Судове рішення 22ц-21368/2010 від 18.08.2010

Судове рішення #10473296

Справа № 22ц-21368/2010 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія - 26 ( ІІІ ) Свистунова О.В.

Доповідач – Зубакова В.П.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Неклеси В.І.

суддів - Зубакової В.П., Барильської А.П.

при секретарі - Іванюк О.В.

за участю: представника відповідача відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» Голоцвана Дмитра Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконанням трудових обв`язків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ( далі ВАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 26 травня 2006 року, 26 липня 2007 року та 28 вересня 2007 року при виконанні трудових обов`язків він отримав виробничі травми, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 22.01.2008 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60%, який при наступну переогляді залишився незмінним.

Вважає, що у зв’язку з отриманими професійними травмами йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 70 тис. грн. та просив суд стягнути цю суму з відповідача на свою користь.

Уточнивши та доповнивши позовні вимоги, просив стягнути спричинену професійним захворюванням моральну шкоду з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області у розмірі 126 тис.грн. та з ВАТ «Кривбасзалізрудком» у розмірі 130 тис. грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 01 грудня 2009 року задоволено заяву позивача ОСОБА_3 та залишено без розгляду його позовні вимоги до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та поновлено йому пропущений строк звернення до суду за захистом свого порушеного права. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 40 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 01,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що оскільки перший нещасний випадок стався з позивачем в травні 2006 року відсутній обов’язок ВАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу оскільки він є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, судом порушено норми процесуального права та не направлено копію рішення на адресу відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 2005 року працював на ВАТ «Кривбасзалізрудком» на посадах підземного учня прохідника 1 розряду, підземним прохідником. 07.04.2008 року позивача, відповідно до наказу №838-к від 07.04.2008 року, переведено прибиральником території дільниці з благоустрою території управління соціальних підрозділів ВАТ «Кривбасзалізрудком», де він працює по теперішній час (а.с. 11-14).

26 травня 2006 року о 13 год. 20 хв. з позивачем, який працював прохідником дільниці №9 шахти «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком» на робочому місці стався нещасний випадок, внаслідок чого ним отримано тілесні ушкодження в області спини, про що 29.05.2006 року комісією було складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 (а.с. 3-4).

26 липня 2007 року о 14 год. 40 хв. з позивачем, який працював підземним прохідником дільниці №14 шахти «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком» на робочому місці стався нещасний випадок, внаслідок чого ним отримано забійну рану середньої треті лівого передплічча та забій м`яких тканин голови, про що 29 липня 2007 року комісією було складено акт №17 форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (а.с. 5-6).

28 вересня 2007 року о 09 год. 20 хв. з позивачем, який працював підземним прохідником дільниці №14 шахти «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком» на робочому місці стався нещасний випадок в резуцльтаті якого він отримав електротравму – контактний електроопік голови, про що 30 вересня 2007 року комісією було складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 (а.с. 7-8).

Висновком МСЕК від 22.01.2008 року (а.с. 145) позивачу первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності по трудовому каліцтву починаючи з 22 січня 2008 року, які при наступному переогляді 27 січня 2009 року залишились незмінними (а.с. 9).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов’язків і пов’язане з виробництвом, і наявності у зв’язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з актів розслідування нещасних випадків, 26 травня 2006 року причиною нещасного випадку є порушення ОСОБА_3 та гірничим майстром ОСОБА_4 посадових інструкцій, 26 липня 2007 року – порушення ОСОБА_3 інструкції з охорони праці та порушення гірничим майстром ОСОБА_5 правил безпеки та посадової інструкції, 28 вересня 2007 року – порушення ОСОБА_3 інструкції з охорони праці, порушення гірничим майстром ОСОБА_6 та енергетиком дільниці №26 ОСОБА_7 посадової інструкції, а також незадовільний технічний стан контактної мережі.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною нещасних випадків безпідставні, оскільки як вбачається з матеріалів справи, керівництвом ВАТ «Кривбасзалізрудком» було проведено розслідування причин нещасних випадків та встановлено, що винними в їх настанні крім позивача ОСОБА_3 є посадові особи підприємства.

Доводи представника відповідача про відсутність обов’язку ВАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві та на момент первинного нещасного випадку у 2006 році саме на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладався обов`язок по відшкодуванню шкоди застрахованим особам безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення ступеня встрати професійної працездатності в 2008 році.

Крім того, відповідно п.27 ст. 77 розділу VI «Особливі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п.22 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» призупинено на 2006 та 2007 рік дію абзацу 4 ст. 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), пп. «е» п.1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Також, Законом № 107-VІ від 28.12.2007 року з п. 3 розділу X «Прикінцеві положення» вказаного Закону виключені слова, які б свідчили про відшкодування, за умов зазначених у цьому пункті, моральної шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової шкоди) застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання випадку припиняється з 01 січня 2008 року.

Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди необгрунтований відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 40 000 гривень.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, їх інтенсивність і довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках та ступінь вини позивача в нещасних випадках, вважає необхідним на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 40 000 гривень до 25 000 гривень.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2009 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 з 40 000 (сорока тисяч) гривень до 25 000 (двадцять п`яти тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді:

Ў Справа № 22ц-21368/2010 Головуючий в 1-й інстанції