Справа № 22ц-2714/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Лихошерст В.В.
Категорія - цивільна Доповідач – Лазоренко М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого- судді: Бойко О.В.,
суддів: Лазоренка М.І., Шевченка В.М.
при секретарі:
Пільгуй Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Щорському районі Чернігівської області на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного Фонду України в Щорському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2008 рік протиправною, зобов’язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2008 рік,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, а саме визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі у Чернігівській області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправною; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі у Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановлено ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 03 грн. 40 коп., а в задоволенні решти позовних вимоги відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області просить скасувати постанову Щорського районного суду від 28 вересня 2009 року та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне, необ’єктивне з’ясування дійсних обставин справи, що мають істотне значення для вирішення справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом невірно застосовані норми матеріального права, не надано повної оцінки законодавству та обставинам, що мають істотне значення для справи, не дано належної правової оцінки письмовим доказам по справі. Апелянт вказує, що Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом, при цьому ч.2 ст. 72 цього ж Закону однозначно встановлює, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Також апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до вказаного Закону. Апелянт наполягає на тому, що позивачу виплата підвищення до пенсії у 2008 році здійснювалась у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, тобто в законодавчо встановлених розмірах та в повній мірі з коштів, закладених в Державному бюджеті України..
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом по встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в 2008 році позивачу проведена виплата надбавки до пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено Законом України „Про соціальний захист дітей війни” і прийшов до обґрунтованого висновку про зобов’язання відповідача здійснити відповідний перерахунок в межах строку позовної давності.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” текст статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, викладено в новій редакції, а саме положеннями даної норми передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформульовано правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситись зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 пункт 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним).
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату надбавки позивачу за 2008 рік, правомірно керувався положеннями Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”.
Також, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач виплачував позивачу пенсію за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в меншому розмірі, ніж встановлено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а саме без урахування 30 % мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для стягнення коштів Пенсійного фонду України є безпідставні, оскільки ст. 113 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, пенсії визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.
Не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом доводи апеляційної скарги щодо того, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до даного закону, а не для визначення розміру підвищення до пенсії, оскільки відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” надбавка до пенсії дітям війни має нараховуватись виходячи саме з розміру мінімальної пенсії за віком. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 вказаної статті.
Твердження апеляційної скарги відносно того, що виплата підвищення до пенсії у 2008 році здійснювалась у встановлених розмірах, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті судового рішення, оскільки Закон України „Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу.
Не заслуговують також на увагу посилання апелянта на відсутність бюджетних коштів для проведення відповідних виплат дітям війни як на підставу правомірності своїх дій, оскільки питання наявності чи відсутності таких коштів не є предметом даного спору і не є підставою для порушення законних прав позивача.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно з’ясував дійсні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Щорському районі Чернігівської області - відхилити.
Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді :