Справа № 22ц-4000 Головуючий у 1 інст. – Карапута Л.В.
Доповідач – Хромець Н.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого – судді Хромець Н.С.
Суддів – Горобець Т.В., Страшного М.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2009 року у справі за позовом Заступника прокурора м. Чернігова в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про зобов”язання вчин6ити певні дії,
в с т а н о в и в:
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2009 року позов заступника прокурора м. Чернігова в інтересах ОСОБА_1 задоволений, визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова з приводу нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року неправомірними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної категорії населення.
Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова в апеляційній скарзі просить постанову місцевого суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Апелянт зазначає, що виплати здійснювались відповідно до чинного законодавства, тобто відповідно до розмірів, встановлених постановами КМУ України, як є обов’язковими для виконання. Також апелянт посилається на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, і повинні використовуватись виключно за призначенням. На думку апелянта, нормативно необґрунтованими є доводи позивача про застосування мінімальної пенсії за віком при розрахунку додаткової пенсії, оскільки такий розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, є інвалідом 2 групи захворювання, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 4-6), перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Деснянську районі м. Чернігова. Статтею 54 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника. Згідно ч.4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 2 групи – 75 % мінімальної пенсії за віком. Пунктом 28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в зазначені вище ст.ст. 50, 54 Закону були внесені зміни, які за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду 2 групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо дійде висновку, що судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова відхилити, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: