ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"14" серпня 2006 р. | Справа № 6-15-25/306-04-10527 |
Позивач: Компанія Duglas Shipping & Trading S.L.
Відповідачі: 1. Компанія Summit Enterprises Inc. (Ліберія)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Марінком Одеса»
Про збитки за затримку в ремонті т/х - III»та т/х n»в розмірі 119 750 доларів США, збитки пов’язані з порушеннями контрактів на ремонт т/х - III» та т/х »в розмірі 11 900,53 доларів США
Суддя Демешин О.А.
Представники:
Від позивача: Локтіонов Ю.В. - довіреність
Від відповідачів: не з`явились
Суть спору: В грудні 2004 року компанія Duglas Shipping & Trading S.L. (далі –позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Фірми «Марінком Одеса» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ «Марінком Одеса», відповідач) та компанії Summit Enterprises Inc. (Ліберія) про стягнення пені за порушення договірних строків ремонту та збитків за контрактами щодо ремонту суден »та - III»на загальну суму 172 741 доларів США.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25 січня 2005 р., зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2006 р. по справі №25/306-04-10527, позовні вимоги були частково задоволено, з ТОВ «Марінком Одеса»стягнуто 127 000 доларів США пені та 20 391 доларів США збитків, компанію Summit Enterprises Inc. звільнено від відповідальності.
Постановою Вищого господарського суду України від 26 травня 2005 року вищезазначені судові рішення скасовано, оскільки вони прийняті при неповно з’ясованих обставинах спору, а справу направлено на новий розгляд.
При новому розгляді ухвалою господарського суду Одеської області від 26 серпня 2005 р. провадження у справі припинено відповідно до арбітражного застереження, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2006 р. ухвалу про припинення провадження скасовано та справу направлено на новий розгляд.
Під час нового розгляду компанія Duglas Shipping & Trading S.L. звернулася до суду з заявою про припинення провадження в частині вимог до компанії Summit Enterprises Inc. через відмову від позову, а також про розгляд та вирішення цієї справи на підставі норм англійського матеріального права. Наданими до суду поясненнями з посиланням на норми англійського права позивач просить стягнути з ТОВ «Марінком Одеса»погоджені збитки за порушення строків ремонту суден »і - III»у сумі 119 750 доларів США та збитки за порушення договорів на ремонт у сумі 11 900,53 доларів США. ТОВ «Марінком Одеса»письмових пояснень щодо суті спору до суду не надало та представника в засідання суду не направило, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
У вересні 2003 року компанія Duglas Shipping & Trading S.L. уклала з ТОВ «Марінком Одеса»контракти щодо ремонту т/х - III»від 9 вересня 2003 р. №001/SUM-DST/2003 (Т.1 а.с. 17-22, 73-78) та т/х n»від 23 вересня 2003 р. №002/SUM-DST/2003 (Т.1 а.с. 35-40, 67-72). Згідно пунктів 23 та 24 обох контрактів арбітражний розгляд спорів та суперечок за чи у зв’язку з ними має проводитися відповідно до Англійських законів та в Лондонському Арбітражі.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2006 р. встановлено, що поданням позовів до українських судів сторони погодилися на зміну умов контрактів (пункти 24) щодо підвідомчості спору. Проте, зазначена постанова відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України не містить будь-яких вказівок про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована під час нового розгляду справи.
Позивач наполягає, що відповідно до умов контрактів при вирішенні цієї справи має бути застосовано англійське матеріальне право, оскільки з 1 вересня 2005 року набув чинності Закон України від 23 червня 2005 р. №2709-IV «Про міжнародне приватне право», який передбачає можливість застосування українським судом матеріального права іноземної держави. На час звернення до суду чинне законодавство не забезпечувало можливості застосування іноземного права, тому позивач був змушений обґрунтувати позовні вимоги посиланням на матеріальне право України.
Відповідно до статей 2 (п.1), 4 (ч.1), 43 Закону України «Про міжнародне приватне право»цей Закон застосовується до визначення застосовуваного права. Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону. Сторони договору згідно зі статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Отже з огляду на вимогу позивача про застосування англійського матеріального права та враховуючи, що при попередньому розгляді цієї справи ТОВ «Марінком Одеса»також наполягало на застосуванні англійського законодавства (Т.2 а.с. 88), суд вважає що умови контрактів про застосування англійських законів щодо їх змісту (пункти 23 обох контрактів) лишилися незмінними та цей спір повинен вирішуватися на підставі англійського матеріального права. Суд також приймає відмову позивача від вимог до компанії Summit Enterprises Inc., оскільки ця відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, у зв’язку з чим провадження у справі у цієї частині має бути припинено відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно пункту 7 контракту на ремонт т/х reedom - III»у разі, якщо встановлений цим контрактом строк ремонту судна буде порушено, крім випадків викликаних надзвичайними обставинами, виконавець повинен сплатити замовнику пеню у розмірі 2 750 доларів США за кожен день затримки судна в ремонті. Такі самі умови визначено пунктом 7 контракту на ремонт т/х ction», лише розмір пені за кожен день затримки складає 1 750 доларів США. Пунктом 3 контракту на ремонт т/х - III»визначено, що строк ремонту судна встановлюється 30 днів с дати початку ремонтних робіт. Строк ремонту т/х »згідно пункту 3 контракту встановлено 14 днів с дати початку ремонту.
Протягом попереднього та цього розгляду справи сторонами було надано до суду суперечливі письмові докази щодо обрахунку строків ремонту суден, тому суд має навести власну оцінку цих доказів для визначення строків. Щодо ремонту т/х - III»в матеріалах справи є акт приймання судна в ремонт та витяг з суднового журналу (Т.1 а.с. 23, 25), згідно яких ремонт було розпочато 1 жовтня 2003 р., однак з іншого акту вбачається, що ремонт було розпочато 3 жовтня 2003 р. (Т.2 а.с. 104). В той же час суду надано рапорт капітану судна, з якого вбачається, що представники відповідача вперше з’явилися на судні лише 3 жовтня 2003 р., тому саме ця дата має визначати початок ремонту. В матеріалах справи також є два акти про повернення судна з ремонту (Т.1 а.с. 24, Т.2 а.с. 105), відповідно до яких ремонт було закінчено 3 та 5 грудня 2003 р. Проте, згідно наданих до суду довідки та розрахунку СРЗ «Україна»т/х - III»вийшов з ремонту 4 грудня 2003 р., тому для визначення дати закінчення ремонту має бути враховано відповідний акт та записи суднового журналу, за якими ремонт було закінчено 5 грудня 2003 р. Щодо т/х n»в матеріалах справи є акт приймання судна в ремонт (Т.2 а.с. 103) за яким ремонт було розпочато 21 жовтня 2003 р. Саме ця дата згідно пункту 4 контракту має визначатися за початок ремонту, незважаючи на записи суднового журналу та рапорт капітану судна (Т.1 а.с. 41). Акт повернення судна з ремонту в матеріалах справи відсутній, проте до суду надано відповідний акт СРЗ «Україна»про повернення судна 17 листопада 2003 р., та рапорт капітану судна про неналежне митне оформлення фарби та затримку т/х »до 18 листопада 2003 р., тому саме ця дата згідно пункту 30 контракту має визначати час закінчення ремонту.
Таким чином, ремонт т/х - III»було проведено протягом 64 днів в період з 3 жовтня по 5 грудня 2003 р., тобто перевищення обумовленого контрактом строку становило 34 дні. У свою чергу, т/х »було відремонтовано протягом 29 днів в період з 21 жовтня по 18 листопада 2003 р., тобто перевищення обумовленого контрактом строку склало 15 днів.
Для встановлення змісту англійського матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних відносин, позивач відповідно до статті 8 (ч. 3) Закону України «Про міжнародне приватне право»надав до суду свідчення під присягою (афідевіт) Ентоні Роберта Суїнертона щодо змісту англійського права у зв’язку з позовом компанії Duglas Shipping & Trading S.L. Крім того, у своїх поясненнях позивач навів переклад витягів з судових рішень, які містять відповідні положення англійського права, та додав офіційно надруковані тексти цих рішень, які долучено до справи.
Відповідно до положень англійського матеріального права визначена у контрактах на ремонт суден грошова сума за кожен день затримки в ремонті є погодженими збитками (liquidated damages). Погоджені збитки за затримку судна в ремонті підлягають до сплати, якщо тільки ясно сформульовані положення договору не містять умови про виключення, за яких порушник зобов’язання звільняється від відповідальності, або якщо інша сторона договору власними діями не перешкоджала виконанню роботи до обумовленого договором строку.
