ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" серпня 2010 р. м. Київ К-18434/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів: Головчук С.В.,
Сороки М.О.,
Ханової Р.Ф.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України про зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 5 серпня 2009 року та на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 (далі –позивач) звернулася до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі – відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 5 серпня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_4, не погоджуючись з прийнятими рішеннями, звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В якості обґрунтування своїх доводів позивач вказує на те, що відповідач ухиляється від надання їй для ознайомлення матеріалів перевірок, проведених за її зверненнями.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 222 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Оскільки судом повідомлено сторони у справі про дату та час судового засідання, проте ні позивач, ні відповідач до суду не з’явилися, своїх представників не направили, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження та без участі представників позивача та відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.
Проте з такими висновками погодитися неможливо виходячи з нижченаведеного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Судами встановлено, що 9 лютого 2009 року ОСОБА_4. звернулася із заявою до Генеральної прокуратури України зі скаргою на незаконні дії прокурора міста Севастополя ОСОБА_6 з проханням прийняти рішення у порядку ст. 97 Кримінального-процесуального кодексу України відносно його неправомірних дій та ознайомити її з матеріалами проведених перевірок та прийнятих рішень.
17 березня 2009 року позивач отримала відповідь з Генеральної прокуратури України за підписом начальника Головного слідчого управління Хочунського А. про те, що підстав для реагування стосовно керівництва правоохоронних органів міста Севастополя не вбачається. У зазначеній відповіді була відсутня інформація щодо можливості ознайомитись з матеріалами проведених перевірок, що і примусило ОСОБА_4. звернутися до суду із позовом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4. не погоджується з діями Генеральної прокуратури України, пов`язаними з розглядом її заяви про порушення кримінальної справи відносно прокурора міста Севастополя ОСОБА_6
Отже, фактично заявник оскаржує дії прокурора в кримінальному процесі, у зв'язку з чим подана заява повинна розглядатися в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, а не в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на зазначене, цей спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За правилами ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 228, 230-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05 серпня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року скасувати та закрити провадження у справі.
Роз’яснити ОСОБА_4 про можливість звернення з даним позовом в порядку кримінального судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Ю.Й. Рецебуринський
С.В. Головчук
М.О. Сорока
Р.Ф. Ханова
Ю.К. Черпак