р. оголошувалась перерва до 26.07.2010р.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 9867,63 грн., з яких: 5351,15 грн. заборгованості по суборенді за період з 01.02.2010р. по 24.02.2010р., 670,29 грн. експлуатаційних витрат, 233,34 грн. пені, 3612,85 грн. штрафу.
Представник позивача в судових засіданнях 23.06.2010р. та 26.07.2010р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Крім того, в судових засіданнях 26.07.2010р. надав письмові пояснення по справі, в яких додатково обґрунтовує позовні вимоги (а.с.53)
Представник відповідача у судових засіданнях 23.06.2010р. та 26.07.2010р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та письмових пояснення вих. № 5 від 23.07.2010 р.(а.с.79-80), поданих в судовому засіданні з додатками.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
29.04.2009р. між Закритим акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" - орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" - орендар (позивач у справі), був укладений договір оренди нежилих приміщень (а.с. 20-25), за умовами якого ЗАТ "Житомирський меблевий комбінат" передав, а позивач прийняв у платне строкове користування (в оренду), нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 11 708,60кв.м, що належить ЗАТ "Житомирський меблевий комбінат" на праві власності.
03.12.2009р. між позивачем - орендар та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач у справі), був укладений договір суборенди нежитлових приміщень №А/Ж - №079/09 та додаток №5-1 до договору (а.с. 11-17) частини будівлі ТЦ розташованого за адресою: м.Житомир, вул. Київська,77, на першому поверсі, загальною площею 34,0 кв.м.
Факт виконання позивачем свого зобов’язання за договором щодо передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі приміщення в суборенду від 03.12.2009р. (а.с. 94).
Згідно з п. 3.2. договору строк суборенди приміщення за договором складає один рік - з дати початку 05.12.2009р. (згідно термінології договору).
Відповідно до п. 5.3 вищезазначеного договору, плата за суборенду нараховується суборендареві (відповідачу) з дати початку.
З врахуванням розділу п'ятого договору, суборендар зобов'язувався вносити орендну плату за користування об'єктом у розмірі та в строки, обумовлені даним договором і Додатком №5-1, що є його невід'ємною частиною (п.5.1 договору).
Суборендар протягом 5 календарних днів з моменту підписання цього договору перераховує на поточний рахунок орендаря авансовий платіж в розмірі 12 240,00 грн. в т.ч. ПДВ (20%), який зараховується в такому порядку одна половина вище вказаної суми - як плата за суборенду за перший місяць суборенди, а друга половина - як гарантійна сума - попередня оплата зобов'язань суборендаря на відшкодування можливих збитків, сплати неустойки, пені, штрафів та інших платежів на користь орендаря, які можуть виникнути протягом дії договору чи після закінчення такого строку (п.5.2 договору).
Відповідно до п.5.5 договору суборенди №А/Ж-№079/09, орендар до 10 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, виставляє суборендареві рахунок на оплату за суборенду. Суборендар зобов'язаний сплачувати плату за суборенду не пізніше строку, зазначеного в даному договорі, незалежно від факту одержання ним зазначених рахунків. При неотриманні суборендарем зазначених рахунків, плата за суборенду розраховується суборендарем самостійно відповідно до Додатка №5-1 до даного договору.
Плата за суборенду сплачується суборендарем щомісяця, попередньою оплатою не пізніше 15-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю (п.5.4 договору).
Згідно п.5.8. договору суборенди, суборендар також відшкодовує орендарю витрати, пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням, утриманням об'єкта суборенди, що складає 23,00 грн. в т.ч. ПДВ за один квадратний метр об'єкта суборенди в місяць, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін. Оплата зазначених у даному пункті витрат проводиться суборендарем не пізніше трьох днів з моменту виставлення суборендареві рахунків.
Листом № 65 від 29.12.2009р.(а.с.89) та 12.03.2010р. №67 відповідач повідомив позивача про розірвання договору суборенди нежилого приміщення №А/Ж №079/09 від 03.12.2009р. та просив позивача зарахувати гарантійну суму в рахунок оплати оренди за січень 2010р., у зв'язку з відсутністю коштів.
Позивач, керуючись ст.ст. 651 ЦК України та умовами укладеного між сторонами договору, листом № №1084 від 17.03.2010р. відмовив відповідачу в достроковому припиненні дії договору.
Оцінюючи подані сторонами докази суд вважає, за необхідне зазначити.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору суборенди щодо сплати суборендних та експлатаційних платежів, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Твердження відповідача про відсутність у нього заборгованості за лютий 2010 року, з підстав розірвання договору орендованого приміщення та зарахування другої половини гарантійної суми в рахунок орендної плати господарський суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не досягли згоди щодо розірвання договору від 03.12.2009р. Крім того, представник відповідача підтвердив, що відповідач не звертався до суду з вимогою про розірвання договору сторін. Крім того, оскільки як вбачається із матеріалів справи, об'єкт суборенди не було передано орендарю в порядку визначеному даним договором, відповідач зобов’язаний належним чином виконувати свої зобов’язання, передбачені цим договором, зокрема, щодо сплати суборендних платежів та експлуатаційних витрат.
Слід також зазначити, що згідно абзаців 3-5 п.5.2. договору від 03.12.2009р. гарантійна сума утримується орендарем як забезпечення виконання зобов'язань суборендаря по оплаті заборгованості перед орендарем щодо сплати плати за суборенду, зобов'язань суборендаря перед орендарем з відшкодування можливих збитків, сплати неустойки, штрафів, пені, інших платежів на користь орендаря.
У випадку, якщо в суборендаря не виникло зазначених вище витрат, штрафів, пені, збитків, а також заборгованості суборендаря перед орендарем в зв'язку з цим договором, що не були оплачені орендарю, то гарантійна сума, сплачена в порядку цього пункту договору, може бути за згодою орендаря зарахована за останній місяць суборенди.
У випадку, якщо в орендаря не виникло зазначених вище збитків, витрат тощо, та гарантійна сума не була зарахована, як плата за суборенду за останній місяць суборенди, то в такому випадку гарантійна сума, підлягає безумовному поверненню на поточний рахунок суборендаря протягом (10) десять календарних днів після дати закінчення дії цього договору.
Відповідно до п. 3.2. договору строк суборенди приміщення за договором складає один рік - з дати початку (05.12.2009р.) до 05.12.2010р..
Як вбачається з матеріалів справи, договір від 03.12.2009р. розірвано не було, об'єкт суборенди перебуває у відповідача, позивач не надав згоду на зарахування гарантійної суми в рахунок заборгованості по орендній платі, а відтак відсутні підстави вважати, що гарантійний платіж було зараховано в рахунок погашення заборгованості.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем був виставлений рахунок за суборенду за лютий 2010р.№60108 від 08.01.2010р. (а.с.70) та експлуатаційні витрати на загальну суму 6021,44 грн.
Слід зазначити, що суми здійснених позивачем нарахувань за суборенду та витрати на комунальні послуги відповідачем не оспорюються.
Проте, відповідач, в порушення умов договору, не оплатив дані рахунки.
15.02.2010р. позивач пред'явив відповідачу претензію №505 (а.с.57) про сплату заборгованості, яка була залишена останнім без задоволення.
Таким чином, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 6021,44 грн., що підтверджується розрахунком ціни позову (а.с.7), довідкою позивача (а.с.43) та іншими матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки відповідачем не було представлено суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, тому суд відхиляє заперечення відповідача викладені у відзиві та поясненнях на позов, як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня, яка згідно розрахунку позивача (а.с.7) складає 233,34 грн.
Пеня нарахована відповідно до п. 10.2 договору, згідно якого у випадку затримок з боку суборендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендаря, суборендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно провів розрахунок пені за період з 15.01.2010р. по 25.03.2010р. не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 16.01.2010р. (згідно ст. 253ЦК України).
На підставі викладеного, суд самостійно нараховує суму пені за період з 16.01.2010р. по 25.03.2010р.:
- (6021,44 (сума боргу) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2008 році) х 68 (кількість прострочених днів) = 229,97 грн.
Таким чином, загальна сума пені складає 229,97 грн.
Крім того, позивач, просить стягнути з відповідача штраф у сумі 3612,85 грн. (розрахунок а.с.7).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Сторони в п.п.10.2.1., 10.2.1.1., 10.2.1.2., 10.2.2 договору суборенди нежитлового приміщення від 03.12.2009р. передбачили, що до суборендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань: якщо період прострочення становить 1-5 календарних днів, то суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 10% від простроченої суми грошового зобов'язання; а також, якщо період прострочення становить 6-10 календарних днів, крім пені та штрафу, передбачених, в пунктах 10.2. та 102.1.1. даного договору, суборендар зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов'язання; а також, у випадку затримки платежів на 11 і більше календарних днів суборендар крім пені і штрафів передбачених у п.10.2.,п.10.2.1., п.10.2.1.1., п.10.2.1.2. договору, додатково зобов'язаний сплатити орендарю штраф у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, згідно ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки незалежно від наявності у нього збитків, завданих боржником у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Разом з тим, ч.3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Так, згідно вимог ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, аналіз наведених правових норм чинного законодавства свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Господарський суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права щодо зменшення розміру штрафу, зокрема невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення.
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).
Приймаючи до уваги вищевказане, розглянувши всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданим суду правом, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню заявлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належного до сплати штрафу до 10% від заявленої до стягнення суми.
Таким чином, сума штрафу яка підлягає стягненню з відповідача складає 361,28 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 5351,15 грн. заборгованості по суборенді, 670,29 грн. експлуатаційних витрат, 229,97 грн. пені, 361,28 грн. штрафу.
В частині стягнення 3,37 грн. пені в позові необхідно відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.
Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525,526, ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір штрафу до 361,28 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп",(01004, м.Київ, Бессарабська площа, будинок 7, літера А, ідентифікаційний код 34980420:
-5351,15 грн. заборгованості по суборенді;
- 670,29 грн. експлуатаційних витрат;
- 229,97 грн. пені;
- 361,28 грн. штрафу;
- 101,96 грн. витрат по сплаті державного мита;
- 235,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
СуддяПрядко О.В.
Дата підписання рішення: 04.08.2010р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам