Справа № 22ц-8280/10 Головуючий в суді першої інстанції
Категорія 18 Бугера О.В.
Доповідач в суді апеляційної інстанції
Медведєва Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Коновалової В.А.
Кострицького В.В.
при секретарі - Баюрчак Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Луганської філії на рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 26 травня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Луганської філії до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
В С Т А Н О В И Л А :
Звернувшись з апеляційною скаргою, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» в особі Луганської філії посилається на те, що судом неправильно та неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, і ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути солідарно з відповідачів на користь банку витрати, пов’язані з поданням апеляційної скарги.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_4 вважає рішення законним і обгрунтованим та просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін.
Заперечення на апеляційну скаргу від інших осіб, які беруть участь у справі, до суду не надано.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Луганської філії заборгованість за кредитним договором в сумі 119512,17 гривень,витрати пов’язані зі сплатою судового збору в сумі 1 195, 12 гривень та витрати пов’язані з оплатою витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, а всього стягнуто 120 827,29 гривень, в решті частині вимог відмовлено за необгрунтованістю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що такі обставини, як хвороба, майновий стан та інше не можуть бути тими обставинами, за якими позичальника може бути звільнено від виконання зобов’язань за кредитним договором. На питання головуючого представник позивача пояснила, що сума 251,53 доларів США, на яку посилаються відповідачі, врахована при здійсненні розрахунку по заборгованості.
Відповідачі в судовому засіданні просили відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги та пояснила, що обґрунтований розрахунок заборгованості по сплаті пені позивач до суду не надав, просив не брати до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем на вимогу апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів, представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи,обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
06 жовтня 2009 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» в особі Луганської філії звернулось до суду з вказаним позовом. У викладенні обставин, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 13.04.2006 троку між ним та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір про надання кредиту в розмірі 20 000,00 доларів США з оплатою про процентній ставці 13,80 процентів річних. Отримані кошти позичальник зобов’язався повернути в строк до 12.04.2013 року і сплатити проценти та комісійну винагороду Банку за користування кредитом. Того ж дня між Банком, позичальником та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов’язується перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором. Відповідно до п.2.1 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором, позичальник та поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники. Згідно з п.3.2 кредитного договору позичальник зобов’язується щомісяця , в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за виданими кредитними ресурсами ануїтетним платежем у розмірі 378,00 доларів США. Кредитним договором встановлено, що позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту по процентній ставці 13,80 % процентів річних, проценти за користування кредитними ресурсами , сплачує комісійну винагороду за користування кредитними ресурсами в розмірі 101,00 гривень, за прострочення повернення кредитних ресурсів та /або/ процентів пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. З грудня 2008 року позичальник ухиляється від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, у зв’язку з чим за нею утворилась заборгованість.
Станом на 26.05.2010 року позивачем відповідно до ст.31 ЦПК України подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій він збільшив розмір заборгованості станом на вказаний день.
За результатами розгляд справи судом першої інстанції були встановлені обставини , щодо укладення кредитного договору, договору поруки,на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.
Спір судом вирішено на підставі ст.ст.525,526,530,554,623,629,1054 ЦК України, при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.10,11,59,60,212-215 ЦПК України.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції послався на те, що з розміру суми заборгованості по основному боргу слід виключити суму в розмірі 251 доларів 53 цента, яка не була облікована позивачем як сума спрямована на погашення основного боргу, в частині заборгованості по процентам, суд послався на те, що відповідно до п.4.3 кредитного договору відповідачі мають право сплатити суму процентів до 10 червня 2010 року та зробити висновок про наявність утворення в майбутньому заборгованості не можливо, в частині стягнення пені, суд послався на те, що позивачем не наведено відповідного розрахунку пені та дійшов висновку про можливість зменшення розміру стягуваної пені, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем вживались заходи щодо погашення заборгованості та визначив суму пені в розмірі 22 318,16 гривень.
За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнала, що доводи апеляційної скарги заслуговують до уваги.
Судом першої інстанції необґрунтована зменшена сума заборгованості за основним боргом, оскільки як убачається з матеріалів справи позичальником регулярно порушувались умови Графіку зниження розміру заборгованості , необґрунтовано відмовлено у стягненні заборгованості по сплаті заборгованості по процентам, в той час, коли відповідно до п.4.2 кредитного договору нарахування процентів проводиться по методу « факт»/360 за кожний день користування кредитними ресурсами. Судом також необґрунтовано зменшено розмір стягуваної пені за просрочку сплати основного боргу ё процентів і щомісячної комісії. Відповідно до п.6.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/ або сплати процентів, позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Відповідачем з листопада 2008 року постійно порушувались умови кредитного договору в частині оплати Ануїтетного платежу та щомісячної комісійної винагороди.
Правовідносини сторін випливають з укладених між ними Кредитного договору та договору поруки.
Порядок надання кредитів, їх повернення встановлено статтею 1054 Цивільного кодексу України і здійснюється виключно на договірних умовах.
Статтею 526 ЦК України , яка передбачає загальні умови виконання зобов’язання, встановлено, що останнє має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов’язковим для виконання сторонами / ст.629 ЦК України /.
При викладених обставинах колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції, в частинах висновку суду про задоволення позову частково, стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 119 512,17 гривень скасувати і в цих частинах ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованість за основним боргом в сумі 98 830,35 гривень, заборгованість по сплаті процентів в сумі 949,95 гривень, заборгованість по сплаті щомісячної комісії в сумі 357,16 гривень, пеню за прострочку уплати основного боргу, процентів і щомісячної комісії в сумі 66 120,32 гривень ё а всього заборгованість за кредитним договором в сумі 166 257,78 гривень, а також судові витрати, пов’язані з поданням апеляційної скарги, а саме: судовий збір в сумі 709,45 гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень, в частині стягнення з відповідачів на користь позивача витрат по сплаті судового збору і оплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом справи в суді першої інстанції, залишити без змін.
Керуючись ст.ст.209,307,309 ЦПК України,
В И Р І Ш И Л А :
Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 26 травня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Луганської філії до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту, змінити.
В частинах висновку суду про задоволення позову частково, стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Луганської філії заборгованості за кредитним договором в сумі 119512,17 гривень, скасувати і в цих частинах ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Луганської філії до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Луганської філії загальну заборгованість за основним боргом в сумі 98 830,35 гривень, загальну заборгованість по сплаті процентів в сумі 949,95 гривень, загальну заборгованість по сплаті щомісячної комісії в сумі 357,16 гривень, пеню за прострочку уплати основного боргу, процентів і щомісячної комісії в сумі 66 120,32 гривень ё а всього заборгованість за кредитним договором в сумі 166 257,78 гривень, а також судові витрати, пов’язані з поданням апеляційної скарги, а саме: судовий збір в сумі 709,45 гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень.
В частині стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Луганської філії витрат по сплаті судового збору і по оплаті витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом справи в суді першої інстанції, залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді