ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"11" серпня 2006 р. | Справа № 5-8/202-06-5143 |
За позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський судноремонтний завод”
Про стягнення 66 887, 42 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Остапов В. В. за довіреністю
від відповідача: не з’явився
Суть спору: про стягнення 66 887, 42 грн
Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський судноремонтний завод” про стягнення 66 887, 42 грн.
Розпорядженням голови господарського суду Одеської області № 174-р від 11.07.2006 року справу № 8/202-06-5143 передано на розгляд судді Могил С.К.
Ухвалою від 14.07.2006 року справа прийнята до провадження судді Могил С.К. та справі присвоєно № 5-8/202-06-5143.
Позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог № 8/7-596 від 19.06.2006 року, в якої просить суд стягнути з відповідача на його користь 222 697, 97 грн. заборгованості по сплаті за надані послуги та виконанні роботи.
Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог № 8/7-683 від 10.07.2006 року, в якої знов уточнив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на його користь 173 618, 56 грн. заборгованості по сплаті за надані послуги та виконанні роботи.
Позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог № 8/7-731 від 24.07.2006 року, в якої просить суд стягнути з відповідача на його користь 175 517, 79 грн. заборгованості по сплаті за надані послуги та виконанні роботи.
Позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог № 8/7-829 від 11.08.2006 року, в якої просить стягнути з відповідача на його користь 160 433, 31 грн. заборгованості.
Відповідач відзив на позов не надав, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи в засідання суду не з’явився. Суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами та документами.
Розглянув матеріали справи, суд встановив:
На підставі телефонограм № 31/09 від 15.02.2006 року, № 31/13 від 24.02.2006 року, № 31/150 від 18.11.2005 року, № 31/149 від 12.11.2005 року, № 31/153 від 18.11.2005 року, № 31/154 від 18.11.2005 року, № 31/156 від 12.12.2005 року, № 31/4 від 18.01.2006 року, № 31/5 від 27.01.2006 року, № 31/08 від 12.02.2006 року, № 31/07 від 12.02.2006 року, № 31/10 від 16.02.2006 року, № 31/12 від 20.02.2006 року позивачем в період з 15.11.2005 року по 20.02.2006 року були надані послуги з буксирування суден, плавзасобами портофлоту.
Виконання послуг позивачем підтверджується актами про виконання нарядів, відповідними нарядами та виставленими рахунками. Як видно з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, а відповідач за отримані послуги не розрахувався. Позивач звернувся до відповідача з претензією № 41/36-240 від 14.03.2006 року в якої просить погасити заборгованість у сумі 66 887, 42 грн., яку відповідач залишив без задоволення та без відповіді.
Позивач та відповідач склали акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.07.2006 року, згідно якого борг відповідача перед позивачем складає 175 517, 79 грн.
У своєї заяві про зменшення позовних вимог № 8/7-829 від 11.08.2006 року, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 160 433, 31 грн., у зв’язку з частковою оплатою відповідачем боргу на суму 15 084, 48 грн., що підтверджується випискою з банку позивача.
Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За формою та способом волевиявлення за вимогами пунктів 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У даному випадку слід зазначити, що згідно з п. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Крім того, відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України –господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Виходячи з вищенаведених норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України можна зробити висновок про те, що між позивачем та відповідачем виник правочин та відповідні зобов’язання за правочином.
У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач відзив на позов на надав та не довів суду зворотне стосовно позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного, на думку суду вимоги позивача є обґрунтованими в зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у розмірі 160 433, 31 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи позивача викладені у судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іллічівський судноремонтний завод” (Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 61; код 32333962; р/р 2600531173901 в ФАБ „Південний” м. Іллічівськ МФО 328663 на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (п/р 26008301360029 у Воднотранспортному відділенні «ПІБ»м. Іллічівська, МФО 328124, код 01125672 ( Одеська область, м. Іллічівськ, пл. Праці, 6) –160 433 (сто шістдесят тисяч чотириста тридцять три) грн. 31 коп. основного боргу, 2 226 (дві тисячі двісті двадцять шість) грн. 98 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 16.08.2006 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання
Суддя Могил С.К.