Справа № 22ц-9284/2010 Головуючий 1-ї інстанції – Зайченко С.В.
Категорія – 09 Доповідач – Кондратьєва О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2010 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - Кондратьєвої О.М.,
суддів – Бабенко П.М., Шамрило Л.Г.,
при секретарі – Хачатрян А.С.,
за участю –представників сторін та 3-ї особи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідія-К» на рішення Центрально – міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідія-К», 3-я особа – Горлівська об»єднана державна податкова інспекція, про визнання утримання приміщення незаконним, витребування майна з чужого незаконного володіння і зобов»язання передати приміщення, -
В С Т А Н О В И В :
Представник ТОВ «Лідія-К» звернувся до Апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою на рішення Ц-міського райсуду м. Горлівки від 28 квітня 2010 р., яким позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено: визнано утримання приміщення їдальні за адресою: м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, б. № 3 Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідія-К» незаконним; витребувано вказане майно шляхом виселення вказаного Товариства і зобов»язано передати це приміщення ОСОБА_1 Крім того, стягнуто на користь ОСОБА_1 з відповідача 1730 грн. у відшкодування понесених судових витрат.
В апеляційній скарзі представник відповідача просив скасувати зазначене рішення і ухвалити нове, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Так, судом не звернуто уваги на те, що між ТОВ «Лідія-К» та ОСОБА_1, як приватним підприємцем, 28 грудня 2007 року був укладений договір оренди спірного приміщення їдальні. За таких обставин справа повинна була розглядатись господарським судом, про що заявляв представник відповідача в судових засіданнях. Що стосується висновків експертизи, які суд поклав в основу рішення, то достатніх даних вважати, що договір підроблений вони не містять. До того ж для суду вказані висновки не є обов»язковими і повинні оцінюватись разом з іншими доказами по справі. Судом також не враховано, що ТОВ «Лідія-К» вже давно не користується спірним приміщенням, оскільки за вимогами ОСОБА_1 припинені газо-, водо- та електропостачання до вказаної будівлі; пожежна служба опечатала її, а тому не користуючись будівлею, відповідач не може її передати позивачу, як це зазначено в рішенні суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, посилався на те, що право власності на будівлю їдальні, що розташована в м. Горлівці, по вул. Інтернаціональній, 3 зареєстровано за ОСОБА_1 з 1 серпня 2008 року. Але він позбавлений можливості користуватись вказаним приміщенням, оскільки його незаконно займає відповідач. Посилання останнього на договір оренди, ніби-то укладений між сторонами, суд не взяв до уваги, виходячи з встановлених по справі обставин, в т.ч. висновку комісійної судово-технічної експертизи. Враховуючи, що відповідач без відповідної правової підстави володіє майном належним позивачу, суд в повному обсязі задовольнив вимоги ОСОБА_1
Заслухавши суддю- доповідача, пояснення представників сторін та 3-ї особи, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що судом при розгляді даної справи порушень зазначених норм припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.
Судом встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та ТОВ «Лідія-К» 6 червня 1997 року був укладений договір оренди № 202/97 на нежитлове приміщення загальною площею 1203,6 кв.м., розташованого по вул. Інтернаціональній,3 в м. Горлівці Донецької області.
Додатковою угодою від 06.06.2002 року № 2 до вказаного договору оренди державного майна строк дії договору оренди пролонгований до 06.06.2007 року.
Листом від 08.06.2007 року № 06-03-6872 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило ТОВ «Лідія-К» про закінчення строку дії договору оренди та необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу.
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечувались сторонами.
Відповідно до біржового контракту № 061-н від 28.09.2007 року (а.с.6) купівлі-продажу приміщення їдальні літ А-П, а-а 10, воріт « 2, огорожі № 3,4, резервуару Г, навісу И загальною площею 1188,5 кв.м. за адресою: м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 3, зареєстрованому в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.10.2007 року, позивач ОСОБА_1 придбав вказане приміщення їдальні у Горлівської об»єднаної державної податкової інспекції.
Продаж заставного майна будівлі їдальні здійснювалась згідно з нормами Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та постанови КМУ № 538 від 15.04.2002 року «Про затвердження порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які знаходяться у податковій заставі».
Рішенням Центрально-міського райсуду м. Горлівки від 29 квітня 2008 року, що набрало законної сили, згадана біржова угода визнана дійсною і за ОСОБА_1 визнано право власності на приміщення їдальні загальною площею 1188,5 кв.м. за адресою: м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 3 (а.с.7).
Згідно з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 19746680 від 01.08.2008 року (а.с.8-10) ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок під літ. «А-П» площею 1188,5 кв.м., розташований в Донецькій області, м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, буд. 3.
Між тим, до теперішнього часу спірне приміщення знаходиться у володінні ТОВ «Лідія-К», яке в добровільному порядку його не повертає. Як вбачається з акту № 116/24-113 від 18.10.2007 року (а.с.93), представник ТОВ «Лідія-К» відмовилась від складання акту прийому-передачі та від звільнення приміщення їдальні.
Згідно з вимогами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
З урахуванням викладеного, Апеляційний суд приходить до висновку, що суд 1-ї інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач незаконно займає спірне нежитлове приміщення, чим порушує права ОСОБА_1 і зобов»язав повернути останньому приміщення їдальні за адресою: м. Горлівка, вул. Інтернаціональна, 3.
Посилання в апеляційній скарзі ТОВ «Лідія-К» на законність володіння майном на підставі договору оренди, укладеного 28 грудня 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Лідія-К», не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі.
Позивач, категорично заперечуючи укладення вказаного договору, звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів і постановою від 31.07.2009 року була порушена кримінальна справа за фактом підробки документа. В рамках розслідування кримінальної справи проведена повторна комісійна судово-технічна експертиза договору оренди від 28.12.2007 року, згідно з висновками якої перший та другий аркуши виконані не одночасно, на різних копіювальних апаратах, що свідчить про заміну першого аркуша договору (а.с.199-206).
Крім того, фактичні обставини по справі спростовують укладення договору оренди між сторонами. В 2008 році ТОВ «Лідія-К» зверталось до господарського суду Донецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду держмайна України в Донецькій області про продовження строку дії договору оренди і рішенням вказаного суду від 09.09.2008 року відмовлено в задоволенні позову, як необґрунтованого (а.с.73-79). В 2009 році ТОВ «Лідія-К» пред»явило позов до Горлівської об»єднаної державної податкової інспекції про переведення права покупця на нежитлове приміщення, але ухвалою господарського суду Донецької області від 05.02.2009 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2009 року, провадження по справі припинено через непідвідомчість справи (а.с. 47-59). Звернення відповідачем до судових органів з зазначеними позовами при наявності договору оренди з ОСОБА_1 строком до 26 грудня 2010 року суперечить здоровому глузду.
Також звертає на себе увагу відсутність істотних умов в договорі оренди від 28.12.2007 року, а саме: вартість предмету оренди зазначена в 3800 грн., що менше ніж в 100 разів від експертної оцінки будівлі; розмір щоквартальної орендної плати взагалі не встановлений. Відповідачем не надано платіжних документів на підтвердження сплати ОСОБА_1 орендної плати за період з січня 2008 року до теперішнього часу.
Сукупність наведених обставин дозволяє суду зробити висновок про відсутність законних підстав для утримання ТОВ «Лідія-К» майна, що належить ОСОБА_1 та нікчемність договору оренди від 28.12.2007 року і, відповідно, відсутність необхідності визнання його недійсним, а тому апеляційна скарга товариства не підлягає задоволенню.
Таким чином, Апеляційний суд вважає, що рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідія-К» відхилити.
Рішення Центрально – міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: