Справа № 22ц-2621/2010 Головуючий у 1 інстанції – Коверзнев В.О.
Категорія - цивільна Доповідач – Мамонова О.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: МАМОНОВОЇ О.Є., ШЕМЕЦЬ Н.В..,
при секретарі:
з участю: Рачовій І.І.,
позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживача, визнання недійсними третейської угоди і окремих умов іпотечного договору,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2010 року, яким в задоволенні його позову відмовлено, та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд хибно не застосував п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» до спірних правовідносин, так як третейське застереження суперечить чинному законодавству України.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував ст. 627 ЦК України та не зважив на положення ч. 1 ст. 215 ЦК України, згідно яких визначення умов договору та зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вважає, що умови іпотечного договору, які містять загальне застереження, що порівняно із Законом України «Про іпотеку» розширює випадки позбавлення права власності, суперечили чинному на момент укладення договору законодавству.
В апеляційній скарзі вказується на необґрунтовану відмову в задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи нотаріуса Красногора О.В., який посвідчив іпотечний договір.
Вислухавши суддю – доповідача, пояснення позивача та його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладання сторонами кредитного та іпотечного договорів Закон України «Про третейські суди» не містив заборон щодо розгляду третейськими судами справ, пов’язаних з виконанням кредитних договорів та договорів іпотеки, сторонами яких є фізичні та юридичні особи, а «застереження», що викладені в пп. 6.3, 6.3.1, 6.3.2 іпотечного договору не суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства і не містять несправедливих умов, в розумінні ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.
По справі встановлено, що 24.04.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 800003704 строком до 24.04.2023 року у сумі 35000 доларів США зі сплатою 13,80 % річних (а.с. 10-13) та іпотечний договір № 800003704-І, згідно якого в іпотеку була передана квартира за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Пунктами 10.3 кредитного договору та 7.1 іпотечного договору передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв’язку з цими договорами, в том числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії договорів, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договорів збитків та недійсність (неукладеність) договорів, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту.
Пунктом 6.2. іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься у п. 6.3. цього Договору. Пункт 6.3 цього договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя і визнається сторонами та діючим законодавством як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, що надає право Іпотекодержателю в порядку позасудового регулювання звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі даного договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку позасудового врегулювання на підставі даного договору та застереження може здійснюватись одним із зазначених нижче способів:
6.3.1. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов’язання. У цьому випадку право власності на предмет іпотеки переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя з дня, наступного за останнім днем строку, визначеного для виконання порушенного основного зобов’язання та /або умов цього договору у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана Іпотекодержателем згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку». При цьому дане застереження, яке визнається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. За цим договором Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності. Якого обирає Іпотекодержатель самостійно. При цьому вартість проведення такої оцінки підлягає відшкодуванню Іпотекодавцем. В тому числі і за рахунок предмета іпотеки. У разі набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов’язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя.
Після переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки будь-які наступні вимоги щодо виконання Іпотекодавцем основного зобов’язання у межах суми, передбаченої у пункті 2.1 статті 2 цього договору, є недійсними;
6.3.2 шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. За згодою Іпотекодержателя і Іпотекодавця продаж предмету іпотеки здійснюється за ціною, яка зазначена у пункті 3.3 цього договору. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до данного договору та застереження, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки.
Іпотекодержатель в залежності від попиту та пропозиції має право змінювати ціну продажу предмета іпотеки в сторону її збільшення або зменшення без попернього погодження з іпотекодацем.
Доводи апеляційної скарги щодо хибного незастосування районним судом п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» до спірних правовідносин не заслуговують на увагу, оскільки помилковим є твердження апелянта про розповсюдження на спірні правовідносини Закону України «Про захист прав споживачів», який встановлює загальні підстави відповідальності за порушення прав споживачів, так як відносини, що виникають з кредитних договорів та договорів іпотеки, відносяться до договірних відносин, які регулються насамперед нормами цивільного законодавства.
Посилання апеляційної скарги на те, що умови іпотечного договору, що містять застереження, яке порівняно із Законом України «Про іпотеку» розширює випадки позбавлення права власності, суперечили чинному на момент укладення договору законодавству є необгрунтованими, оскільки чинне на той час законодавство не містило заборони щодо визначення способів звернення стягнення на іпотечне майно шляхом укладання цивільно-правових угод, що відповідають загальним вимогам закону.
Доводи апеллянта про необґрунтовану відмову в задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи нотаріуса Красногора О.В., який посвідчив іпотечний договір, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки рішенням суду права та обов’язки останнього не зачіпаються.
Враховуючи викладене, рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: