Справа №2а-230/10/07/01
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2010 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - Ільтьо І.І.
при секретарі – Куні О.І.
з участю представника позивача за дорученням ОСОБА_1 та представника відповідача – Егреші С.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Дийдянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення №90 від 23 квітня 2009 року 33-ої сесії 5 скликання Дийдянської сільської ради, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з даним адміністративним позовом до Дийдянської сільської ради про в изнання протиправним та cкасування рішення № 90 від 23 квітня 2009 року 33-ої сесії V скликання Дийдівської сільської ради „Про затвердження технічної документації по грошовій оцінці земель села”, як такого, що прийняте з порушенням законодавства України.
Позивач вважає, що даним рішенням порушуються його права як власника земельної ділянки у селі Дийда.
Позовні вимоги мотивував тим, що Рішення прийняте з порушенням чинного законодавства, зокрема Конституції України, Закону України “Про оцінку земель”, Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та іншим нормативним актам.
На попередньому судовому засіданні представник ОСОБА_3 за довіреністю – ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник Дийдянської сільської ради - сільський голова Егреші С.З. на попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав і не заперечував проти задоволення позову, пояснивши, що сільрадою було прийнято спірне рішення з порушенням закону, яке полягало в затверджені технічної документації, яка відсутня в наявності в сільраді.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
23 квітня 2009 року Дийдянська сільська рада прийняла рішення №90 „Про затвердження технічної документації по грошовій оцінці земель села” /надалі – Рішення/. Даним Рішенням затверджено технічну документацію по грошовій оцінці земель населеного пункту та встановлено вартість одного квадратного метра земель по встановлених радою економіко – планувальних трьох зонах.
Оскільки позивач є власником земельної ділянки у селі Дийда, і прийняте Рішення впливає на розмір земельного податку, який він повинен сплачувати органу місцевого самоврядування, він звернувся листом до Дийдянської сільської ради за роз’ясненням, в якій економіко – планувальній зоні знаходиться його земельна ділянка, і яка нормативна вартість одного квадратного метра його землі.
Ним отримана відповідь від Дийдянського сільського голови, згідно якої у сільській раді відсутня технічна документація, яка затверджена радою вищеназваним Рішенням, а тому позивач не отримав інформацію, до якої економіко – планувальної зони відноситься його земельна ділянка.
Як встановлено в судовому засідання, приймаючи Рішення, Дийдянська сільська рада не мала, і не має по сьогоднішній день, технічної документації, яку затверджувала. А саме ця технічна документація повинна бути додатком до розпорядчого документа ради.
Окрім того, відповідно до ст. 15 Закону України „Про оцінку земель” підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Доказів про прийняття такого рішення Дийдянська сільська рада не надала.
У описовій частині Рішення зазначено, що рада розглядала технічну документацію, якої, як виявилося, у неї немає.
Крім того, Дийдянська сільська рада, приймаючи зазначене Рішення, посилається на документ, якого фактично немає у базі законодавства. Так, згідно Рішення, рада керувалася Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, хоча фактично цей документ носить назву „Про порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” . Пропущене сільською радою слово має вагоме значення, оскільки саме нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Дане визначення дає пункт 1. 3 даного Порядку, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерством аграрної політики України, Міністерством будівництва, архітектури та житлово – комунального господарства України, Української Академії Аграрних Наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 року за № 388/12262. Таке саме визначення дає й ст. 5 Закону України „Про оцінку землі”.
У прийнятому радою Рішенні жодного посилання на нормативну вартість земель села Дийда немає. Однак саме це рішення стало базовим для вирахування як для позивача, так і для інших громадян і юридичних осіб земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Також, стаття 23 Закону України „Про оцінку землі” передбачає різні види оцінки земель та вказує, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Із прийнятого Рішення незрозуміло, технічну документацію по якій грошовій оцінці затверджено радою, а також яку вартість одного квадратного метра земель по економіко – планувальних зонах встановлено нею.
Конституційний Суд України рішенням № 7-рп/2009 визначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Таким чином, оспорюване позивачем Рішення Дийдянської сільської ради носить нормативно – правовий характер і є регуляторним актом. Приймаючи його, як нормативний акт, Дийдянська сільська рада порушила і Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до п. 12 ст. 59 Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні” , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Згідно із ст.1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" до кола регуляторних органів відносяться і органи місцевого самоврядування. А тому Дийдянська сільська рада, при підготовці до прийняття рішення нормативно – правового характеру, грубо порушила ст.34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до ст.34 „Особливості розгляду сільською, селищною, міською, районною у місті, районною, обласною радою проектів регуляторних актів” кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону. Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта. Порядок та строки підготовки експертних висновків щодо регуляторного впливу внесених проектів регуляторних актів встановлюються регламентами відповідних рад. На підставі аналізу регуляторного впливу, яким супроводжувався проект регуляторного акта при його внесенні на розгляд сесії ради, а також експертного висновку щодо регуляторного впливу цього проекту відповідальна постійна комісія готує свої висновки про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону. У випадках, визначених частиною другою статті 33 цього Закону, такі висновки готуються на підставі експертного висновку щодо регуляторного впливу. Висновки відповідальної постійної комісії готуються на підставі аналізу регуляторного впливу, яким проект регуляторного акта супроводжувався при його внесенні, лише у разі, якщо експертний висновок щодо регуляторного впливу не був наданий відповідальній постійній комісії протягом строку, встановленого для його підготовки.
Це правило не застосовується у випадках, передбачених частиною другою статті 33 цього Закону. Висновки відповідальної постійної комісії передаються для вивчення до постійної комісії, до сфери відання якої належить супроводження розгляду проекту регуляторного акта у відповідній раді , за винятком випадків, коли відповідальна постійна комісія є головною постійною комісією. При представленні на пленарному засіданні сесії ради проекту регуляторного акта голова відповідальної постійної комісії доповідає висновки цієї постійної комісії про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.
У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” у ч. 10 ст. 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 7, 9, 14, 69-71, 121 ч.4, 160 ч. 3, 158-163 КАС України, ст. ст. 19, 55, 144 Конституції України, ст. 2, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування”, ст. ст. 15, 23 Закону України „Про оцінку земель”, ст.34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності",
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення №90 Дийдянської сільської ради від 23 квітня 2009 року 33-ої сесії 5 скликання «Про затвердження технічної документації по грошовій оцінці земель села».
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя : Ільтьо І.І.