ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"11" серпня 2006 р. | Справа № 34/295-06-6867А |
11.08.2006 р. в 12год.30хв. господарський суд Одеської області
у складі судді Фаєр Ю.Г.
при секретарі судового засідання Артем’євій В.В.,
за участю представників сторін від позивача: Гаврюшенко О.Ю. -провідного спеціаліста Фонду соціального захисту інвалідів, діючої за довіреністю №01-1/54 від 13.03.2006р.; від відповідача: не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №7 в м. Одесі адміністративну справу № 34/295-06-6867А
за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Нерушай”
про стягнення на суму 49,25грн.
ВСТАНОВИВ:
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід державного бюджету на рахунок Державного казначейства суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 1931,25грн. та пеню у розмірі 49,25грн., посилаючись в обґрунтування заявлених позовних вимог на ст.ст.19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. (із змінами та доп.), п.п.3, 5, 10, 14 “Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (із змінами та доп.) та п.4 “Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767 (із змінами та доп.).
У зв’язку з тим, що відповідачем добровільно перераховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 1931,25грн., в судовому засіданні 04.08.06р. позивач надав суду уточнення позовних вимог від 01.08.2006р. №03-1/2539, в якому просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 49,25грн.
Відповідач відзив на позовну заяву або письмові пояснення суду не надав, представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча двічі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. За таких обставин, неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Справа розглядається за наявними матеріалами.
Статтею 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21.03.1991р. (зі змінами та доповненнями) передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові і соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Пунктом 3 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995р. №314 (із змінами та доп.) встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Пунктом 5 вказаного Положення встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 14 названого вище Положення підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до пункту 2 «Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляцій, обліку та використання цих коштів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767 (із змінами та доп.), підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів форму державної статистичної звітності №10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, затверджену наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004р. №338.
Зі звіту про зайнятість інвалідів за 2005 рік (форма 10-ПІ), наданого відповідачем до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 році становила 8 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які працюють на робочих місцях - 0, при нормативі –1; фонд оплати праці штатних працівників – 30,9тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –3862,50грн., відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів за 2005р. –1931,25грн.
Відповідно до ст. 20 названого Закону та Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Згідно п. 4 названого Порядку штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Пунктом 11 названого вище Порядку передбачено, що контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Судом враховується п.4 та 15 Положення про Фонд України соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N1434, та те, що свої функції контролю і застосування штрафних санкцій позивач може здійснити у випадку спору у судовому порядку, що відповідає ст.124 Конституції України, згідно якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Не може бути підставою звільнення від відповідальності норми пунктів 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 р. N 314, зокрема, на те, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК, так як зазначеними нормами визначено обов’язки уповноважених державних органів, а також підприємств щодо працевлаштування інвалідів. Відповідно вищезазначені державні органи не є безпосередніми роботодавцями інвалідів, а тільки здійснюють ті функції по працевлаштуванню інвалідів, які покладені на них п.п.11-13 зазначеного Положення.
Відповідно нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, подання відповідної інформації вищезазначеним органам.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. (зі змінами та доповненнями) порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Невчасна сплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій на суму 1931,25грн. зумовила нарахування позивачем пені за прострочку сплати виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ 9,5% на загальну суму 49,25грн.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. (зі змінами та доповненнями) не пов’язує застосування штрафних санкцій з будь-якими іншими обставинами, що перешкоджали працевлаштуванню інвалідів, оскільки вказана відповідальність є за своєю природою альтернативним зобов’язанням.
Згідно з ч.1 ст.29 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. (із змінами та доп.) доходи Державного бюджету України включають доходи що отримуються відповідно Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".
Законом України "Про внесення змін та доповнень" до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", передбачено, що надходження до Фонду України соціального захисту інвалідів належать до надходжень спеціального фонду Державного бюджету України на 2006 рік. Таким чином, несвоєчасна сплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2005 році, до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів призводить до несвоєчасного надходження цих коштів до Державного бюджету України, що, в свою чергу, перешкоджає державі у створенні економічних, соціально-побутових, соціально-психологічних умов для задоволення потреб інвалідів, - чим порушуються інтереси держави та соціальні гарантії прав інвалідів.
За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, з врахуванням наданого суду уточнення, заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Покладення на відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено. На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.
Керуючись ст.ст.60, 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Нерушай” (р/р260073642 банк ООФ АППБ „Аваль”, МФО 328351, код ЄДРПОУ 30526603, адреса: 68122, Одеська область, Татарбунарський район, с. Нерушай, вул. Леніна, 56) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (на р/р31215230600475, банк УДК у Одеській області одержувач Татарбунарське РВДК, код ЄДРПОУ 23214985, МФО 828011 код платежу 50070000; адреса:65107, м.Одеса, вул.Канатна,83) пеню у розмірі 49(сорок дев’ять)грн.25коп.
3. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Фаєр Ю.Г.