Справа  №22ц-9994/10                                          Головуючий у 1й інстанції  - Ткаченко Н.В.

Категорія - 48                                                            Доповідач - Котушенко С.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 серпня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого - Петренко І.О.

суддів - Козлова С.П.,  Котушенко С.П.

при секретарі - Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

16 липня 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи позовні вимоги тим, що донька навчається в Дніпропетровському університеті економіки та права. Посилаючись на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дочки, позивачка просила стягувати з нього аліменти в розмірі 400 грн. щомісяця на термін навчання доньки до 1 липня 2010 року.

    Відповідач проти позову заперечував.

    Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2010 року позов задоволено.

    В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення як постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка або син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Статтею 200 вказаного Кодексу передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

У відповідності зі ст.184 СК України суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід або частку доходу одержує в натурі чи за наявності інших обставин, що мають істотне значення, у зв'язку з чим складно чи неможливо визначити фактичний дохід.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка до 1 липня 2010 року навчалася в Дніпропетровському університеті економіки та права року та потребувала в зв'язку з цим матеріальної допомоги.

Відповідач може надавати матеріальну допомогу дочці, бо є працездатним та має доходи, тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з нього аліментів на утримання дитини.

Проте, визначений судом розмір аліментів у 400 грн. є необґрунтовано завищеним. А тому з врахуванням майнового та сімейного становища відповідача, який рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2009 року зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на  утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, розмір присуджених з відповідача аліментів підлягає зменшенню до 200 грн. на місяць.

Доводи відповідача про те, що він здійснював плату за навчання доньки не є підставою для звільнення від обов'язку по її утриманню.

Посилання апеляційної скарги на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і взагалі не знав про розгляд даної справи в суді безпідставні.

З матеріалів справи вбачається, що 5 травня 2008 року по справі вже ухвалювалось заочне рішення, яке було скасоване 10 червня 2008 року за заявою відповідача. На протязі 2009 року відповідач неодноразово подавав до суду заяви про відкладення розгляду справи та надавав докази поважності причин своєї неявки до суду. Крім того відповідач надавав суду докази по справі щодо свого місця роботи, доходів, а також про те що на підприємстві де він працює виробнича діяльність не ведеться та заробітна плата не сплачується.

Доводи апеляційної скарги про незалучення до участі в справі ОСОБА_4, на користь якої відповідач виплачує аліменти на утримання сина, не може бути підставою для скасування рішення, оскільки до грудня 2009 року такого зобов'язання відповідач не мав, а після ухвалення Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області 3 грудня 2009 року рішення про стягнення з нього аліментів, ОСОБА_1 не сповістив про це суд, в провадженні якого знаходилась дана справа.

Частиною 1 ст.35 ЦПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на боці однієї зі сторін, якщо рішення в справі може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін. Проте, ОСОБА_4, після набрання чинності рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2009 року не заявила про свій намір вступити в дану справу.

На підставі викладеного рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -  

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2010  року змінити в частині розміру аліментів, зменшивши його до 200 грн. на місяць.  В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: