Справа №22ц-21252/10                                         Головуючий в 1-й інстанції  

Категорія 57 ( 1 )                                                             Іванов С.М.        

                                                                                                  Доповідач – Зубакова В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

    21 липня 2010 року колегія суддів судової палати  у цивільних  справах   Апеляційного   суду  Дніпропетровської  області у   складі:

      головуючого  судді:        Неклеси В.І.

                               суддів:         Зубакової В.П.,  Митрофанової Л.В.

                          при   секретарі:         Іванюк О.В.  

розглянувши   у   відкритому    судовому   засіданні  в  м. Кривому   Розі    цивільну   справу   за  апеляційною скаргою  Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від  23 лютого 2010  року за позовом ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі – Управління ) про визнання дій протиправним та зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії.

    В обґрунтування позовних вимог вказав, що  є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії і на підставі ст.14  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. (надалі – Закон) Управління повинно виплачувати йому державну пенсію з урахуванням кратності 6 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Вказуючи на те, що відповідач виплачував йому пенсію не в повному обсязі та відмовив в перерахунку пенсії, просив суд визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати його здійснити перерахунок та виплатити  пенсію та додаткову пенсію, відповідно до вимог  п.4 ст. 54 ст. 50 Закону  за період з 01.01.2007 року по 31.10.2009 року виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої  відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2007 -2009 роки» із врахуванням сум, які були виплачені йому у відповідний період.

    Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2010 року позовні вимоги  ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо відмови  ОСОБА_2  у нарахуванні та виплаті додаткової пенсії з 01.09.2009 року по 31.10.2009 року.

    Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області  провести нарахування та сплатити додаткову пенсію ОСОБА_2, відповідно до вимог   ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.09.2009 року по 31.10.2009 року, виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»  з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу.

В решті позовних вимог відмовлено.

    В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови суду та прийняття нового рішення про відмову  в задоволенні позову у зв’язку із порушенням судом норм матеріального  та процесуального права.

    Зокрема, суд не взяв до уваги, що питання визначення розміру пенсій, доплат  і компенсацій  та їх підвищення, відповідно до Закону встановлюється  Постановою КМУ  №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», у відповідності з якою Управління здійснювало виплату  додаткової пенсії у розмірі 30% до прожиткового мінімуму.

Крім того, судом при визначенні розміру додаткової пенсії помилково застосовано показник мінімальної пенсії за віком, який визначений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає  відхиленню  з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала  внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС  І -ї категорії.  З 26.09.2007 року є інвалідом 3-ї групи, а з 31.03.2009 року – 1-ї групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим йому була призначена державна пенсія відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 цього ж Закону.

Позивач отримує пенсію за ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої обчислений у відповідності до постанов Кабінету  Міністрів України.

ОСОБА_2 14 вересня 2009 року  звернувся до відповідача з заявою про нарахування пенсії у розмірах, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але в проведенні перерахунку пенсій було відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково та зобов`язуючи Управління здійснити перерахунок та виплатити державну та додаткову пенсії ОСОБА_2 з 01.09.2009 року по 31.10.2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що право на перерарахунок пенсії позивач отримав з моменту звернення до Управління із заявою про здійснення такого перерахунку.

З даним висновком суду першої інстанції  колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами  першої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком. , а інвалідам третьої групи- 50% мінімальної пенсії за віком.

    Згідно зі ст.54 Закону України «Про статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а інвалідам першої - 10 мінімальних пенсій за віком.

    За таких обставин позивач ОСОБА_2 має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому  від 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.

    Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується  ч.2 ст. 46 Конституції України.

    Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи», а не Постанова КМУ  №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

    Відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

    Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

    З огляду на викладене, висновок суду першої  інстанції щодо не прийняття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правильним, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене ст.ст.50 та 54 Закону.

    Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.

    Згідно з ч.3 ст.67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

    Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

    Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

    Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної  пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії слід провадити з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно. Оскільки позивачем ОСОБА_2 таку заяву було подано 14 вересня 2009 року, то перерахунок необхідно здійснювати з 01 вересня 2009 року.

    Постанова суду в частині відмови  в задоволенні позовних вимог щодо перерахунку  державної та додаткової пенсій з 01.01.2007 року по 30.10.2009 року не оскаржується.    

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

    Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області – відхилити.

    Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий:

    Судді: