ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2006 р.

Справа  № 15/228-06-6376А

            14 год. 55 хв.                                                                     м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Ільєвій Л.М.

За участю представників сторін:

від позивача –                              Панкратова Г.С.;

від відповідача –                          Кондраков В.В.;

    

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ітед” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області  про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

    ВСТАНОВИВ:  

В засіданні суду від 28 липня 2006 р. оголошувалась перерва до 14 серпня 2006 р. о 14 год. 30 хв.

Товариство з обмеженою. відповідальністю „Ітед” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про часткове скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області від 20.12.2005 р. № 0003842301/0, посилаючись на невідповідність частини зазначеного повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства України.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає цілком правомірним донарахування ПДВ на суму 55 657,00 грн, у зв’язку з чим просить суд позовні вимоги залишити без задоволення, про що зазначено у відзиві на позов.

У зв’язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

 

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

На підставі направлення відповідача від 16.09.05р. №01-045/669, його фахівцями була проведена планова комплексна документальна перевірка фінансово–господарської  діяльності  з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2005 р.

Результати перевірки оформлено Актом №2675/23-204/32004839 від 19.12.2005 р. За документальною перевіркою податковий орган дійшов висновку щодо того, що позивач порушив п.10.1 ст.10, пп.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого, Позивачеві донараховано ПДВ на загальну суму 36773,00 грн.  

27.122005 р. відповідачем вручене позивачу податкове повідомлення-рішення від 20.12.2005 р. за № 0003842301/0 усього на суму 55 657,00 грн, у тому числі за основним платежем 36773,00 грн та за штрафними фінансовими санкціями –18884,00 грн.

Позивач згодний частково з податковим повідомленням-рішенням за № 0003842301/0 від 20.12.05р. на суму 1717.00 грн в частині донарахування ПДВ на загальну суму 813.00 грн. та нарахування фінансових санкцій на суму 904,00 грн.

Позивач не згодний з податковим повідомленням-рішенням № 0003842301/0 від 20.12.05р. на суму 53 940,00 гривень (за основним платежем - 35960,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17980,00 грн).

Фахівцями відповідача, що проводили перевірку, зроблено висновок, що позивач завищив суму податкового кредиту на 36856,00 грн, з яких 35960,00 грн є сумою, що виникла з виконання умов договору № 410-714-514 від 25.10.04р. з ТОВ «Єлисавет-Агро», яке не здійснило сплату до бюджету ПДВ за проданий товар (тобто в бюджеті відсутня сплата ПДВ). З цих підстав, на думку відповідача, позивач не має права на податковий кредит у сумі 35960.00 грн.

Відповідач пов’язує неправомірність зарахування 35960,00 грн., які складаються за податковими накладними № 124 від 26.10.04р. на суму ПДВ - 20058.33 грн., № 125 від 27.10.04р. на суму ПДВ - 6674.00 грн.; № 123 від 07.10.04р. на суму ПДВ - 9227.67 грн., до суми податкового кредиту позивача з неможливістю проведення зустрічної перевірки з ТОВ «Єлисавет-Агро», бо останнє не знаходиться за своєю юридичною адресою. Тому відповідач безпідставно виключив ці суми з податкового кредиту позивача.

Чинне законодавство не пов’язує право на зарахування певних сум до податкового кредиту з можливістю чи неможливістю проведення зустрічної перевірки.

Відповідно до бухгалтерського обліку (рах.631) на підприємстві  позивача значиться дебіторська заборгованість в сумі 120,9 тис. грн. по підприємству ТОВ "Єлисавет-Агро". Ця заборгованість утворилась внаслідок того, що ТОВ “Єлисавет-Агро” порушило умови договору і поставку оплаченого товару не здійснило.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регулюється Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі за текстом Закон № 168/97-ВР).

Згідно пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно підпункту 7.2,1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну....

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР в редакції до 31.03.2005 р. було передбачено, що податкова накладна видасться в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Починаючи з 31.03.2005 р. підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР в редакції Закону України від 25.03.2005 p. N 2505-IV, який набрав чинності з 31.03.2005р., передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту....

Податковий кредит - сума, на яку платник податку мас право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)..

Законом №168/97-ВР передбачено конкретні випадки, коли платник податку не має право на податковий кредит, а саме:

1) «Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами» (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР в редакції до 31.03.2005р.).

2) «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, запишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами» (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №І67/97-ВР в редакції Закону України від 25.03.2005р. № 2505-1V, який набрав чинності з 31.03.2005р.).

Здіснення операції з придбання товару підтверджується наявністю договірних відносин між позивачем і ТОВ “Єлисавет-Агро”.

На підставі договору № 410-714-514 від 25.10.04р., рахунку № 125/7 від.25.10.04р. та складської квитанції на зерно № 900 від 25.10.04р., яка підтверджувала наявність товару на складі постачальника - ТОВ “Єлисавет-Агро”, позивач за п/дорученням № 1011 від 26.10.04р. здійснив ТОВ “Єлисавет-Агро” оплату за товар (ячмінь фуражний) у сумі 120350.00 грн.

