Справа № 2-а-3525/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді:   Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання: Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Тернополі справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВО № 141838 від 01.07.2010 року

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , надалі позивач, звернувся у суд з позовом до УДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВО № 141838 від 01.07.2010 року .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що показники швидкості встановлені приладом „Сокіл" не мають вважатися доказом вчинення саме ним правопорушення, так як він рухався в щільному потоці транспорту. В даних умовах неможливо встановити автентичність та належність зафіксованої швидкості до його автомобіля.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав із мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте подав заперечення на позов та просив провести розгляд справи без їхнього представника.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача – суб»єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВО № 158792 від 01.07.2010 року, ОСОБА_1 01.07.2010 року в смт. Березовиця Тернопільського району, керуючи автомобілем «CITROEN», рухався в населеному пункті з швидкістю 86 км/год., чим порушив п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху. Швидкість вимірювалася приладом «Сокіл».

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення  серії ВО № 141838 від 01.07.2010 року , за порушення Правил дорожнього руху на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 255 грн.

Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306, а саме пунктом 12.4 встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. Пунктом 12.9 „б" Правил забороняється водієві перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, при винесенні постанови працівником ДАІ не було з'ясовано ряд обставин, передбачених ст. 280 КУпАП, що могли б істотно вплинути на розгляд адміністративної справи.

В судовому засіданні, так і при складанні протоколу ОСОБА_1 із порушенням Правил дорожнього руху був не згідний, згідно із пояснень зазначив, що дана швидкість могла належати транспортному засобу, який його обігнав.

Показники швидкості, які були зафіксовані приладом „Сокіл" і які стали підставою для притягнення позивача до адмінвідповідальності не можуть слугувати належним та допустимим доказом так як неможливо встановити автентичність та належність зафіксованої швидкості саме автомобілю позивача. Даний прилад не працює в автоматичному режимі, даний прилад не має функції фото-, кінозйомки чи відеозапису, а відповідно до відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі, яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністиративного позову.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на нормах чинного законодавства, не були спростовані відповідачем та підтвердженні матеріалами справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 94, 158, 160, 163, 171-2 Кодексу адмістративного судочинства України, ст. 252, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

      ПОСТАНОВИВ:

1.   1.     Позов задовольнити.

2.   2.     Скасувати  постанову  про  адміністративне  правопорушення   серії ВО № 141838 від 01.07.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

                 Суддя – підпис

                 З оригіналом згідно:

                 Суддя                                                                                          Ю.І.Дзюбановський