Справа № 2а-287/2007р. Категорія 39
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2007р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі: головуючого судді - Лядової Т.Р.
при секретарі - Басс С.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № А-0235 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до суду, просить стягнути з відповідача 14338грн.86коп. - в рахунок відшкодування заборгованості, виникшеї, у зв'язку з несвоєчасною виплатою щомісячної грошової надбавки за безперервну службу та 2920грн.47коп. - в рахунок компенсації втрати частини доходів. Вимоги мотивовани тим, що у позивача виникло таке право вимоги, оскількі Указом Президента України № 389 від 05.05.2003р. встановлено, що військослужбовці мають право на щомісячну грошову надбавку за безперервну службу.
Представник відповідача у судове засіданні не з'явився повторно, про місце та час розгляду справи сповіщений належно, причин нез'явлення суду не повідомив.
Через вимоги ст.128 КАС України, суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу у відсутність нез'явившегося представника відповідача, визнаючи достатніми для розгляду спору по суті наявні в матеріалах справи письмові докази.
Вислухав пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи та пояснень позивача у судовому засіданні вбачається, що позивач з 1980 року проходить військову службу у Військово-Морських Сил Збройних сил України, яке знаходиться на грошовому забезпеченні у військової частини № А-0235, тобто право на надбавку за безперервну військову службу у позивача виникло у травні 2003 року.
Згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003р. "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, адміністрації держаної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу" встановлена щомісячна грошова надбавка за безперервну службу, яка, згідно п.1 названного Указу повинна виплачуватися у відсотках до грошового забезпечення понад 5 років - до 10%, понад 10 років - 30%, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90%.
З змісту пункту 1 Указу Президента України № 389 від 05.05.2003р., слідує, що даним пунктом встановлені граничні максимальні розміри щомісячних надбавок за безперервну службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби.
З наданої суду довідки військової частини № А-0235 №НОМЕР_1 вбачається, що позивачу виплачувалася вказана надбавка на підставі окремих розпоряджень Міністра оборони України у наступному розмірі: з травня по листопад 2003р. - 15%, у листопаді 2003р. - 70%, у грудні 2003р. - 15%, з січня по вересень 2004р. - 15%, з жовтня 2004р. по січень 2005р. - 50%, з лютого по
березень 2005р. - 15%, з квітня по серпень 2005р. - 65%, з вересня 2005р. по січень 2006р. - 85%.
Указом Президента України № 389 від 05.05.2003р. та п.1.2 Інструкції „Про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України", затвердженої Наказом Міністра Оборони України від 26.05.2003р. № 149 встановлено, що Міністру оборони України, надане право встановлювати військослужбовцям Збройних Сил України щомісячну надбавку за безперервну службу. Порядок та умови виплати зазначеної надбавки також визначаються Міністром Оборони України.
Пунктом 2.3. Інструкції передбачено, що надбавка виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць, одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Пункт 2.4. вказаної інструкції передбачає, що виплата надбавки за безперервну військову службу здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військової частини.
Таким чином, згідно окремих розпоряджень Міністра оборони України (телеграм) позивачу виплачувалася надбавка за безперервну службу не у максимальному відсотковому розмірі, а у тому що був вказаний вище.
Дослідивши представлені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що нарахування надбавки за безперервну військову службу позивачу проводилося відповідачем відповідно до чинного законодавства, тобто в межах, встановлених Указом Президента України на підставі розпоряджень Міністра оборони України, у зв'язку з чим правових підстав для задоволення позову судом не вбачається.
На підставі ст. 2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовслужбовців та членів їх сімей", Указу Президента України № 389 від 05.05.2003р. "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, адміністрації держаної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу", Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" від 21 лютого 2001 p. N 159, керуючись ст.ст. 10,12,50,159,163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до Військової частини № А-0235 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню.
Стягнути з ОСОБА_1. держмито на користь держави у сумі 169грн.19коп.
Постанова суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.
Суддя - підпис копія вірна