ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.07.10 р.                                                                                    Справа № 13/127                               

    Суддя господарського суду Донецької області  Темкіжев І.Х.

при секретарі судового засідання Третяк А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Обухів, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Медінській і К” м. Єнакієве, Донецька область  

про стягнення 7556грн. 51коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт серії СТ 022177, виданий Обухівським РВГУМВС України в Київській області - підприємець

від відповідача: Євсєєва І.В., довіреність від 05.01.2009р.- провід.юрискон.

 СУТЬ СПОРУ:

           Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Обухів Київської області звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединськиий і К”, м.Єнакієве, про стягнення 7556грн. 51коп., в тому числі: заборгованість за договором перевезення 5000грн., 3% річних у сумі 251грн.51коп., інфляційні нарахування у сумі 1105грн., пеня в сумі 1200грн.

          В обґрунтування вимог позову посилається на рахунок № 242 від 11.08.2008р., податкову накладну від 11.08.2008р., товарно-транспортну накладну від 09.08.2008р., заявку на перевезення вантажу № 4441 від 07.08.2008р.

          В якості правової підстави позову посилається на ст.ст.625,909,920 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст. 54,55,56,57 Господарського процесуального кодексу України.

          Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

          Позивач під час судових засідань підтримав позовні вимоги, у судовому засіданні 29.07.2010р. представлені підприємцем та долучені до матеріалів справи оригінали доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме, рахунок № 242 від 11.08.2008р., податкова накладна від 11.08.2008р., товарно-транспортна накладна від 09.08.2008р., заявка на перевезення вантажу № 4441 від 07.08.2008р., поштові повідомлення № 258322, № 1332940, № 1332915.

          Відповідач проти позовних вимог заперечив, проте факт договірних відносин з відповідачем та наявність заборгованості перед позивачем не спростував. Під час судового засідання 29.07.2010р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, у якому по суті заявлених вимог посилається на невірний розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, в частині стягнення пені позов не визнається за підстав не додержання письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання.

          В іншій частині викладені у відзиві доводи судом до уваги не приймаються як такі що не мають відношення до предмету спору.

          Спір розглянутий судом по суті в межах заявлених вимог, з урахуванням письмових заперечень. Не заявлені письмово клопотання/вимоги до вирішення спору по суті вважаються не заявленими.  

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:  

          Між ТОВ „Медінській і К” м. Єнакієве (Експедитор) та приватним підприємцем ОСОБА_1, м.Обухів (Перевізник) була укладена заявка на перевезення вантажу № 4441 від 07.08.2008р., за умовами якої позивач взяв на себе зобов’язання здійснити перевезення вантажу за маршрутом Макіївка-Дрогобич, дата завантаження 08.08.2008р., дата вивантаження 12.08.2008р., а відповідач оплатити транспортні послуги.

          Сторони у п. 6, п. 7 заявки домовились, що вартість послуг перевізника складає 5000грн., оплата здійснюється за умов надання оригіналу ТТН з відміткою вантажоотримувача, рахунку, акту виконаних робіт, податкової та видаткової накладної; «Листа-Повідомлення»(або копії довіреності).   

           Як вбачається з матеріалів справи, зобов’язання по перевезенню вантажів позивач здійснив у повному обсязі, що підтверджується відмітками одержувача вантажу – ТОВ «Ровекс» на товарно-транспортній накладній від 09.08.2008р.

          Позивач у якості доказів виконання умов п. 7 заявки посилається на поштові повідомлення № 258322, № 1332940, № 1332915, відмітки на яких свідчать про отримання відповідачем документів за переліком 22.07.2008р., 29.08.2008р., 29.08.2008р. відповідно.

           Однак послуги за заявкою на перевезення вантажу № 4441 від 07.08.2008р. залишилися несплаченими, що примусило перевізника звернутися до суду з позовом про примусове стягнення боргу у розмірі 5000грн.

           За неналежне виконання своїх обов’язків ТОВ„Медінській і К” позивачем заявлено також до стягнення 3% річних у сумі 251грн.51коп., інфляційні нарахування у сумі 1105грн., пеня в сумі 1200грн.

          За результатами розгляду матеріалів справи, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням суд вважає, що позов приватного підприємця ОСОБА_1, м.Обухів до ТОВ „Медінській і К” м. Єнакієве, підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 909 ЦК України).

Так, товарно-транспортна накладна від 09.08.2008р є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, із якої вбачається, що вантаж був доставлений за призначенням, про що свідчить відмітка про отримання. Матеріали справи не містять докази, які спростовують належне виконання умов заявки на перевезення вантажу № 4441 від 07.08.2008р.

          Отже, відповідачем умови заявки в частині слати наданих перевізником послуг не виконані, що примусило останнього звернутися з позовом про примусове стягнення суми заборгованості.

          Зважаючи на те, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно ст. 193 Господарського Кодексу України зобов’язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не припустима.

          Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).

          Отже, відповідач прийняті на себе зобов’язання належним чином не виконав. Під час судових засідань належне виконання підприємцем ОСОБА_1 умов транспортного замовлення № 4441 від 07.08.2008р. не спростоване відповідачем, більш того факт наявності заборгованості підтверджений представником товариства.

           У порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України письмові заяви від відповідача до вирішення спору по суті не надходили.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу підтверджуються представленими доказами по справі та не спростовуються жодним доказом.

           З огляду на викладене, відповідач своїх зобов’язань за договором перевезення щодо сплати наданих транспортних послуг належним чином не виконав, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню в цій частині.

           Як зазначалося, позивачем також висунуто вимогу щодо стягнення пені у розмірі 1200грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, яка розрахована з 13.08.2008р. по 13.04.2009р. із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.  

           Втім, означена вимога не може бути задоволена судом через недотримання сторонами передбаченої ст. 547 ЦК України обов’язкової письмової форми для такого виду забезпечення зобов’язань, як пеня. Недотримання письмової форми для неустойки у вигляді пені тягне за собою нікчемність такого правочину за законом. Оскільки сторони письмово не визначили пеню, як засіб забезпечення виконання угоди, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 1200грн.

           В частині заявлених до стягнення 3% річних у сумі 251грн.51коп. та інфляційних нарахувань у сумі 1105грн. суд відмовляє позивачу у задоволенні у зв’язку з необґрунтованим розрахунком.

          Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

          Таким  чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за договором перевезення у розмірі 5000грн.

            Витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

           Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 547, 625 Цивільного кодексу України ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд, -

                                                        ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Обухів, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медінській і К” м. Єнакієве, Донецька область про стягнення заборгованість за договором перевезення 5000грн., 3% річних у сумі 251грн.51коп., інфляційних нарахувань у сумі 1105грн., пені в сумі 1200грн. задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединськиий і К”(86422, Донецька область, м.Єнакієво, пр.Горняків, б.42, ОКПО 32276975) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (08703, АДРЕСА_1, ідентиф.номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н.) заборгованість за договором перевезення в сумі 5000грн.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединськиий і К”(86422, Донецька область, м.Єнакієво, пр.Горняків, б.42, ОКПО 32276975) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (08703, АДРЕСА_1, ідентиф.номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н.) у відшкодування витрат по сплаті держмита 67грн. 49коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах 156грн.15коп.

           В частині стягнення 3% річних у сумі 251грн.51коп., інфляційних нарахувань у сумі 1105грн., пені в сумі 1200грн. у позові відмовити.

           Видати накази після набрання рішенням законної сили.

           В судовому засіданні 29.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

                                                           Повний текст рішення складено і підписано 03.08.2010р.

Суддя