ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2010 р. № 50/459
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кота О.В.,
суддів:Демидової А.М.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" (позивач)
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 р.
(залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2009 р.)
у справі№ 50/459
за позовом ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД"
доТОВ "Вадліб"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
ТОВ "Логістік-Центр "А"
про визнання недійсним договору
за участю представників:
від позивача Харібова Ю.Г.
від відповідача Ліпіна М.В.
від третьої особине з'явились
В С Т А Н О В И В:
У червні 2009 року ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом ТОВ "Вадліб" про визнання недійсним договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт від 15.06.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем, з моменту його укладення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2009 р. у справі № 50/459 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 р. (колегія суддів у складі: Пашкіної С.А. - головуючого, Калатай Н.Ф., Синиці О.Ф.) у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2009 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 р., ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказані рішення та постанову повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. До касаційної скарги додано клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам та матеріалам справи, та не відповідає вимогам ГПК України щодо її законності та обґрунтованості, повноти та об'єктивності аналізу обставин і зібраних у справі доказів.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.03.2010 р. колегією суддів у складі: Шевчук С.Р. - головуючого, Демидової А.М., Кролевець О.А. відновлено ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" строк для подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 р., прийнято касаційну скаргу ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 29.03.2010 р. о 12 год. 25 хв.
25.03.2010 р. до Вищого господарського суду України надійшов відзив ТОВ "Вадліб" на касаційну скаргу, у якому відповідач просить суд оскаржувані рішення та постанову залишити в силі, а касаційну скаргу позивача –без задоволення.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 26.03.2010 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 50/459 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Кота О.В. –головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.06.2006 р. між ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" та ТОВ "Вадліб" укладено договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт (далі - Договір), відповідно до якого позивач виступив замовником, а відповідач - виконавцем робіт з розробки проектно-кошторисної документації.
В преамбулі Договору зазначено, що від імені замовника –ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" діє директор –громадянин Австрії ОСОБА_1.
Місцевим господарським судом встановлено, що на момент підписання Договору ОСОБА_1 був засновником ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 100%, тоді як директором товариства була громадянка України ОСОБА_2 (згідно з копією протоколу № 1 від 29.08.2005 р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, установчими документами ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" засвідчено, що правом здійснення інтересів Товариства та вчинення правочинів без довіреності володіє директор Товариства (п.п. 8.3.1, 8.3.2, 8.3.7 статуту ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД").
Місцевий господарський суд встановив відсутність у матеріалах справи доказів того, що громадянин Австрії ОСОБА_1 був належним чином уповноважений на здійснення правочину від імені ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" в силу договору або закону.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що даною нормою саме на позивача покладено обов'язок доведення обізнаності відповідача про існуючі обмеження повноважень щодо представництва д-ром ОСОБА_1 ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД".
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Щодо посилання позивача на протоколи від 11.04.2006 р., від 15.06.2006 р. та від 06.10.2006 р., у яких д-р ОСОБА_1 зазначається як власник ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД", колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з господарськими судами попередніх інстанцій, що вказані протоколи підтверджують обізнаність відповідача щодо факту засновництва. Водночас колегією суддів визнаються правомірними висновки місцевого та апеляційного судів, що оскільки чинне законодавство не забороняє суміщення в одній особі засновника господарського товариства та його директора, із зазначених протоколів відповідач не міг зробити висновок, що д-р ОСОБА_1 не є директором ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД". За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій, що вказані протоколи не є належними доказами обізнаності відповідача з тією обставиною, що д-р ОСОБА_1 не є директором ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД".
У свою чергу, підставними є також висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач не міг зробити висновок, що д-р ОСОБА_1 не є директором ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД", і ознайомившись зі статутом ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД", оскільки у Статуті не вказано, хто є директором Товариства.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про обмеження представництва, які мали місце щодо д-ра ОСОБА_1 при укладенні спірного Договору.
Натомість, господарські суди встановили, що в матеріалах справи міститься копія рішення № 2 від 15.12.2005 р. про призначення д-ра ОСОБА_1 директором Компанії "Альфа Ріал Істейт ЛТД", який на момент підписання спірного Договору був у розпорядженні відповідача. Таким чином, господарські суди дійшли до підставних висновків, що у відповідача не було розумних підстав ставити під сумнів повноваження ОСОБА_1 при укладенні спірного Договору.
Крім того, як встановлено місцевим господарським судом, 19.12.2005 р. між ОСОБА_3 та ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав, з преамбули якого вбачається, що від імені ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" на підставі рішення № 2 від 15.12.2005 р. діє директор ОСОБА_1, а ОСОБА_3, який брав участь у якості продавця, є директором ТОВ "Вадліб". З огляду на те, що нотаріус, який посвідчив даний договір купівлі-продажу, згідно з п. 42 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, повинен був перевірити правоздатність юридичної особи, яка бере участь в угоді та повноваження особи, яка діє від імені юридичної особи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що з огляду на вказаний договір відповідач був впевнений у наявності у ОСОБА_1 необхідних повноважень на підписання спірного правочину.
За таких обставин, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що не можна вважати, що відповідач знав або не міг не знати про той факт, що громадянин Австрії ОСОБА_1 не є директором ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" та не є уповноваженою особою Товариства для підписання спірного Договору.
Щодо посилання позивача на те, що від імені відповідача Договір підписав ОСОБА_4, який не мав належних повноважень на підписання даного Договору, то, як встановив місцевий господарський суд, протоколом № 03-2007 загальних зборів засновників ТОВ "Вадліб" зафіксовано схвалення з боку господарського товариства відповідача правочинів, укладених гр. ОСОБА_4 Таке схвалення відповідає положенням ст. 241 ЦК України, відповідно до яких правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що надані позивачем бухгалтерські документи не є належними у розумінні ст. 34 ГПК України доказами недійсності спірного правочину, оскільки стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідною умовою дійсності правочину, серед яких відсутня вимога щодо відображення договору у бухгалтерському обліку підприємства.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що позивачем не надано суду належних доказів невідповідності спірного Договору положенням чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою–третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання спірного Договору недійсним, та правомірно відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено у задоволенні позову.
У свою чергу, висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.
Твердження оскаржувача про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Альфа Ріал Істейт ЛТД" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 р. та рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2009 р. у справі № 50/459 залишити без змін.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді А.М. Демидова
С.Р. Шевчук