На думку суду, наведені положення англійського права що містяться у низці судових рішень (Jones v. St. JohnCollege (1870) L.R. 6 Q.B. 115; Dodd v. Churton [1897] 1 Q.B. 562; Dias Compania Naviera SA v. Louis Dreyfus Corporation [1978] 1 W.L.R. 261) не є якимись надзвичайними чи невірогідними, та цілком збігаються з положеннями чинного законодавства України. Зокрема Цивільним кодексом встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629); зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (стаття 526); виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546); особи, які вчиняють провочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні; якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала (стаття 212).
Отже для прийняття рішення щодо права позивача на погоджені збитки, які встановлено контрактами на ремонт, суд має вирішити питання про те, чи не містять ці контракти виключень за яких плата за затримку судна в ремонті не нараховується, та чи не заважав позивач власними діями виконати ремонт в обумовлений строк.
За умовами пунктів 7 обох контрактів єдиним випадком, коли відповідач звільняється від сплати погоджених збитків, є затримки суден в ремонті що викликані обставинами форс-мажорного характеру, невичерпній перелік яких наведено у пунктах 25 обох контрактів та до яких віднесено непогода, бурі, урагани, стихійні лиха, урядові перевороти, таке інше. Оскільки сторони не надали жодних доказів щодо існування цих обставин під час ремонту, суд вважає що відповідач не може бути звільнений на підставі контрактів від обов’язку по сплаті погоджених збитків.
Протягом попереднього розгляду справи відповідач посилався на умови пунктів 2 обох контрактів, за якими він має право претендувати на додатковий час, необхідний для завершення ремонту, тільки якщо вартість додаткових робіт перевищує 10 відсотків початкової вартості Контракту. Вартість виконаних робіт згідно виконавчих відомостей з ремонту суден »та - III»(Т.2 а.с. 110-124а, 159-195) значно перевищує цю позначку, тому, на думку відповідача, він отримав право на додатковий час і не повинен платити за затримку суден.
Проте, мати право на додатковий час та мати право претендувати на додатковий час, звичайно, є різні речі що відрізняються як власне існуюче право та можливість мати таке право. Право на додатковий час має безпосередньо випливати з умов контракту та обставин, з якими контракт пов’язує виникнення цього права. Право претендувати на додатковий час, з огляду на положення пунктів 16 та 17 обох контрактів, означає що цей додатковий час має бути встановлений у додатковій угоді, за якою відповідач погоджується на виконання додаткових робіт. Оскільки під час розгляду справи сторони не надали якихось угод щодо виконання додаткових робіт, у суду немає підстав тлумачити зміст контрактів інакше, ніж це випливає зі звичайного значення слів і понять що обрали сторони при складанні контрактів.
Щодо дій позивача, які могли б зашкодити відповідачу виконати роботи в обумовлений строк, то на думку суду надані сторонами та наявні у справі докази та інші матеріали не дозволяють дійти висновку про те, що позивач якимось чином заважав закінченню ремонту до обумовленого строку.
Суд наголошує, що за умовами пунктів 17 обох контрактів відповідач не зобов’язаний був виконувати будь-які вимоги чи вказівки позивача щодо додаткових робіт, тому такі вимоги, якщо б вони й мали місце, підлягали виконанню лише після узгодження ціни та можливостей виконання цих робіт, включаючи додатковий час. В матеріалах справи є заявки позивача щодо виконання робіт по т/х «Freedom - III»(Т.2 а.с. 106-107), які обумовлені вимогами Російського морського регістра судноплавства за результатами дефектації. Оскільки вимоги класифікаційного товариства є обов’язковими для позивача, він повинен був виконати їх особисто чи доручити їх виконання іншій особі на підставі відповідного договору. Проте, роботи за результатами дефектації не можна вважати додатковими, оскільки їх виконання було обумовлено контрактом, а за дефектацією має визначатися лише об’єм цих робіт.
При вирішенні питання щодо дій позивача, яки могли завадити своєчасному закінченню ремонту, суд приймає до уваги рапорти капітанів т/х - III»та т/х », що було складено в зв’язку з ремонтом та які не свідчать на користь виконавця робіт. Крім того, суд бере до уваги доводи позивача щодо розміру винагороди, які отримало ТОВ «Марінком Одеса»за надання посередницьких послуг з влаштування ремонту суден, оскільки безпосереднім виконавцем робіт був Судоремонтний завод «Україна». Ця винагорода, за підрахунками позивача, становить без урахування податку на додану вартість близька 90 відсотків вартості робіт, проти зазвичай прийнятих у цій галузі 15-30 відсотків. На думку суду, задля отримання такої незвичної винагороди відповідач повинен був подбати про виконання всіх робіт з ремонту суден в обумовлені контрактами строки.
Таким чином підстави для звільнення відповідача від сплати встановлених контрактами погоджених збитків відсутні, тому суд вважає що позивач має право на погоджені збитки за порушення строків і затримку в ремонті т/х - III» та т/х », та позовні вимоги у цієї частині підлягають задоволенню.
Під час знаходження в ремонті т/х - III» при виході з доку сталося торкання корпусу судна з самим доком та з кутом причалу №7 СРЗ «Україна», у зв’язку з чим судно отримало пошкодження (Т.1 а.с. 25-27). За висновком спеціаліста вартість робіт з усунення цих пошкоджень становить 1 500 доларів США (Т.2 а.с. 26). Протягом гарантійного строку після ремонту було виявлено недоліки виконаних робіт, які було усунено екіпажем судна (Т.1 а.с. 29-34). За висновком спеціаліста вартість робіт з усунення цих недоліків становить 5 700 доларів США (Т.2 а.с. 16). Крім того, було усунено поломку кермової системи (Т.2 а.с. 102) для чого позивач витратив 500 доларів США (Т.2 а.с. 22, 24-25).
Через затримку в ремонті т/х »судно не встигло пройти по каналу Волга-Дон до закінчення навігації, у зв’язку з чим позивач змушений був організувати комерційну проводку судна (Т.2 а.с. 213). Витрати з комерційної проводки судна по каналу Волга-Дон склали 4 200,53 доларів США (Т.1 а.с. 125-128, Т.2 а.с. 19).
Відповідно до положень англійського матеріального права в разі порушення договору сторона, яка припустилася цього порушення, повинна відшкодувати іншій стороні спричинені цим збитки (damages). Ці положення англійського права, що викладено у низці судових рішень (Hadley v. Baxendale (1854) 9 Exch. 341; Victoria Laundry (Windsor) Ltd. v. Newman Industries Ltd. [1949] 2 K.B. 528; Koufos v. Czarnikow Ltd. [1969] 1 AC 350), збігаються з положеннями статті 22 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Оскільки вищезазначені витрати, які позивач зробив або мусив зробити для відновлення свого порушеного права, безпосередньо пов’язані з порушеннями контрактів на ремонт т/х - III»та т/х », суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати завдані збитки та позов у цієї частині має бути задоволено.
Позивач також просить відшкодувати йому судові витрати з оплати послуг адвоката та на одержання свідчень під присягою (афідевіту) Ентоні Роберта Суїнертона щодо змісту англійського права.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, оплати послуг адвоката.
В матеріалах справи є документи, за якими позивач сплатив за юридичні послуги 9000 доларів США (Т.1 а.с. 129-138, Т.2 а.с. 17-18), однак ці кошти сплачено не адвокату, а підприємству «Верітас». Витрати з одержання афідевіту щодо змісту англійського права не віднесено чинним законодавством до судових витрат.
За таких умов у суду не має підстав для відшкодувати позивачу витрат з оплати юридичних послуг та вират на одержання афідевіту щодо змісту англійського права.
Одночасно з судовим рішенням у відповідності з вимогами Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення” судом, на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України, винесено ухвалу про припинення провадження у справі в частині вимог до компанії Summit Enterprises Inc. через відмову позивача від позову у цієї частині.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фірми «Марінком Одеса»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65029, м. Одеса, провулок Вице-адмирала Жукова, 12, кв. 36; код 24770553) на користь Компанії Duglas Shipping & Trading S.L. (Calle Miramar, Balcones de Sierra Blanca, 23, Marbella (Malaga), 29600, Spain) погоджені збитки за затримку в ремонті т/х - III»та т/х »–119 750 доларів США, збитки пов’язані з порушеннями контрактів на ремонт т/х - III»та т/х »– 11 900,53 доларів США, витрати по сплаті державного мита –1 700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 гривень.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку
з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 23.08.2006р.
Суддя Демешин О.А.