ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" серпня 2010 р. м. Київ К-19687/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів: Головчук С.В.,
Сороки М.О.,
Ханової Р.Ф.,
Черпака Ю.К.,
Секретар судового засідання Александрова Я.А.
за участю представників:
прокуратури: не з"явились
позивача: не з"явились
відповідача: Меняйло Ю.Г.
третіх осіб: не з"явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_5 до Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, треті особи: 1) Фінансове управління Вільянської районної державної адміністрації Запорізької області; 2) Вільянська районна рада Запорізької області про стягнення розміру середньомісячної заробітної плати за касаційною скаргою Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Вільнянського району Запорізької області звернувся до суду в інтересах ОСОБА_5 (далі –позивач) з позовом до Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі –відповідач) в якому, з урахуванням змінених та уточнених вимог, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 перераховану заробітну плату за період з 1 січня по 25 травня 2006 року з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та відпустки, компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, невиплачену матеріальну допомогу при вирішенні соціально-побутових питань за 2005 рік, середньомісячну заробітну плату за шість місяців згідно ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»та моральну шкоду.
Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області 1583,25 гривень компенсації за затримку виплати заробітної плати, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення. Позов задоволено частково, стягнуто з Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області на користь позивача 49578,07 гривень, з яких 6318,06 гривень –невиплаченої заробітної плати з урахуванням допомоги на оздоровлення і відпускних, 14101,86 гривень –шестимісячного середнього заробітку відповідно до ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», 29158,15 гривень –компенсація за затримку розрахунку при звільненні.
Люцернянська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, не погоджуючись з прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалене рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В якості обґрунтування своїх доводів відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»у разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування. Крім того, вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо стягнення встановленої позивачу надбавки у розмірі 50 відсотків посадового окладу за високі досягнення в праці, а також премій в розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням всіх надбавок і доплат, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у межах затверджених видатків на оплату праці, а рішення про зазначені виплати, з урахуванням того, що преміювання працівників у 2006 році здійснюється в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу та економії коштів на оплату праці, відповідачем не приймалось.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 травня 2006 року головою Люцернянської сільської ради Запорізької області видано розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з посади голови цієї ради у зв`язку із закінченням строку повноважень та на протязі шести місяців з моменту звільнення вона не була працевлаштована. Також, суди встановили, що позивач є пенсіонером за віком та згідно вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення»має право на пенсію.
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 є пенсіонеркою, відповідач не здійснив їй виплату за шість місяців середньомісячної заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді, мотивуючи тим, що це передбачено ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Стаття 12 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачає, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до редакції ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», яка діяла на момент звільнення позивача, депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Із зазначеної норми випливає, що вона спрямована на захист трудових прав депутата місцевої ради, тобто стосується випадків, коли працездатна особа не може поновитися на попередній чи влаштуватися на іншій рівноцінній роботі (посаді). Однак, як встановлено судами, позивач є пенсіонером за віком, а тому згідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»вважається непрацездатною особою і її вимоги про стягнення з відповідача середньомісячної заробітної плати за шість місяців згідно ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»необґрунтовані.
Як встановлено судами, оплата праці позивача проводилася з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
Відповідно до п. 2. ч. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, лише у межах затверджених видатків на оплату праці і лише за умови прийняття відповідною радою рішення про зазначені виплати.
При цьому, рішення щодо умов оплати праці сільського голови ОСОБА_5 Люцернянською сільською радою не приймалось, а рішення Ради від 29 червня 2006 року про встановлення 50-відсоткової надбавки за високі досягнення у праці було скасовано рішенням тієї ж Ради від 22 вересня 2006 року.
Щодо вимог позивача про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2005 рік, то її виплата у зазначений проміжок часу мала здійснюватись відповідно до п.п. «г»п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1295 від 24 жовтня 1996 року, згідно з якою надання матеріальної допомоги сільським головам повинні були проводитись виключно на підставі рішення відповідної ради, однак, як встановлено судами, в 2005 році таке рішення Люцернянською сільською радою не приймалось.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено факт затримання розрахунку з позивачем при її звільненні, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог ОСОБА_5 в цій частині, але з врахуванням перерахнку, проведеного судом першої інстанції.
З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції обставини справи встановив повно і правильно, але неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року підлягає скасуванню, а постанова Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2008 року - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Люцернянської сільської ради Вільнянського району Запорізької області задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року скасувати.
Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2008 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Ю.Й. Рецебуринський
С.В. Головчук
М.О. Сорока
Р.Ф. Ханова
Ю.К. Черпак