Справа № 2- 2215/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2010 року             Індустріальний  районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого  судді   -      Слюсар Л.П.

                 при секретарі             -     Карпенко І.Ю.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання дружини, -

ВСТАНОВИВ :

    Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача на її утримання до досягнення   сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  трьох річного віку  у розмірі ј частки усіх видів заробітку.  В обґрунтування своїх вимог в позовній заяві і в ході судового засідання посилалася на те, що  вона   зареєструвала шлюб із відповідачем 23 серпня 2008 року. В шлюбі народився син  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.  Вказала, що  фактично сім’я розпалася,  сімейно-шлюбні відносини припинені більше року.  Проживають окремо.   На даний час позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Просила позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання  з’явився.  Позовні вимоги  не визнав.   Вказав, що   його заробітна плата  становить  біля 1500 грн.  Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська   стягнені аліменти на сина в розмірі ј всіх видів заробітку , тому при утримання  аліментів в розмірі ј  заробітку ( доходу).  

Суд  вислухавши пояснення сторін,   дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню  частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.84 Сімейного Кодексу  України  дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

 А відповідно до ч.4 ст.84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина має  незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Із пояснень сторін, матеріалів справи  вбачається, що  шлюб   між   ОСОБА_2 та  ОСОБА_5    зареєстровано 23 серпня 2008 року в  Жовтневому  відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського  міського управління юстиції  Дніпропетровської області, актова запис №650 ( а.с.5).

Згідно свідоцтва  про народження НОМЕР_1 виданого 21.10.2009 р.  Жовтневим  відділом реєстрації актів цивільного стану  Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області   ОСОБА_4, і ОСОБА_1    від  шлюбу  мають  малолітнього сина  ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.4).

Згідно довідки  КЖЕП №21  від 08.07.2010 року    ОСОБА_5  разом з  малолітнім сином  зареєстровані  за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до довідки   Відокремленого структурного підрозділу « Дніпропетровської шостої дистанції сигналізації  та зв’язку» від 09.07.2010 року №21-к, ОСОБА_1  з 21.12.2009 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років.  

Як показала в судовому засіданні позивачка, перебуваючи в декретній відпустці по догляду за дитиною,   вона не має змоги  працювати і отримувати  заробітну плату та перебуває у тяжкому матеріальному становищі, відповідач же добровільно надавати матеріальну допомогу не бажає.  

    Як встановлено  в судовому засіданні сторони  відповідно до рішення  Індустріального районного суду  від 29 червня 2010 року із  відповідача   на користь позивачки  стягнено аліменти на утримання  малолітнього сина  в розмірі ј всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття.  

     Суд не може прийняти  твердження  відповідача про те, що він не повинен оплачувати аліменти на утримання дружини, тому, що  вона за ним не доглядає, оскільки  такі твердження не ґрунтуються на законі.  Довідку про заробітну плату   ОСОБА_2 не надав.

 Виходячи із вищевикладеного, оцінюючи всі  докази по справі суд приходить до висновку, що   оскільки  позивачка  знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, то суд вважає що   позивні вимоги позивачки підлягають задоволенню  частково і підлягають стягненню  із відповідача аліменти на її утримання  до досягнення дитиною трьох років в розмірі 1/6 частини. Всіх видів заробітку ( доходу) до досягнення сином трьох років.  

Відповідно до ст.11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

 Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в прибуток держави   судові витрати  в розмірі 51 грн.  та  витрати  на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення суду підлягає обов’язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Згідно ст.ст. 75, 79,80, 84    Сімейного Кодексу України та керуючись ст.ст.10,11 15,88,212-215 ,367 ЦПК України, суд  ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги     ОСОБА_1  - задовольнити частково .

Стягувати щомісячно з  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця  м. Дніпропетровськ,  проживаючого АДРЕСА_2   працюючого викладачем в Дніпропетровському  університеті залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна,   на користь ОСОБА_1, яка проживає АДРЕСА_3 а  зареєстрована за адресою   АДРЕСА_4   аліменти на  її утримання  в розмірі 1/6  частини всіх видів заробітку (доходу) починаючи з   07 червня 2010 року до досягнення  сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9    трьох років, а саме  до 09.10.2012 року.

Стягнути  з  ОСОБА_2  на  користь  держави  судові витрати  в розмірі 51 грн. 00 коп.

Стягнути  з ОСОБА_2   витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120  грн.

    Рішення підлягає обов’язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.      

   Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з  дня проголошення рішення.

         Суддя                                                                             Л.П. Слюсар