Справа №2-561/10

РІШЕННЯ

іменем України

12 серпня 2010 року.                                                                   Володимирецький районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Котик Л.О.,

при секретарі Басик Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації  про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинення певних дій, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1.  звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що вона являється постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, та інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, отримує щорічну допомогу на оздоровлення, розмір якої є меншим за розмір, визначений чинним законодавством. У перерахунку допомоги  відповідач безпідставно відмовив, тому просила визнати цю відмову протиправною, і зобов’язати відповідача провести перерахунок державної щорічної допомоги на оздоровлення у встановленому Законом розмірі.

В судове засідання позивачка з’явилася,  підтримала позовні вимоги повністю.

   Представник відповідача – управління праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА – в судове засідання не з’явився,  суду надіслав письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що розмір допомоги на оздоровлення, яка виплачується позивачу як постраждалій від аварії на ЧАЕС, обчислюється у відповідності до діючого законодавства, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інших нормативних актів. Законами України «Про Державний бюджет України» на 2007-2009 рр. не передбачено видатків на виплату допомоги на оздоровлення у більших розмірах, у зв’язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, крім того, ОСОБА_1. є інвалідом 2-ої групи, інвалідність якої пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується оглянутим в судовому засіданні та долученим до справи посвідченням.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 2-ої групи виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Частиною 5 ст. 48 вищенаведеного Закону передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Згідно ч. 7 ст. 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Дію частини четвертої статті 48 було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»  від 19.12.2006 р. N 489-V.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 зупинення дії частини четвертої статті 48, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Враховуючи, що вказане рішення є преюдиційним для судів загальної юрисдикції, суд приходить до висновку, що з 09.07.2007 року виплата державної щорічної допомоги на оздоровлення повинна здійснюватись в розмірах, визначених Законом.  

Аналогічно, у відповідності із підпунктом 11) пункту 28 р.П. Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. №107-У1 ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, згідно з якою одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС,   які   стали   інвалідами    внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС  та  смерть  яких  пов'язана  з Чорнобильською катастрофою,  щорічна  допомога  на  оздоровлення  виплачується  в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.  

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до внесення змін, у зв’язку з чим нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік має здійснюватись згідно з положенням вказаного Закону.

Посилання відповідача на ту обставину, що призначення і виплата допомоги здійснюється на підстав положень Постанови Кабінету Міністрів №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не приймаються судом до уваги, оскільки дана постанова є підзаконним нормативним актом, зміст якого суперечить вимогам Закону.  

Як вбачається зі змісту ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, виходячи із принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, суд приходить до висновку, що при розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач повинен керуватись вимогами вказаного Закону, який має вищу юридичну силу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання пенсії певного розміру, що встановлений Законом, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, а саме в даному випадку – це надання особам, що постраждали від аварії на ЧАЕС відповідних їх статусу соціальних гарантій, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

За таких обставин суд вважає, що відмова відповідача провести перерахунок державної допомоги позивачці ОСОБА_1 за умовами названого Закону, є неправомірною, у зв’язку з чим її позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

З метою захисту та поновлення порушених прав позивачки, у відповідності до ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату допомоги ОСОБА_1. за 2007- 2010 рр. в розмірах, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, кратному розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8,19,21 Конституції України, ст.ст.48 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.28 Закону  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», бюджетним законодавством України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.8, 14, 209-212 ЦПК України, суд, -  

вирішив:  

Позов  задовольнити повністю.

  Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації виплатити позивачці ОСОБА_1  щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2007 – 2010 роки в розмірах, встановлених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» – протиправною .

  Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1  компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2007-2010 рр. в розмірі п’яти   мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України на час виплати, з урахуванням виплачених протягом вказаних років сум допомоги.  

Судові витрати розподілити між сторонами наступним чином. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА судовий збір в розмірі 3 (три) грн.. 40 коп. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА в користь ОСОБА_1., яка понесла витрати при подачі позову та документально підтверджені витрати в сумі 120 (сто двадцять) грн.    

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча: