ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      12 серпня 2010 року                                   Справа № 2а-153/10/0701

                       Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого:     Ільтьо І.І.,

при секретарі:    Куні О.І.,

                                                          з участю позивача  ОСОБА_1,

 розглянувши у відкритому  судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області в особі інспектора АП ВДАІ та АТІ Ужгородського окремого взводу Химинець Іван Михайловича про скасування постанови серії АО № 066966 від 22 квітня 2010 року про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР України,

                    встановив :

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 27 квітня 2010 року вона отримала по пошті постанову від УДАІ УМВС України в Закарпатській області по справі про адміністративне правопорушення.

З постанови вбачається, 21.04.2010 року о 10:33 годині на 804 км. автошляху Київ-Чоп в с. Барвінок, Ужгородського району позначеного дорожнім знаком 5.45 ПДР, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Шевролет» державний номерний знак НОМЕР_1, перевищила встановлену швидкість руху  на 29 км/год. і рухалась зі швидкістю 89 км/год. Порушення зафіксовано приладом «Візир» серійний номер 0812522. За вказане порушення її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 340 грн..

В обґрунтування  позову  вказує, оскільки стаціонарного посту на даному відрізку дороги не має, то її як правопорушника повинні були зупинити та ознайомити з фактом правопорушення і скласти на місці правопорушення протокол при умові, якщо водій незгідний з позицією працівника ДАІ. Крім того, під час руху ні в населених пунктах, ні поза їх межами позивач швидкість не перевищувала і Правил дорожнього руху України не порушувала, а тому не вчиняла ніякого адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала та пояснила, що 21 квітня 2010 року її ніхто не зупиняв, протокол не складав, вона швидкість не перевищувала і правопорушень не вчиняла.

Відповідач в судове засідання не з’явився з невідомої суду на те причини, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до ст. 35 КАС України. У відповідності до ч.4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи у його відсутності та вирішення справи на підставі наявних у справі доказів.    

Вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 22 квітня 2010 року інспектором АП ВДАІ та АТІ Ужгородського окремого взводу Химинець Іван Михайловича винесено постанову серія АО № 066966 по справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

З постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АО № 066966 від 22.04.2010 року вбачається, що позивач 21.04.2010 року о 10:33 годині на 804 км. автошляху Київ-Чоп в с. Барвінок, Ужгородського району позначеного дорожнім знаком 5.45 ПДР керував транспортним засобом та перевищив  дозволену в населених пунктах швидкість руху 60 км/год, рухаючись зі швидкістю 89 км/год. Постанова винесена на підставі фотознімків, які зроблені приладом для вимірювання швидкості "Визир". Протокол відносно ОСОБА_1 не складався, що підтверджується поясненнями позивача та матеріалами справи.

Вказану постанову прийнято на підставі фотоматеріалу, отриманого за допомогою технічного засобу «Візир» серійний номер 0812522, свідоцтво про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки № 22-2/0842927, видане 24.12.2008 року Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», за яким діапазон вимірювання швидкості приладу від 20 до 250 км/год, похибка + 1 км/год в стаціонарному режимі та + 2 км/год в патрульному режимі.

Предметом розгляду даної справи є оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В судді встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови був фотоматеріал, отриманий за допомогою спеціального технічного засобу «Візир» серійний номер 08125222, тобто у якості доказу вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП існує постанова у справі про адміністративне правопорушення та копія фотографії,  здійснена приладом «Візир», інші докази відсутні.

Відповідно до ст. 258 КУпАП посадові особи органів Державної автомобільної інспекції мають право застосовувати безпротокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення порушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 14-1 КУпАП у разі фіксації правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Згідно до ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом ( до якої відноситься і інформація, отримана за допомогою приладу «Візир») повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю.

Таким чином, перед застосуванням на території України «Візир» повинен був пройти державну експертизу в Державній службі спецзв’язку і захисту інформації України.

Проте згідно даних ДП «Укрметртестстандарт» вимірювач швидкості «Візир» не належить до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.

Оскільки суду не надано експертного висновку або сертифіката відповідності приладу «Візир», то суд вважає, що будь-яка інформація отримана з застосуванням даного приладу не може враховуватися при розгляді справи, оскільки прилад «Візир» не є автоматичним засобом фото- або відеофіксації, а навпаки знаходиться у співробітника Державної автомобільної інспекції, управляється ним безпосередньо або через комп’ютер і таким чином визначаються параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об’єкт зйомки, його режими.

Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними – якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної  особи  в  його  вчиненні  та  інші  обставини, що мають значення   для   правильного

вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

          Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Підтвердженням вчинення адміністративного проступку є докази.

Оскільки результат роботи приладу «Візир» не є належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за вчинення якого відносно нього відповідачем прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а інших доказів суду надано не було, а також враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення не складався, то суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем правопорушення.

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі на виконання вимог ст. 71 КАС України не надав суду доказів у підтвердження правомірності своїх дій та для спростування тверджень позивача.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. При цьому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Проте в порушення вказаних вимог співробітником відповідача не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки фотознімок пристрою «Візир» не є допустимим носієм доказової інформації стосовно вчиненого правопорушення та не може бути підставою для прийняття спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, то зазначена постанова є незаконною.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та здійснював їх з численними порушеннями діючого законодавства, то за таких обставин суд приходить до висновку, що оспорювана постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

 Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим – ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З цих підстав, суд приходить до переконання, що позов є підставним, а тому слід скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АО № 066966 від 22.04.2010 року, оскільки вона винесена з порушенням вимог чинного законодавства, є незаконною і підлягає до скасування.

На підставі с т. ст. 141, 33, 122 ч. 1, 254 - 255, 258, 268, 278 - 280, 284 КУпАП, ст. ст. 2, 3, 7 - 11, 69 - 72, 86, 87, 94, 98, 99, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

                                                   постановив :

Позов ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, серія АО № 066966 від 22.04.2010 року , винесену інспектором АП Ужгородського окремого взводу ДПС  Химинець Іван Михайловичем  відносно ОСОБА_1 .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського Апеляційного Адміністративного суду через Берегівський районний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186  КАС України.  

Суддя:                                     І.І. Ільтьо

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      12 серпня 2010 року                                   Справа № 2а-153/10/0701

                       Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого:     Ільтьо І.І.,

при секретарі:    Куні О.І.,

                                                          з участю позивача  ОСОБА_1,

 розглянувши у відкритому  судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Закарпатській області в особі інспектора АП ВДАІ та АТІ Ужгородського окремого взводу Химинець Іван Михайловича про скасування постанови серії АО № 066966 від 22 квітня 2010 року про накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР України,

                    встановив :

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на необхідність значного часу для обґрунтування висновків суду та викладення повної постанови суду, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резулятивну частини.  

Керуючись с т. ст. 141, 33, 122 ч. 1, 254 - 255, 258, 268, 278 - 280, 284 КУпАП, ст. ст. 2, 3, 7 - 11, 69 - 72, 86, 87, 94, 98, 99, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

                                                   постановив :

Позов ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, серія АО № 066966 від 22.04.2010 року , винесену інспектором АП Ужгородського окремого взводу ДПС  Химинець Іван Михайловичем  відносно ОСОБА_1 .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського Апеляційного Адміністративного суду через Берегівський районний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186  КАС України.  

Суддя:                                     І.І. Ільтьо