Справа № 22ц - 8761/2010 року Головуючий першої інстанції Бухтіярова І.О.
Категорія - 57 Доповідач - Кондратьєва О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 серпня 2010 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - Кондратьєвої О.М.,
суддів – Бабенко П.М., Звягінцевої О.М.,
при секретарі – Лясовій В.В.
за участю – позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни - задоволено частково.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 надбавку до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 29 квітня 2010 року включно з урахуванням фактично отриманих позивачем сум. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги позивач зазначала, що згідно зі статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що набрав чинності з 1 січня 2006 року, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» передбачено поетапне введення в дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але фактично це не відбулось. Вважала, що суд повинен був визнати неправомірними дії відповідача з 1 січня 2006 року та зобов»язати провести нарахування та виплату 30% надбавки з цієї дати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд керувався ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Вирішуючи спір і задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.
Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.
З обставин справи вбачається , що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни», що підтверджується копією паспорта та відповідним посвідченням. Факт перебування позивача на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька визнано відповідачем, який сплачує їй пенсію за віком та додатково частково нараховує щомісячне підвищення до пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла на момент звернення позивача, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Поряд з цим, 09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України зазначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків,пільг,компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З урахуванням викладеного, Апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не заслуговують на увагу,оскільки згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію норм у частині визначення розміру виплат щорічної разової допомоги ветеранам війни зупинено на 2006 рік. Статтею 30 цього Закону установлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи – 400 грн., інвалідам війни П групи – 330 грн., інвалідам війни Ш групи – 270 грн., учасникам бойових дій – 250 грн., особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною – 400 грн., членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами – 130 грн., учасникам війни – 50 грн.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» був прийнятий пізніше за Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та не визнавався Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1,308,314,315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами» апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 29 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: