ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 р. № 36/429
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Мирошниченка С.В. –головуючий,
Барицької Т.Л.,
Жукової Л.В.
розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Київблагоустрій", м.Київ
на рішеннягосподарського суду м.Києва від 30.11.2009р.
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.02.2010р.
у справі №36/429
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Сервіс", м.Київ
доКомунального підприємства "Київблагоустрій", м.Київ
провитребування майна
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: ОСОБА_1 (дов. від 22.07.2010р.);
відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 18.05.2010р.)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2009р. у справі №36/429 позовні вимоги задоволені повністю, витребувано від відповідача конструкцію (кіоск) малої архітектурної форми, що належить позивачу; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 238 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; підлягають поверненню із Державного бюджету України позивачу надлишково сплачені кошти за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79,00 грн.; квитанція про сплату коштів від 24.07.2009 підлягає залишенню в матеріалах справи № 36/429.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010р. рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2009р. у справі №36/429 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м.Києва від 30.11.2009р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010р., відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить суд, скасувати вказані рішення та постанову, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі та підтверджується матеріалами справи, позивачем подано до суду першої інстанції позов з вимогами про витребування від відповідача конструкції (кіоск) малої архітектурної форми, що належить позивачу та утримується відповідачем без достатніх правових підстав, з посиланням на ст.ст. 15, 16, 321, 387 ЦК України.
Згідно із п.п. 2, 7 розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 04.11.2005 № 1447 "Про надання згоди на установку малих архітектурних форм та подальше їх використання за призначенням", позивачу надано дозвіл отримати висновки Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища м.Києва, міськСЕС, Державного управління екологічної безпеки в м.Києві, Київського міського управління земельних ресурсів, для прийняття рішення Дніпровською районною радою про надання йому в орендне користування земельної ділянки тимчасово, терміном на три роки, під торговельний кіоск на вул.А.Малишка,15/1; роботи виконати відповідно до Правил забудови м.Києва, затверджених рішенням сесії Київради від 27.01.2005р. № 11/2587.
Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надало позивачу висновок від 10.08.2006р. №19-6741 про те, що не заперечує проти надання земельної ділянки в короткострокову оренду для обслуговування та експлуатації торговельного кіоску швидкого харчування з сезонним майданчиком терміном на один рік.
Листом від 01.09.2006р. за № 06-6-25/4434 Державне управління екології та природних ресурсів в м.Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища повідомила позивачу, що не заперечує проти надання земельної ділянки в оренду для розміщення, обслуговування та експлуатації торгівельного кіоску швидкого харчування з сезонним майданчиком на вул.Малишка, 15/1 у Дніпровському районі м.Києва, відповідно до чинного законодавства та зазначено, що даний лист дійсний три роки з дати видачі.
У висновку від 08.09.2006р. за №03-56/24905, наданому Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, вказано про можливість передання в короткострокову оренду до 3 років земельної ділянки на вул.Андрія Малишка, 15/1 для розміщення, експлуатації та обслуговування торговельного кіоску швидкого харчування з сезонним майданчиком.
На підставі рішення Дніпровської районної у місті Києві ради від 29.03.2007р. за № 104, між Дніпровською районною у м.Києві радою та позивачем 22.06.2007р. укладено договір оренди земельної ділянки, з наступними характеристиками: місце розташування –вул.А.Малишка, 15/1 у Дніпровському районі м.Києва, цільове призначення –для експлуатації та обслуговування торговельного кіоску швидкого харчування з сезонним майданчиком; зазначений договір зареєстрований 22.06.2007р. за № 37.
Згідно із пп.3.1 п.3 договору оренди земельної ділянки від 22.06.2007р., цей договір укладено на три роки.
Згадану земельну ділянку передано у володіння і користування позивачеві згідно із актом приймання-передачі від 22.06.2007р.
Листом Санітарно-епідеміологічної станції Дніпровського району м.Києва Міністерства охорони здоров’я України від 25.07.2007р. №1258 повідомлено позивача про відсутність заперечення проти погодження надання в тимчасове орендне користування земельної ділянки під торгівельний кіоск швидкого харчування з сезонним майданчиком, терміном на один рік.
Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища надано 24.03.2008р. за №05-3632, позивачу дозвіл №0246-03-08 на розміщення малої архітектурної форми та паспорт прив’язки МАФ на тимчасове розміщення кіоску швидкого харчування з сезонним майданчиком № 013КМО07Д.СО7 від 28.11.2007р. з терміном дії з 21.03.2008р. по 28.11.2008р.
Відповідно до товарного чеку від 22.01.2007р. позивачем було придбано торговий кіоск (МАФ) у фізичної особи –підприємця ОСОБА_3.
Згідно із актом №552 посадовою особою відповідача 07.11.2008р. демонтовано та вивезено кіоск із Дніпровського району по вул.А.Малишка, 15/1 та передано на тимчасове зберігання на території майданчика тимчасового складування та зберігання безхазяйного майна.
В описі майна, який є додатком до акту № 552 від 07.11.2008р., зазначено, що власник майна –невідомий.
Відповідачем виписано позивачу рахунки від 21.04.2009р.: № 2009080195 на суму 8 199,36 грн. за зберігання конструкції № 2008804835 та № 2009080196 на суму 1 741,15 грн. за демонтаж конструкції № 2008804835 по вул. Андрія Малишка, 15/1.
Як стверджує позивач, із чим погоджується відповідач, останній відмовився повернути позивачу зазначену конструкцію (кіоск) малої архітектурної форми без оплати згаданих виписаних рахунків.
Згідно із ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.26 розд. V Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198, розміщення малих архітектурних форм провадиться за дозволами, що видаються: в межах червоних ліній міських вулиць і доріг –відповідними виконавчими органами міських рад, а у мм. Києві та Севастополі міськими державними адміністраціями відповідно до підпункту 9.3 ДБН А 2.2-3-97 за погодженням з Державтоінспекцією, дорожньо-експлуатаційними та іншими заінтересованими організаціями.
Згідно із пп.13.2.3 - 13.2.9 Правил забудови м.Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005р. № 11/2587, в редакції, чинній на 07.11.2008р., тимчасові споруди (павільйони, малі архітектурні форми для здійснення підприємницької діяльності) розміщуються на термін, визначений договором оренди земельної ділянки, проектом (паспортом) і використовуються для забезпечення функцій об’єктів обслуговування населення на період до використання території для будівництва капітальної споруди відповідного функціонального призначення або благоустрою території з відновленням її функціонального використання; дозвіл на розміщення тимчасових споруд готується на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного в установленому порядку, паспорта прив’язки об’єкта з відображенням благоустрою та інженерного забезпечення майданчика в М 1:500, інших матеріалів та надається Головкиївархітектурою за принципом організаційної єдності; дозвіл на розміщення МАФ чинний протягом терміну оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Однак, враховуючи, що станом на 07.11.2008р. був чинним договір оренди земельної ділянки від 22.06.2007р., укладений між Дніпровською районною у м.Києві ради та позивачем, а також на розміщення малої архітектурної форми по вул.А.Малишка, 15/1 були надані вищезгадані дозволи та погодження, то відсутні підстави стверджувати, що це майно було безхазяйним та здійснювалось порушення вимог ст.16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005р. № 2807.
Твердження відповідача про виписування позивачу приписів про усунення порушень ст.16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", виявлених під час перевірок, та невиконання вимог приписів у вказаний строк, у зв’язку з чим було здійснено демонтаж МАФ згідно із графіком, недоведене, оскільки відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 26.01.2010р. відповідачем не надано доказів надання позивачу приписів та наявності графіку демонтажу.
Надана відповідачем копія акту №552 про демонтаж та вивезення майна, складеного 07.11.2008р., свідчить, що цей документ оформлений неналежним чином, оскільки не затверджений керівником відповідача, та хоча в тексті акту вказано про його складення комісією, наявним є лише один підпис.
Так само і опис майна, що є додатком до акту №552, містить зі всієї зазначеної комісії у складі трьох осіб, підпис лише однієї особи.
Крім того слід зазначити, що в акті №552 вказано, що дії комісії вчинені, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998р. № 1340 "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, розпорядження ним".
Однак, згадана МАФ не відноситься до майна, перелік якого наведено у п.1 зазначеного Порядку, та на яке поширюється дія цього Порядку.
У відповідача відсутні підстави посилатись на положення пп.13.3.5 Правил благоустрою міста Києва, прийнятих рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №1051/1051, оскільки відповідачем демонтаж та вивезення згаданої МАФ вчинено до прийняття зазначених Правил; принагідно слід зазначити, що цими Правилами передбачено вжиття заходів щодо здійснення демонтажу у визначені строки особою, що здійснила встановлення МАФ, шляхом вчинення приписів Головного управління контролю за благоустроєм м.Києва (пп.13.2.5) та у порядку, встановленому пп.13.3.
Згідно зі ст.4 Закону України від 21.05.1997р. №280/97 "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності.
Отже, здійснення функцій, передбачених метою та предметом діяльності відповідача у його Статуті, затвердженому розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21.02.2007р. №167, не може бути самостійною підставою вчинення дій щодо МАФ, а повинне вчинятись відповідно до норм та у порядку, встановленими законодавством.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Інші твердження скаржника досліджувались господарськими судами і їм дана належна юридична оцінка.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду м.Києва від 30.11.2009р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010р. у справі №36/429 не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київблагоустрій", м.Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м.Києва від 30.11.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010р. у справі №36/429 залишити без змін.
Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Мирошниченко С.В.
Судді: Барицька Т.Л.
Жукова Л.В.