На підставі договору з ТОВ “Єлисавет-Агро” № 03  від 09.01.04р. та додатків до нього № 19 від 05.10.04р. та № 20 від 26.10.04р., відповідно до матеріальних накладних № 85 від 07.10.04р. та № 86 від 27.10.04р. здійснено оплату за товар (масло соняшникове) Позивач здійснив оплату за п/дорученнями № 963 від 08.10.04р. у сумі 55366,00 грн та № 1023 від 28.10.04р. у сумі 40044,00 грн.

Наявність здійснення позивачем операції з придбання товару у ТОВ “Єлисавет-Агро” в акті перевірки не заперечується.

Податкові накладні виписані зареєстрованим платником ПДВ та в процесі перевірки не встановлено жодних суттєвих порушень порядку їх заповнення.

Платник ПДВ - ТОВ “Єлисавет-Агро” (св-во ПДВ № 15242618 від 30 липня 2003р.) оформив належним чином та передав ТОВ “ІТЕД” наступні податкові накладні:

- на суму оплати за товар (ячмінь фуражний) п/накладна № 124 від 26.10.04р. на суму 120 350,00 грн., ПДВ –20058,33 грн.

- на фактично поставлений товар (олія соняшникова)  п/накладні:

№ 125 від 27.10.04р. на суму 40044,00 грн., сума ПДВ -  6674,00 грн.;

№ 123 від 07.10.04р. на суму 55366,00 грн, сума ПДВ -  9227,67 грн.

Вищевказані податкові накладні є дійсними і протилежне відповідачем не доведено. Факт того, що ТОВ “Єлисавет-Агро” на момент оформлення податкових накладних на ім’я ТОВ “ІТЕД”, а саме жовтень 2004р., було платником податку на додану вартість  не заперечується.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить норм, які ставлять у залежність включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку при придбанні товарів, вартість яких належить до складу витрат виробництва (обігу), від виконання контрагентами такого платника зобов’язань щодо сплати податку до бюджету.

Суми ПДВ, сплачені позивачем при придбанні товарів у ТОВ «Єлисавет-Агро»з урахуванням норм пп. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підтверджуються податковими накладними, виданими належним суб’єктом, і тому Позивач правомірно сформував у жовтні 2004 року податковий кредит.

Несплата ТОВ «Єлисавет-Агро» податку до Державного бюджету є підставою для стягнення податковими органами відповідних сум з ТОВ «Єлисавет-Агро», а не з позивача.

Крім того,  частиною другою підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що відповідальність платника податку настає тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, а посилання Відповідача на те, що вказану в податковій накладній суму ПДВ ТОВ «Єлисавет-Агро» до бюджету не внесло, не повинні братися до уваги, оскільки Закон «Про ПДВ» не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про ПДВ", платник податку зобов'язаний здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Однією з обов'язкових підстав для включення сум податку до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. Таким чином, відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України. Законом України "Про ПДВ" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням цього податку. Право на відшкодування виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету України від платника податку - продавця, а не і самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Податковим органом дорівнюються різні права платника податків, які визначені Законом № 168/97-ВР, це „право на бюджетне відшкодування” та „право на податковий кредит".

Так, відповідно до Закону № 168/97-ВР:

бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом( п.1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР):

податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Право на відшкодування податку з бюджету виникає при умові надмірної сплати цього податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)».( п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Податковий орган в акті перевірки відображає бачення норм Закону №168 щодо права платника податку на бюджетне відшкодування не враховуючі той факт, що в жодному звітному податковому періоду за весь перевіряємий період позивач в декларації з податку на додану вартість не заявляв про відшкодування податку з бюджету.

Таким чином, на підставі вищенаведеного висновки перевіряючих в акті перевірки щодо порушення позивачем п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону, внаслідок чого завищено  суму податкового кредиту, є неправомірними.

У листопаді 2004 р. позивач звернувся до Кіровоградського господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ “Єлисавет-Агро” боргу (суми передплати за товар) та штрафних санкцій за невиконання умов договору, всього на суму 136 225.00 грн. У січні 2005р. Кіровоградський господарський суд задовольнив позовні  вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідно до постанови Державної виконавчої служби Кіровоградської області від 06.02.06р. про повернення виконавчого документа, у ТОВ «Єлисавет-Агро»відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку цього майна виявились безрезультатними.

Таким чином, Позивач виступив постраждалою стороною двічі: сплатив кошти и не отримав товар та був позбавлений права на формування податкового кредиту за цією угодою з нарахуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003842301/0 від 20.12.05 р. на суму 55 657,00 грн. видане всупереч вимогам чинного законодавства України, частково неправомірне і необґрунтоване, тому підлягає частковому скасуванню на суму 53940,00 грн.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ітед” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області  про часткове скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

2.          Частково скасувати видане ДПІ у м. Іллічівську податкове повідомлення-рішення № 0003842301/0 від 20.12.05р. на суму 53 940,0 (п’ятдесят три тисячі дев’ятисот сорок) гривень, у тому числі за основним платежем 36773,00 грн та за штрафними фінансовими санкціями –18884,00 грн.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 19 серпня 2006 р.

Суддя                                                                                 Петров В.С.