Справа № 22ц-22437/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 ( ІІІ ) Грищенко Н.М.
Доповідач – Зубакова В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
21 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Неклеси В.І.
суддів - Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.
при секретарі - Іванюк О.В.
за участю: представника відповідача відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» Голоцвана Дмитра Володимировича
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обв`язків, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( далі ВАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що вона, працюючи тривалий час в шкідливих умовах праці, отримала професійне захворювання, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 29.04.2009 року їй було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 55% безстроково.
Вважає, що у зв’язку з отриманим професійним захворюванням їй спричинено моральну шкоду, розмір якої вона визначила у 125 000, 00 грн. та просила суд стягнути цю суму з відповідача на свою користь.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 34 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 15,00 грн. та судовий збір в сумі 8,50 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом помилково до врегулювання спірних правовідносин застосовано положення ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України; відсутній обов’язок ВАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачці оскільки вона є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка; судом не з’ясовано причини пропуску позивачем тримісячного строку для звернення з позовом та факт спричинення моральної шкоди не підтверджено висновком медико-соціальної експертної комісії.
Представник позивачки ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 1974 року працювала на різних підприємствах, із них з 16.08.1999 року по 28.10.2003 року та з 04.11.2004 року по 12.05.2009 року працювала машиністом конвеєра на шахті «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком». 12.05.2009 року звільнена за власним бажанням в зв’язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 8- 13).
Працюючи протягом тривалого часу, впродовж 19 років 9 місяців в умовах важкої праці та запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, позивачка отримала професійне захворювання з діагнозом: радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м’язо-тонічним с-м, з нейродистрофічними проявами у вигляді: дв. плечолопаткового пері артрозу (ПФС другого ст.), деф.артрозу ліктьових та колінних суглобів (ПФ першої ст.) та хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого ст. (а.с. 17-18).
Висновком МСЕК від 29.04.2009 року (а.с. 19) позивачці первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності по професійному захворюванню ( із них 40% по радикулопатії та 15% по ХОЗЛ) та третю групу інвалідності починаючи з 21 квітня 2009 року - безстроково.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_5 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачкою під час виконання нею трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 27 розслідування професійного захворювання від 11 березня 2009 року (а.с. 17-18) причиною професійного захворювання ОСОБА_5 є запиленість повітря робочої зони та важка праця, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працювала хвора, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачка добровільно працювала тривалий час у шкідливих умовах праці та саме її дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Доводи представника відповідача про відсутність обов’язку ВАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачці з тих підстав, що остання є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві стійкої втрати працездатності у зв`язку з профнесійним захворюванням, не передбачає у 2009 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Доводи представника відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, а суд безпідставно не застосував строк позовної давності, не відповідають положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦПК України, який встановлює, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди необгрунтований відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 34 000 гривень.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивачки, їх інтенсивність і довготривалість, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 34 000 гривень до 30 000 гривень.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ч.1 ст.310, ст.ст. 313, 314, 315 ЦПК України, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2010 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 34 000 (тридцяти чотирьох тисяч) гривень до 30 000 (тридцяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: