№2-1178/10                                                                                                            

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06 серпня 2010 р.                      Староміський районний  суд  м. Вінниці  

                                                                в складі:  головуючого судді Шидловського О.В.,

                                                                                 при секретарі Данилевич А.О.,

з участю позивача ОСОБА_1, його представника  ОСОБА_2,

представника відповідача Сімчук Л.Ю.,

 розглянувши у судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними, стягнення недоплаченої пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, зобов’язання проводити нарахування та виплату пенсії,

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними, стягнення недоплаченої пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, зобов’язання проводити нарахування та виплату пенсії, мотивував тим, що  він є інвалідом 3-ї групи (віднесеним до 1-ї категорії) внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким визначено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», разом з тим, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6-ти мінімальних пенсій за віком для інвалідів 3-ї групи. В ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншого законодавчого акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір мінімальної пенсії за віком, немає.  Ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах: інвалідам 3-ї групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону. Прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність, встановлюється Законами України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік. Позивач зазначає, що з 01.10.2008 р. отримує пенсію у розмірі, який був нарахований станом на 01.07.2008 р., що не відповідає діючому законодавству. Просив визнати відмову відповідача в перерахунку пенсії відповідно до ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, стягнути з 01.06.2007 р. по 30.06.2010 р. недоплачену основну державну пенсію та недоплачену додаткову пенсію в розмірі 83629,28 грн., зобов’язати відповідача з 01.07.2010 р. здійснити перерахунок пенсії, проводити нарахування та виплату як основної так і додаткової пенсії у розмірах, передбачених ч. 4 ст. 54 та ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі за обставин викладених в позові. Просили задоволити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, оскільки управління Пенсійного фонду в Староміському районі м. Вінниці при нарахуванні та виплаті позивачеві пенсії діє в межах законодавства. Подала суду заперечення (а.с. 27-29), зауваживши, що позивач ОСОБА_1 перебуває на пенсії по 3-й групі інвалідності з 09.07.2002 р. відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір пенсії на 01.01.2010 р. – 1269,90 грн., який складається з: розмір пенсії з обмеженням – 760 грн., додаткова пенсія інваліду 3-ї групи внаслідок ЧК – 104,25 грн., підвищення прир. до інв. війни 3 гр. – 208,50 грн., щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інв. війни – 50,00 грн., державна адресна допомога – 84,15 грн., доплата (бюджет 2010 р.) – 117,90 грн. Зауважила, що виплата цієї категорії пенсій провадиться за бюджетною програмою «Пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії І» з бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються згідно із законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Після внесення змін до законів було вирішено застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (а не мінімальне пенсію за віком), як розрахункову величину для визначення розмірів пенсійних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Мінімальні розміри пенсій особам, які отримують пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлені в сталих розмірах, визначених нормами чинного законодавства і їх обчислення станом на 01.09.2008 р. не проводилося за вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1. Просила в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника  відповідача, дослідивши та проаналізувавши докази в їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалідом ІІІ групи, захворювання його пов’язано з виконанням обов’язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, із 30 % втратою професійної працездатності (а.с. 10-14).

Звернувшись до відповідача про перерахунок пенсії (а.с. 16), отримав письмову відмові відповідача (а.с. 17-20).

Згідно ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 року  в редакції, яка діяла до 28 грудня 2007 року, позивачу як особі, віднесеної до І категорії, встановлюється пенсія у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

При цьому, ст. 50 Закону України «Про статус громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - XII, від 28.02.1991 року передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Також, в силу вимог ч.3 ст. 54 Закону України «Про статус громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 - XII, від 28.02.1991 року, розмір пенсії позивача як інваліду ІІІ групи (враховуючи, що даний статус він отримав в результаті ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році) не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законом України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ряду статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до внесених змін, ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IІІ групі інвалідності 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а ч. 1 ст. 50 – що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів IIІ групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційними внесені вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни до ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У ст. 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, і що передбачено у самому рішенні.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що на час розгляду вказаної справи в суді є чинними положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до внесення в них змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», так як положення останнього Закону щодо внесення змін визнані неконституційними і втратили чинність.

Таким чином, судом встановлено, що наявні всі правові підстави для перерахунку позивачеві пенсії по інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до положень вищезазначених нормативно-правових актів, зокрема, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до внесення в нього змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що при обрахунку та призначенні пенсії слід керуватись виключно положеннями законів України.

Так, відповідно до п.6 ч. 1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Оскільки Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів, при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком слід керуватися саме положеннями закону, зокрема, статей 1 та 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№1058-ІУ від 09.07.2003 року, відповідно до яких виключно цим законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Аналогічні положення також містяться і у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 67: «У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю...».

При цьому слід зазначити, що при встановленні розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 року є неправомірним застосування положення будь-який підзаконних нормативно-правових актів.

Наведене повністю відповідає судовій практиці Верховного суду України, у тому рахунку висновкам, що викладені у ч. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», відповідно до яких: “оскільки Конституція України, як визначено у її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суду при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».

За таких обставин, при визначенні мінімальної пенсії за віком при обчисленні пенсії, що підлягає виплаті позивачу згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 року, слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлений законом.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними у здійсненні перерахунку пенсії та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Староміському районні м. Вінниці на його користь заборгованість по пенсії за період з 01.06.2007 р. по 30.06.2010 р. в розмірі 83629,28 грн., з яких: 77458 грн. – недоплачена основна державна пенсія та 6171,28 грн. недоплаченої додаткової пенсії.

Такі позовні вимог підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці, відмовляючи позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії, діяло необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, а від так неправомірно.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.10, 11, 60, 84, 88, 158, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

         Визнати незаконною відмову Управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

         Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену пенсію відповідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.06.2007 р. по 30.06.2010 р.

    Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці з 01.07.2010 р. нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 в подальшому щомісячне збільшення (доплату) пенсії в розмірі, як передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

         Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці    на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а на користь держави – судовий збір в сумі 8,50 грн.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складено 11.08.2010 р.

          Суддя