У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц – 5315/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Варенко О.П.
Категорія – 57 Доповідач – Прозорова М.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Можелянської З.М.
суддів - Прозорової М.Л., Куценко Т.Р
при секретарі - Панченко Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради
на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м Дніпропетровська від 29 квітня 2009 року по адміністративної справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання незаконними дій, стягнення заборгованості -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання незаконними дій, стягнення заборгованості.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м Дніпропетровська від 29 квітня 2009 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1
Суд визнав незаконними діі Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, по призначенню і виплаті позивачці сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за грудень 2007 рік.
Суд зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за 2-мя дітьми – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ними трирічного віку за грудень 2007 року у розмірі дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, з урахуванням сум, що були нею отримані.
Суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 судови витрати в сумі 303 грн.40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено./а.с.36-39/.
В апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на необґрунтованість та незаконність постанови, ставить питання про скасування постанови суду та прийняття нової постанови по справі /а.с. 32-33/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.
Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила синів-близнюків –
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с 5-6), у зв'язку з чим отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплата якої за грудень 2007 року здійснювалася відповідачем у розмірі 269 грн.60 коп. місяць (а.с3).
Суд першої інстанції прийшов до наступного. Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачка у відповідності ст. ст. 2, 41, 43, 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", оспорює правомірність визначення відповідачем розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виплачувалася їй у 2006 р., 2007 р., 2008 р. та 2009 р.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 09.07.2007 р. д 31.12.2007 р., та вважає за необхідне задовольнити позов в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р.
Згідно із частиною 1 ст. 15 Закону України № 2811-Х11 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дії ст. 12. ч. 1 ст. 15. п. З розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ї з дітьми" зупинено, з метою приведення окремих норм законів у відповідність з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а також встановлений новий розмір відповідної допомоги застрахованих осіб, що дорівнював різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90,00 грн.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народ депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.07 р. № 6-рп/2007 визнано такими, що відповідають Конституції України (є неконституційними), положення абзацу третього частини другої 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України», якщо або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність).
У статті 74 зазначеного Закону передбачено, що Конституційний Суд України може вказати преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, і що передбачено самому рішенні.
В рішенні № 15-рп/2000 від 14.12.2000 року (справа про порядок виконання рішень Конституцій Суду України) Конституційний суд України зазначив, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України /ч. 2 ст. 150/
Положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України " Про Державний, бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втрачають чинність з прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.
Оскільки згідно ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" акти, що виз неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення, але не з часу їх прийняття дії відповідача за період з 01 січня 2007 року до 08 липня 2007 року є правомірними, оскільки допомога у цей період виплачувалася відповідно до вимог чинного у ньому законодавства. Дії відповідача щодо виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у неналежному розмірі у період з 09.07.07 р. до 31.12.07 р. не можуть бути визнані правомірними, а заявлені щодо цього періоду позовні вимоги підлягають задоволенню.
З 01 січня 2008 р. набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2008 рік,, п. 23 розділу II якого були внесені зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", якими
визначений останнім законом порядок виплати згаданої допомоги поширений на осіб, застрахованих у системі державного соціального страхування, а також визначений єдиний для всіх отримувачів розмір такої допомоги, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Відповідно до рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008р. (справа щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України"), положення пункту 25 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI, втратили чинність як такі, що є неконституційними. Як підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 27.11.2008 року № 26-рп/2008 р. «...законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, я і як наслідок - скасування та обмеження прав та свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони». Отже позовні вимоги, заявлені щодо цього періоду, не підлягають задоволенню.
З тої ж підстави не підлягають задоволенню і позовні вимоги, заявлені щодо періоду з 01 січня 2009 року до 04 березня 2009 року, оскільки нормативне регулювання спірних правовідносин у ньому було аналогічним.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не приймаються судом до уваги.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за дитиною засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозоляє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному вішалку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.
Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод тобто їх кількісної характеристики.
З огляду на викладене, суд правильно прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача щодо виплати допомоги по догляду за 2-мя дітьми до досягнення ними трирічного віку у період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р., та правомірно задовольнив позов в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за 2-мя дітьми до досягнення ними трирічного віку у період з 21.08..2007 р. до 31.12.2007 р.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позов не може бути задоволено з огляду на відсутність відповідних змін до Закону України "Про державний бюджет України" і в цілому у зв'язку із відсутністю відповідних бюджетних асигнувань
Таким чином, невиконання або не належне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При таких обставинах суд вірно прийшов до висновку що часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Отже, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
В апеляційних скаргах не наведено доводів, яки б спростовували висновки суду, викладені в постанові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради – відхилити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м Дніпропетровська від 29 квітня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :