Справа № 11-503/2010 р. Головуючий у І інстанції – Кузюра М.М.
Категорія - ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач – Оседач М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Щербакова О.С.
суддів - Оседача М.М., Сердюка О.Г.
з участю прокурора - Артеменка О.С.
адвоката - ОСОБА_1
потерпілої - ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Чернігова, вул. У. Громової 22, громадянин України, з середньо-технічною освітою, не одружений, працюючий водієм-експедитором міської громадської організації „Родові землі”, раніше не судимий,
- засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 2 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. моральної шкоди, 3 000 грн. витрат на правову допомогу та 194 грн. 71 коп. судових витрат, за проведення експертизи, на користь держави.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 30 жовтня 2009 року, о 21 годині, керуючи у стані алкогольного сп’яніння автомобілем НОМЕР_1, під час руху заднім ходом по дворовій території буд. № 215 по проспекту Миру в м. Чернігові, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого скоїв наїзд на ОСОБА_2, яка стояла позаду його автомобіля з лівої сторони, в результаті чого остання отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за ознакою розладу здоров’я, чим порушив п.п. 1.3, 1.5, 2.3 „б”, 2.9. „а”, 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даним вироком суду, адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить його скасувати та постановити новий, за яким призначити його підзахисному покарання в межах санкції ст. 286 ч. 1 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами. Вказує про необхідність зменшення визначеного судом першої інстанції для відшкодування розміру компенсації моральної шкоди до 5 000 грн., оскільки вважає його завищеним та відмовити потерпілій в задоволенні її вимоги про стягнення 2 000 грн. в рахунок компенсації за пошкоджений одяг та 3 000 грн. витрат на правову допомогу. Доводи апеляції зводяться до того, що суд застосував відносно його підзахисного надто сувору міру покарання, позбавивши його права керування транспортними засобами та стягнув на користь потерпілої кошти в рахунок відшкодування моральної, матеріальної шкоди і повернення витрат на послуги представника потерпілої, розмір яких не був обґрунтований та підтверджений відповідними доказами.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_1, які частково підтримали апеляцію, при цьому просили змінити вирок суду, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляцію безпідставною, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, яким суд дав належну юридичну оцінку, достовірність якого ніким з учасників процесу не оспорюється.
Дії засудженого ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 1 КК України судом кваліфіковано вірно.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_3, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, призначив його враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи ОСОБА_3 та всіх обставин справи.
Призначене ОСОБА_3 покарання є достатнім і необхідним для його виправлення та перевиховання.
Доводи адвоката про те, що суд застосував відносно його підзахисного надто сувору міру покарання, позбавивши його права керування транспортними засобами, позбавлені підстав.
Так, згідно діючого законодавства, в разі, коли санкція статті кримінального закону передбачає можливість застосування або незастосування додаткового покарання, суди зобов'язані обговорити питання про доцільність його призначення і вказувати у вироку мотиви прийнятого рішення.
Місцевим судом дані вимоги закону були виконані та з урахуванням всіх обставин справи обґрунтовано прийнято рішення про доцільність застосування до засудженого додаткової міри покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами. Доводи апелянта про те, що його підзахисний вже притягнутий до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння, а тому до нього не може бути застосована додаткова міра покарання, передбачена ст.. 286 ч.1 КК України є надуманими і є такими, що не заслуговують на увагу.
Суд першої інстанції при розгляді кримінальної справи всебічно, повно й об'єктивно дослідив обставини справи та з’ясував характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим та шкодою і обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення із засудженого на користь потерпілої 2 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений одяг, при цьому обгрунтовано взято до уваги конкретні обставини скоєння ДТП за участю потерпілої та подальші дії, які потребували надання їй негайної оперативної медичної допомоги.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином перевірив обґрунтованість позовних вимог та встановивши, що внаслідок дій ОСОБА_3 потерпілій були завдані душевні страждання, в зв'язку з ушкодженням здоров’я і правомірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн.
З урахуванням усіх обставин справи, зокрема матеріального становища засудженого, тяжкості злочину та його наслідків, можливості відшкодування шкоди, завданої злочином, колегія суддів вважає достатніми грошові суми, стягнуті з засудженого на користь потерпілої на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а твердження апелянта в цій частині апеляції також слід визнати як такі, що не заслуговують на увагу.
На можна погодитись з доводами автора апеляції про те, що розмір витрат, понесених потерпілою на правову допомогу є занадто високим і не підтверджений відповідними доказами. Такі твердження є непереконливими з огляду на те, що, потерпілій внаслідок ДТП була заподіяна як матеріальна, так і моральна шкода, що в свою чергу, вимусило її звернутись за юридичною допомогою для захисту своїх прав, порушених злочинними діями ОСОБА_3, що підтверджується угодою про надання адвокатських послуг та квитанцією про оплату вартості таких послуг.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції.
Одночасно колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частину вироку висновки суду про визнання обставиною, що обтяжує покарання засудженого – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння і такі висновки ґрунтуються наступним.
Відповідно до ст. 286 КК України диспозиція цієї статті є бланкетною. У зв'язку із чим, при встановленні об'єктивної сторони злочину, передбаченого цією статтею, необхідно посилатися на нормативні акти, які регулюють порядок дорожнього руху, зокрема, на порушення водієм транспортного засобу пунктів Правил дорожнього руху України.
Як убачається з вироку, при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, наряду з порушенням інших пунктів Правил дорожнього руху України, судом було визнано ОСОБА_3 винним і в порушенні п. 2.9а цих правил, що забороняє керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, при встановленні об'єктивної сторони цього злочину судом було враховано, що ОСОБА_3 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, при призначенні засудженому покарання судом було визнано обставиною, що обтяжує покарання - вчинення цього злочину в стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, у зв'язку з тим, що вчинення ОСОБА_3 злочину в стані алкогольного сп'яніння було враховано судом при встановленні об'єктивної сторони цього злочину, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку рішення суду про визнання за обставину, що обтяжує покарання - вчинення ОСОБА_3 злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Не дивлячись на виключення з вироку обставини, що обтяжує покарання, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_3 покарання.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо засудженого судового рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2010 року щодо ОСОБА_3 – без змін.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на обтяжуючу покарання обставину – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Судді :
О.Г. Сердюк О.С. Щербаков М.М. Оседач