Ленінський районний суд міста Севастополя
Справа № 2-819\2007р. Категорія 38
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 року Ленінський районний суд міста Севастополя в
складі: головуючого судді - Лядової Т.Р.,
при секретарі - Хіштілової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 45702 Міністерства оборони Російської Федерації про зміну формулювання причини звільнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся до суду з даним позовом, просить зобов'язати відповідача змінити формулювання причини його звільнення із ст.40 п.4 КЗпП України на ст.38 ч.З КЗпП України, стягнувши з відповідача середній заробіток вимушеного прогулу. Вимоги позивача мотивовані тим, що він працював з 21.10.2002р. на посаді суднового електрика 1-го класу морського буксира «МБ-174». Відповідач систематично порушував вимоги трудового законодавства, що виразилося в неправильному обліку робочого часу, затримці виплати заробітної платні. 31 серпня 2006р. позивач рекомендованим листом з повідомленням спрямував на адресу відповідача заяву про звільнення з ІНФОРМАЦІЯ_2. по ч.4 ст.38 КЗпП України, проте відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 був виданий наказ № НОМЕР_1 про звільнення позивача за прогул. Позивач вважає дане формулювання звільнення незаконним, оскільки він з вказаного в заяві про звільнення дня, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2. не виходив на роботу.
Представник відповідача пред'явлений позов не визнав, пояснив суду, що дійсне на адресу військової частини 05.09.2006р. поступив рекомендований лист, в якому знаходилася заява позивача про його звільнення з ІНФОРМАЦІЯ_2. по підставах ч.З ст.38 КЗпП України. ІНФОРМАЦІЯ_2. позивачу під розпис була вручена відповідь командира військової частини про відмову в задоволенні заяви позивача, як неналежне оформленого, позивачу рекомендовано звернутися в комісію по трудових спорах. Разом з тим, позивач з ІНФОРМАЦІЯ_2. не виходив на роботу, яких-небудь виправдувальних документів не представив, у зв'язку з чим, капітан МБ-174 звернувся до командира військової частини з рапортом, в якому просив клопотати перед головою профспілкового комітету про звільнення позивача за прогул. ІНФОРМАЦІЯ_1 профспілковий комітет дав згоду на звільнення ОСОБА_1. по п.4 ст.40 КЗпП України, наказом командира військової частини 45702 від ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач був звільнений з посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають по наступних підставах.
Судом безперечно встановлений факт наявності трудових відносин позивача з військовою частиною 45702 Міністерства Оборони Російської Федерації з 21.10.2002р. (арк.с.З).
31.08.2006р. ОСОБА_1. спрямував на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 ч.З КЗпП України у зв'язку з недотриманням працедавцем вимог ст.59 ч.1 і ст.115 КЗпП України з ІНФОРМАЦІЯ_2. (арк.с.26).
Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2. позивачу вручена під розпис відповідь, в якій вказано, що заява про звільнення позивача задоволенню не підлягає, оскільки оформлена неналежним чином, а саме, ОСОБА_1. не привів яких-небудь аргументів щодо порушень працедавцем законодавства про працю, умов колективного договору (арк.с.27, 27 оборот).
З листу командира військової частини 45702 вбачається, що відповідач оспорює наявність з свого боку яких-небудь порушень трудового законодавства. Позивач ІНФОРМАЦІЯ_2., тобто в позначений їм в заяві термін свого звільнення, достовірно знав про те, що працедавець не видав наказу про його звільнення. Таким чином, між сторонами ІНФОРМАЦІЯ_2. виник спір про наявність або відсутність порушень трудового законодавства з боку працедавця, оскільки раніше позивач у встановленому порядку не звертався із заявами про те, що відносно нього має місце порушення трудового законодавства. На думку суду, доказом наявності подібних порушень можуть служити відповідне рішення комісії по трудових спорах або суду.
При таких обставинах, відповідач правильно відмовив позивачу в задоволенні заяви про звільнення по підставах ч.З ст.38 КЗпП України, оскільки позивач не мотивував у чому саме полягає вина працедавця, рекомендовав позивачу звернутися в комісію по трудових спорах, яка, відповідно до ст.224 КЗпП України, є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів.
Відповідно до ч.З ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного або трудового договору.
Позивач не оспорював у судовому засіданні доводів представника відповідача про те, що він не звертався у комісію по трудових спорах військової частини 45702 із заявою про порушення працедавцем трудового законодавства в частині правильності обліку робочого часу, своєчасності виплати заробітної платні.
Разом з тим, судом безперечно встановлено, що позивач без поважних причин з ІНФОРМАЦІЯ_2. не виходив на роботу, у зв'язку з чим, наказом № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 був звільнений з посади по ст.40 п.4 КЗпП України за прогул без поважних причин з ІНФОРМАЦІЯ_2. (арк.с.22) . Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не порушені норми трудового законодавства при звільненні позивача (арк.с 15-21). На думку суду, підстав для зміни формулювання причини звільнення позивача не має.
На підставі ст.ст. 38 ч.З, 40 п.4, 224, 231 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,11,60,179,212,215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 відмовити У задоволенні позову до військової частини 45702 Міністерства Оборони Російської Федерації про зміну формулювання причини звільнення.
Рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд міста Севастополя шляхом подачі в Ленінський районний суд м.Севастополя апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження може бути подана до Ленінського районного суду міста Севастополя протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.
Суддя підпис
Копія верна