Справа №2-417/07 Категорія 4

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 лютого 2007 року Ленінський районний суд м. Севастополя у складі: головуючого: судді - Дудкіної Т.М. при секретарі - Лісковець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання приватизації недійсною, визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2, 1993 р.народження та ОСОБА_3, 1995 р.народження з зазначеним позовом, в якому просить визнати недійсною приватизацію квартири №АДРЕСА_1 в м. Севастополі, обґрунтовуючи вимоги тим, що приватизація здійснена з порушенням законодавства, оскільки при її проведенні були порушені права дітей сторін, так як вони не були включені до членів сім'ї наймача, чим були позбавлені права на приватизацію житла в якому вони проживали з народження. Просить визнати за неповнолітніми дітьми та відповідачем право власності на квартиру № АДРЕСА_1 по 1/3 частці за кожним . У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні, пояснювали, що після реєстрації шлюбу між ОСОБА_1. та ОСОБА_4. подружжя фактично проживало у спірній квартирі разом з матір'ю відповідача -ОСОБА_5., яка не давала згоди на реєстрацію ОСОБА_1. та дітей у цій квартирі. Зазначали, що після смерті матері, відповідач зареєстрував дітей у спірній квартирі, однак відповідач лишає права на проживання, подавши позов до суду про виселення позивачки разом з дітьми зі спірної квартири.

Відповідач в задоволенні позову заперечував, пояснював, що він згодний залишити спірну квартиру дітям, якщо позивачка придбає для нього інше житло, оскільки в даний час він його не має і вимушений проживати в гуртожитку. Зазначав, що в спірній квартирі сторони не проживали, після реєстрації шлюбу жили в орендованих квартирах у АДРЕСА_2, в АДРЕСА_3 Не заперечував, що на реєстрацію позивачки та дітей у спірній квартирі, дозволу не давала його мати, хоча на вселення дружини та дітей у спірну квартиру не заперечувала. Вказував, зо про здійснення приватизації позивачка знала з часу її проведення. В задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, покладаючись при вирішенні спору на розсуд суду.

Вислухавши позивачку, її представника, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі зареєстрованому ІНФОРМАЦІЯ_1. в м. Улан-Уде, який був розірваний у 2006 р. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_2, 1993 р. народження та доньку ОСОБА_3, 1995 р.народження.

Як вбачається із свідоцтв про народження дітей, вони народилися в м. Севастополі, про що зроблені відповідні актові записи. Позивачка є громадянкою РФ, зареєстрована у м. Улан-Уде по АДРЕСА_4.

Із довідки РЕП №22 видно, що відповідач зареєстрований у спірній квартирі з 23.03.1991 p., а неповнолітні діти зареєстровані з 04.03.2005 р.

Відповідно до ч.2 ст. 17 ЦК України (в ред. 1963 p.), місцем проживання неповнолітніх, не досягти п'ятнадцяти років, визнається місце проживання їх батьків.

Відповідно до ст.65 ЖК України, на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди членів сім'ї не потрібно.

Із наданих до суду письмових доказів, вбачається, що діти з моменту народження проживали в спірній квартирі, по місцю проживання батьків. Дана обставина підтверджується також показаннями свідків, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Судом встановлено, що квартира №АДРЕСА_1 в м. Севастополі на підставі розпорядження СМДА №НОМЕР_1. була приватизована та передана у спільну часткову власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4., відповідачу у справі про що видане свідоцтво про право власності на житло від 18.11.1998 р.

В силу ст.1 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду" неповнолітні діти сторін мали право на приватизацію квартири №АДРЕСА_1 в м.Севастополі на підставі громадянства та проживання у цій квартирі в якості членів сім'ї наймача.

Відповідно до п.п.20, 21 „Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", при оформленні заяви на приватизацію квартири громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення. У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені, і на них розраховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду", передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням власника квартири. Тобто, зазначеною нормою передбачена передача квартири у власність членам сім'ї, які постійно в ній проживають, або мають право на проживання у цій квартирі, незалежно від реєстрації (прописки)

Доводи позивача, що сім'я не проживала у спірній квартирі не підтверджуються доказами та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6 та письмовими доказами.

Твердження відповідача стосовно того, що його мати не бажала реєструвати дітей у квартирі та оформляти приватизацію також і на дітей суперечать ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду".

Дослідивши та оцінивши надані суду докази у їх сукупності слід визнати, що приватизація квартири № АДРЕСА_1 у м. Севастополі була проведена з порушенням норм ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду", оскільки було порушене право неповнолітніх дітей на участь у приватизації цієї квартири умисними діями відповідача ОСОБА_4., який відповідно до ст. 17 ЦК України в редакції 1963 р. не зареєстрував своїх дітей по місцю їх постійного проживання: кв.№АДРЕСА_1 у м. Севастополі та не вказав про них у довідці при оформленні приватизації цієї квартири. А тому порушене право неповнолітніх дітей ОСОБА_2. та ОСОБА_3. підлягає захисту шляхом визнання приватизації квартири недійсною.

Вимоги позивачки щодо визнання за відповідачем та дітьми права спільної часткової власності на квартиру задоволенню не підлягають, оскільки набуття права власності на житло державного житлового фонду передбачено ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду" яким визначено порядок такого набуття.

На підставі ч.2 ст. 9 ЖК України, ст.ст. 1,5,8 ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду" п.п.5,18, 20,21 „Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", керуючись ст.ст. 10,11,60,212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним розпорядження органу приватизації Севастопольської міської державної адміністрації №НОМЕР_1. та видане на його підставі 18 листопада 1998 року свідоцтво про право власності на житло - квартиру № АДРЕСА_1 в м. Севастополі ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

В задоволенні вимог в частині визнання права власності - відмовити. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційний суд м. Севастополя шляхом подачі   в   Ленінський   суд  заяви   про  апеляційне  оскарження   протягом   10   днів  з  дня проголошення  рішення  і  апеляційної скарги  протягом  20  днів  після  подачі  заяви  про апеляційне оскарження.

Суддя            підпис

Копія вірна.