КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 липня 2010 року Справа № 2а-1269/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Кармазиної Т.М.
при секретарі –Сириці І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого матеріального забезпечення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 4710 грн. 31 коп. виплаченого матеріального забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 05.01.2009р. по 28.09.2009р. відповідачу було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 4710 грн. 31 коп.. Після чого, позивачем встановлено, що ОСОБА_1, в порушення ч.2 ст.36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, не подано до центру зайнятості відомості про обставини, що виключають виплату йому матеріальної допомоги по безробіттю, зокрема, відомості щодо реєстрації його в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, як фізичної особи –підприємця.
У зв’язку з чим, та у відповідності до ч.3 ст.36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого ОСОБА_1, за період з 05.01.2009р. по 28.09.2009р., матеріального забезпечення, зокрема, допомога по безробіттю у розмірі 4710 грн. 31 коп., підлягає стягненню з відповідача.
В судове засідання представник позивача не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 36).
Відповідач в судове засідання не з’явився.
Судом на адресу відповідача рекомендованими листами із зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення неодноразово направлялись повістки про виклик до суду відповідача, які повернуті поштовим відділенням на адресу суду з відміткою пошти „За закінченням терміну зберігання” (а.с. 31, 34).
Відповідно до ст.1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою –підприємцем.
Враховуючи викладене, відповідач вважається повідомленим належним чином.
Зважаючи на викладене, а також на те, що у справі є достатні матеріали, які свідчать про права та взаємовідносини сторін, суд визнав можливим розгляд справи у відсутності сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533-ІІІ (далі –Закон №1533-ІІІ) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України „Про зайнятість населення” та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Згідно п.1 ст.6, п.1 ст.7, п.1 ст.22, ст. 23 Закону №1533-ІІІ та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. №307 (далі за текстом –Порядок №307), допомога по безробіттю надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, та призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем перебування безробітного на обліку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, на підставі його особистої заяви від 08.01.2009р., наказом Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості від 08.01.2009р. №НТ090108, надано статус безробітного, про що свідчить витяг із наказів Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості про прийняті рішення відносно ОСОБА_1 (а.с. 8).
Відповідно до наказу Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості №НТ090108 від 08.01.2009р. відповідачу призначено допомогу по безробіттю, яку ОСОБА_1 отримував з 05.01.2009р. по 28.09.2009р., що підтверджується витягом із наказів Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості про прийняті рішення відносно ОСОБА_1 (а.с. 8). Загальна сума отриманого відповідачем матеріального забезпечення становить 4710 грн. 31 коп..
Згідно заяви ОСОБА_1 про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю від 08.01.2009р., відповідачем зазначено, що він трудовою діяльністю не займається, не є найманим працівником та не зареєстрований як фізична особа –підприємець (а.с. 6).
Статтею 2 Закону України „Про зайнятість населення” від 01.03.1991 №803-XII (далі за текстом –Закон №803-XII) встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до п.„б” ч.3 ст.1 Закону №803-XII в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які, зокрема, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України „Про особисте селянське господарство”.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, в тому числі, підприємці, не можуть бути визнані безробітними, тобто, громадянами, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.08.2007р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради зареєстровано як фізичну особу –підприємця, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №НОМЕР_2. державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 здійснено 04.03.2009р., про що зроблено відповідний запис за №НОМЕР_2, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 37-38).
Вищенаведене дає підстави вважати, що відповідачем при зверненні до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного надано позивачу неправдиві відомості, внаслідок чого йому було надано статус безробітного за відсутності на те правових підстав, оскільки, станом на 05.01.2009р., ОСОБА_1 самостійно забезпечував себе роботою, що виключає наявність у нього права на отримання допомоги по безробіттю.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.36 Закону №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
З пункту 6.14 Порядку №307 вбачається, що якщо безробітний відмовився добровільно повернути суму виплаченої, внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними, допомоги по безробіттю, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
19 лютого 2010 року Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості прийнято рішення про вжиття заходів щодо повернення відповідачем коштів в сумі 4710 грн. 31 коп., виплачених ОСОБА_1, як допомоги по безробіттю, про що свідчить наказ №72 від 19.02.2010р. (а.с. 10), який 23.02.2010р. направлено на адресу відповідача (а.с. 11).
Доказів повернення ОСОБА_1 до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4710 грн. 31 коп. суду не надано.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків, що полягало у ненаданні центру зайнятості відомостей щодо реєстрації його в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців як фізичної особи –підприємця, а також неповернення відповідачем даного матеріального забезпечення, суд дійшов висновку, що сума отриманої відповідачем допомоги по безробіттю у розмірі 4710 грн. 31 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 в судовому порядку.
Зважаючи на встановлені судом обставини справи, а також наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.03.1991р. №7-93 „Про державне мито” Кіровоградский міськрайонний центр зайнятості звільняється від сплати державного мита.
Згідно ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Зважаючи на викладене, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України, в особі Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості (код ЄДРПОУ: 22218952, р/р 37171303901003, одержувач: УДК в Кіровоградській області, МФО 823016) 4710 (чотири тисячі сімсот десять) грн. 31 коп. виплаченого матеріального забезпечення.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано –30.07.2010р.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина