АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 5316 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Федоріщев С.С.
Категорія - 57 Доповідач - Прозорова М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Можелянської З.М.
суддів - Прозорової М.Л., Куценко Т.Р
при секретарі - Панченко Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного фонду України у Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення недоплаченого щомісячної соціальної допомоги дитям війни, -
ВСТАНОВИЛА:
Управління Пенсійного фонду України у Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (далі УПФУ у Дніпровського району м. Дніпродзержинська ) звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 лютого 2010 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити позивачу в його позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та неправильно застосовані положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабміну України від 28.05.2008 року № 530 /а. с. 20/.
Зазначеною постановою від 09.02.2010 р. позов ОСОБА_1. – задоволено частково.
Суд визнав неправомірною бездіяльність ї УПФУ у Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, щодо не вчинення дій по перерахунку та виплати ОСОБА_1 30 % надбавки до пенсії, як дитині війни що дораховуються до загального розміру пенсії і виплачується разом, за період з 09.07.07р. по 31.12.07р. та з 22.05.08р. по 31.12.08р.,
Також суд зобов’язав відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну надбавку до пенсії за період з 09.07.07р. по 31.12.07р. та з 22.05.08р. по 31.12.08р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлена в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що складає 3891, 90 грн., відмовивши в задоволенні іншой частині позовних вимог /а.с. 18/
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни, як це визначено ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить відмітка в пенсійному посвідченні на а.с. 24.
Згідно ст.6 Закону № 2195-1У – дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01.01.2006 року.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивача за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Водночас, щодо такого права позивача на 2007 рік, то п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону № 489-У.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів»
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.07р. по 31.12.07р., з 22.05.08р. по 31.12.08р., та з 01.01.09р. по 31.12.09р. та по день ухвалення рішення по справі судом першої інстанції, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01.01.2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за конституційними нормами та виходячи з пріоритетів законів над підзаконними актами, - відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії дітям війни виходячи з розмірів встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням вище наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в визнанні неправомірною бездіяльність УПФУ у Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 09.07.07р. по 31.12.07р., та за період з 22.05.08р. по 31.12.08р., а також в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 09.07.07р. по 31.12.07р., за період з 22.05.08р. по 31.12.08р., в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці яка була сплачена в цей період.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
При вище викладених обставинах суд першої інстанції, в силу ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Приведені в апеляційній скарзі доводи УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області – відхилити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 лютого 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає
Судді: