Справа № 1-15/15р.

       В И Р О К

        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 серпня 2010 року                                       м. Берегово                          

                                              Берегівський районний суд Закарпатської області в складі:  

       Головуючого:   Ільтьо І.І.

                                      при секретарі  Куні О.І.

        з участю прокурора Фалес Я.С., адвоката ОСОБА_1 та перекладачі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово кримінальну справу по обвинуваченню    

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Берегово, українця, з середньою освітою, розлученого, на утриманні неповнолітня дитина, тимчасово не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, згідно ст. 89  КК України не судимого, громадянина України,

за ч.2 ст. 332 КК України,

в с т а н о в и в :

17 лютого 2009 року ОСОБА_3 перебуваючи в Берегівському районі, с. Мочола, з метою незаконного збагачення, вступив в злочинну змову із громадянином Угорської Республіки ОСОБА_4, щодо організації незаконного переправлення іноземних  громадян  через державний кордон України в  Угорську Республіку.

Згідно їхньої домовленості ОСОБА_4 повинен був організувати приїзд іноземних громадян на територію Берегівського району, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України з Угорською Республікою, в свою чергу ОСОБА_3 повинен був організувати місце тимчасового їх перебування до часу сприятливого переправлення їх через державний кордон, а також знайти особу, яка орієнтується на прилеглій місцевості до держкордону України та могла супроводити їх в напрямку лінії кордону та незаконно поза пунктом пропуску переправити на територію Угорської Республіки.

Реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_3 приблизно 13 лютого 2009 року в невстановлений слідством час отримав від ОСОБА_4 чотирьох громадян Єгипту, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким надав кімнату для тимчасового проживання в будинку АДРЕСА_1

18 лютого 2009 року, в невстановлений слідством час, від невстановленої слідством особи, ОСОБА_3 отримав ще п’ять громадян Єгипту, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 яких поселив в кімнату свого будинку де знаходилися інші чотири громадяни Єгипту. Вказані дев’ять іноземних громадян з метою вичікування сприятливого часу, щоб не бути застигнутими при незаконному перетину державного кордону України перебували в будинку ОСОБА_3 до 11 березня 2009 року.

Так, 11.03.2009 року, біля 12:30 год. ОСОБА_3 перебуваючи в Берегівському районі в АДРЕСА_2 ,  за обіцяну грошову винагороду в сумі 1300 доларів США, домовився із своїм двоюрідним братом ОСОБА_14, який орієнтувався на прикордонній місцевості, про те, що останній проведе 13 іноземних громадян через державний кордон України в  Угорську Республіку поза пунктом пропуску.

11 березня 2009 року, в період із 21:00 по 21:30 год., ОСОБА_3 привіз вищевказаних дев’ятьох громадян Єгипту до земельної ділянки, яка розташована в Берегівському районі, біля с. Бадалово, неподалік державного кордону України та Угорської Республіки, після чого невстановлена слідством особа з Мукачівського району привезла, ще чотирьох громадян Туреччини, а саме: ОСОБА_15,  ОСОБА_16, ОСОБА_17, та ОСОБА_18.

Доводячи злочин до кінця, ОСОБА_14 11.03.2009 року біля 22:15 год. вирушив разом із групою в складі 13 іноземних осіб в напрямку державного кордону України та провів останніх поза межами пункту пропуску, в напрямку 149 прикордонного знаку, на ділянці відділу прикордонної служби «Лужанка». Під час його маршруту в період із 22:15 год. до 04:30 год. 12.03.2009 року по мобільному телефону ОСОБА_3 та ОСОБА_4  підтримували зв'язок надаючи останньому інструктаж стосовно напрямку руху.

12 березня 2009 року в період із 20:50 год. по 22:35 год. ОСОБА_14,  дев’ять громадян Єгипту, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та чотири громадяни Туреччини, а саме:  ОСОБА_15,  ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, на території Угорської Республіки, поблизу населеного пункту Тиводор були затримані співробітниками прикордонної охорони Угорської Республіки.

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину не визнав і показав, що 17 лютого 2009 року на його день народження до нього приїхав громадянин Угорщини ОСОБА_4. Наступного дня останній розповів йому, що до нього приїжджають його знайомі та попросив допомогти в їхньому розселенні та  ОСОБА_4 запропонував йому розселити людей в будинку в якому він проживає разом з мамою. Він сказав, що йому необхідно домовитися з мамою. Того ж дня він відвіз ОСОБА_4  в приватний готель в  с. Мочола.

19 лютого 2009 року зранку йому зателефонував ОСОБА_4 та попросив ОСОБА_3 ввечері в м. Мукачево разом із ним зустріти його знайомих. Приблизно о 18-19 годині він приїхав за ним в с. Мочола, звідки вони виїхали на його автомобілі «Шкода - Октавія» в м. Мукачево. При в'їзді в м. Мукачево він попросив ОСОБА_3 заїхати на заправку «WOG» та зупинитися. Коли вони зупинились ОСОБА_4 комусь зателефонував,  та розмовляв  по  мобільному телефоні   на  арабській  мові.   Після розмови ОСОБА_4 попросив його зачекати. Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_4  сказав йому розвертатися та їхати в напрямку Берегова, при чому постійно розмовляв по мобільному телефону. Не доїжджаючи с. Коропець він наздогнав мікроавтобус марки «Рено» зеленого кольору та автомобіль «Шкода -Октавія», червоного кольору з номерними знаками київської реєстрації. ОСОБА_4 попросив його обігнати дані автомобілі і вони їхали за ним до самого будинку в якому він проживає в с. Чома. Під час руху ОСОБА_3 сказав ОСОБА_4, що в нього вже були проблеми з іноземцями і він не хоче знову мати з цього приводу ніяких проблем, на що ОСОБА_4 його запевнив, що в них з документами все добре, на Україні вони офіційно. Приїхавши додому, іноземці вийшли з машин і він завів їх в кімнату. Вже в кімнаті дані громадяни показали йому свої закордонні паспорти, в яких він бачив українську візу. Через декілька хвилин з кімнати вийшов ОСОБА_4, якого  він відвіз в готель.

Наступного дня, 20 березня 2009 року вони разом обідали з ОСОБА_4, після чого ОСОБА_3 з ним вийшов на вулицю, де вони зустріли мешканця с. Бігань Пологі ОСОБА_19, якого він знає з дитинства. При зустрічі ОСОБА_3 запросив ОСОБА_19 додому та ОСОБА_4 разом з ним випили по 2 келиха вина. Далі вони вийшли на задній двір, де пробули близько 10 хвилин та  повернулись в будинок. ОСОБА_19 сп'янів, ОСОБА_3 попросив його йти до дому, а сам відвіз ОСОБА_4 в Мочолу. Приблизно через два тижні його мама попросила запитати в ОСОБА_4 скільки ще будуть проживати в них іноземці. ОСОБА_4 відповів, що ще декілька днів.

11 березня 2009 року, приблизно в 13 год., на прохання ОСОБА_4  вони виїхали в с. В. Бігань.. На місці вони прочекали майже годину, після чого забрали Пологі ОСОБА_19 і привезли його до нього в будинок. Приблизно о 20 годині ОСОБА_3 побачив, що ОСОБА_19 разом з іноземцями вийшли з будинку та попрямували через город в напрямку с. Бодалово. На це ОСОБА_4 пояснив, що вони пішли в інший будинок, в зв'язку з тим, що його мати більше не хотіла, щоб вони проживали в їх будинку. ОСОБА_3 відвіз ОСОБА_20 в готель в с. Мочола, після чого приїхав додому та ліг спати.

Наступного дня вранці ОСОБА_3 поїхав в с. Грабарово, звідки забрав та привіз додому дружину та сина, після чого цілий день він провів вдома. 13 березня 2009 року приблизно о 10 годині ОСОБА_3 поїхав до ОСОБА_4 в готель. В готелі вони сиділи та розмовляли, коли приблизно через годину приїхали співробітники Берегівського райвідділу міліції, та попросили проїхати з ними в райвідділ. Через деякий час до райвідділу привезли ОСОБА_4.

Не дивлячись на те, що підсудній ОСОБА_3 свою вину не визнав, вина останнього у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, стверджується показами свідків та іншими матеріалами справи .

Допитана в якості свідка ОСОБА_21 в судовому засіданні показала, що вона на протязі 4-х років проживає разом із ОСОБА_14.

11.03.2009 року, біля 12:30 год. до їх будинку під’їхав легковий автомобіль, темного кольору. Вона підійшла до автомобіля, в якого всі вікна були тоновані. Двері водія відчинилися, звідки незнайомий їй чоловік попросив викликати ОСОБА_14, так як він з ним хоче поговорити. Вона зайшла в хату та попросила ОСОБА_14 вийти на вулицю. Він вийшов та через декілька хвилин повернувся та повідомив, що приїжджав до нього його двоюрідний брат ОСОБА_3, який запропонував йому одну роботу, яку саме він їй повідомляти не хотів. Тоді ОСОБА_14 побрився, одягнувся і біля 16:30 год. цього ж дня, за ним знову приїхав вказаний автомобіль на якому він поїхав з дому. Коли співмешканець їхав геть, сказав, що через декілька годин повернеться. Після цього, вона його вже більше не бачила. Через три дні, до неї приїхали прикордонники, які повідомили, що ОСОБА_14 був затриманий на території Угорської Республіки при переправленні іноземних осіб через державний кордон України та Угорської Республіки.

Допитана в якості свідка ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що вона проживає разом із сином ОСОБА_14 та його співмешканкою ОСОБА_21.

12 березня 2009 року вона чергувала в лікарні. Коли повернулася додому, сина  вдома вже не було. Зі слів його співмешканки її сина ОСОБА_21, 11 березня 2009 року після обіду за ним приїхав двоюрідний брат, якого звати ОСОБА_3 Куди вони пішли син її не повідомляв.

13.03.2009 року до них додому приїжджали працівники прикордонної служби, які повідомили, що ОСОБА_14 був затриманий на території Угорської Республіки, так як проводив незаконно через державний кордон України та Угорської Республіки іноземних громадян.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_23  в судовому засіданні показав, що він являється приватним підприємцем і має у своїй власності в АДРЕСА_3, готель.

17 лютого 2009 року до нього вдень підійшов знайомий йому ОСОБА_3 та попросив від нього згоду на поселення його товариша з Угорської Республіки, так як в нього вдома проводився ремонт.

Після цього, приблизно після обіду, того ж дня, ОСОБА_3 прийшов разом із його товаришем, в якого перевірив документи, а саме він надав йому свій закордонний паспорт громадянина Угорської республіки, звати якого було ОСОБА_4. Дані документа записав в свій зошит, де веде облік людей, які у нього знімають кімнати.

ОСОБА_4 повідомив, що буде в готелі проживати приблизно один тиждень. Всього він прожив в готелі із 17.02.2009 року по 12.03.2009 рік. Більшість ночей з ним в кімнаті прожив також ОСОБА_3. ОСОБА_4 був без автомобіля, приїжджали вони завжди на автомобілі ОСОБА_3.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_24  в судовому засіданні показав, що на прикордонному пості «Бодалово» він проходить службу на посаді старшого інспектора прикордонної служби з липня 2008 року.

13 березня 2009 року о 2 годині 10 хвилин начальнику прикордонного поста старшому лейтенанту Норик В.О. зателефонував начальник ВПС «Лужанка», підполковник Бостан О.Г. та повідомив, що співробітниками угорської поліції на напрямку 148-160 прикордонних знаків, на окраїні населеного пункту Тиводар о 20.10 год. затримано 4 громадян Туреччини та 9 громадян Палестини та одного громадянина України. Старшим лейтенантом Норик В.О. було прийнято рішення про перевірку контрольно - слідової смуги від 148 до 169 прикордонних знаків. На перевірку вийшли начальник поста та він. Під час перевірки контрольно-слідової смуги ознак порушення державного кордону не виявили, про що Норик В.О. доповів підполковнику Бостану. Вранці 13 березня 2009 року начальник поста та майор Божко В.М. висунулись на вищевказану ділянку з метою перевірки лінії державного кордону України. Приблизно об 11 годині вони виявили на лінії державного кордону, в районі 149 прикордонного знаку ознаки порушення державного кордону, а саме нечітку доріжку слідів.

Допитана в якості свідка ОСОБА_25 в судовому засіданні показала, що на даний час вона проживає разом із двома синами ОСОБА_26, та ОСОБА_3. Будинок, одноповерховий, складається із 5-ти жилих кімнат. На даний час в більшості кімнат на протязі двох років проводить ремонт і в них не можливо жити.

В березні місяці, 2009 року, вечором до неї додому приїхав син, разом із із своїм знайомим, якого звати ОСОБА_4 ОСОБА_20. Останній попросив її на одну ніч надати житло для його друзів, пояснивши, що це туристи.  Вони з собою привезли до неї додому 9 іноземців, арабської зовнішності. Вказаних осіб вона погодилась  поселити в одну із кімнат. ОСОБА_4 обіцяв їй дати 200 грн. за проживання іноземців.   Вона попросила у них документи, які ОСОБА_4 їй показав. Вона бачила їхні паспорти де були українські візи. Крім того, вони показували, якісь страхові документи жовтого кольору та бачила серед документів посвідчення студентів із фотокартками.

ОСОБА_25 погодилась посилити у себе даних осіб на одну ніч, але це так не було, так як на наступний день вони від неї не пішли. Пройшов день або два, однак ОСОБА_4 А. не з’являвся. Вона сварилася із сином та казала йому, нехай дзвонить ОСОБА_4, щоб  забирав людей.  

11 березня 2009 року вона вечором в себе в кімнаті, яка розташована в літній кухні, лягла спати, а на наступний день іноземців вже в будинку не було. Куди їх повезли їй не відомо і цим вона не цікавилася.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_27 в судовому засіданні показав, що працює ст. слідчим СВ Берегівського РВ ГУМВС. По даній справі може пояснити, що впізнання особи проводилось по фотографії, оскільки це законом дозволяється та не заборонено. Крім того, важко було знайти перекладача, і не можна було за короткий час встигнути зробити очну ставку з особою. На його думку, очну ставку з підсуднім він не зміг би зробити, оскільки ОСОБА_3 вину не визнає, термін  перебування громадян Єгипту та Туречини на території України був обмежений, а тому і впізнання проводилось по фотографії. Де був на той час ОСОБА_3 він не знав.

Також  вина підсудного ОСОБА_3   підтверджується іншими матеріалами справи:

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_15, який на досудовому слідстві показав, що в Туреччині він познайомився із одним чоловіком, якого звати ОСОБА_28, громадянином Туреччини. Під час розмови він дізнався, що останній може допомогти йому потрапити в Голандію де рівень заробітної плати набагато більший ніж в Туреччині. ОСОБА_28, повідомив, що в цьому питанні допоможе, однак це буде нелегально потрапити та коштує  4500 Євро. Гроші повинні передатися коли він потрапить у Голандію, тобто його родина передасть їх в Туреччини. Також з розмови стало відомо, що кращий шлях до Євросоюзу це перейти через державні кордони між Україною та Угорською Республікою. Він погодився із ОСОБА_28 та дав йому свій закордонний паспорт. В посольстві України в м. Стамбул йому надали візу. 18.02.2009 року він на літаку прилетів із Стамбула в м. Київ разом із ОСОБА_16. В м. Київ зустрівся із ще двома громадянами Туреччини, які знаходилися в готелі, а саме ОСОБА_18 та ОСОБА_17. По мобільному телефону підтримували зв'язок із ОСОБА_28, який їм давав інструкції, що робити.  Далі вони на залізно-дорожньому вокзалі придбали квитки до Закарпатської області, м. Мукачево. Прибувши до м. Мукачево біля 17:00 години їм на мобільний зателефонував ОСОБА_28 та повідомив, що зараз буде телефонувати інша людина, нехай вони дадуть телефон офіціантці, яка б могла на українській мові пояснити де вони знаходяться. Так, через декілька хвилин їм зателефонували, офіціантка порозмовляла, після чого через деякий час за ними приїхав легковий автомобіль сірого кольору, реєстраційний номер та марку автомобіля не знає. За кермом автомобіля знаходився чоловік слов’янської зовнішності, який їх запросив в автомобіль та віз у невідомому напрямку біля 15 хвилин, зупинився біля трьох чи чотирьох поверхового будинку де знаходилися жилі квартири. В даному будинку їх зустрів інший чоловік середньої статури, зростом приблизно 185 см., на вигляд біля 35 років, світле волосся, коротка зачіска, без вус, синіми очима, кругле обличчя., який завів в двохкімнатну квартиру, яка знаходилася на другому чи третьому поверху. В квартирі відібрав у кожного закордонні паспорти гр. Туреччини та мобільні телефони. В нього забрав мобільний телефон марки «Нокіа». Крім того, жестами пояснив, щоби вони не подавали вид, що хтось в квартирі проживає, не шуміли.  Після цього, два рази на день, чоловік приносив їм продукти харчування, з яких вони готували собі їжу. Пробули в квартирі вони біля 21 день. В квартирі був балкон, вікна закриті, зашторені, їх вони не чіпали, так як боялися, що їх можуть сторонні особи побачити. 11.03.2009 року біля 22:00 годин біля вечором за ними приїхав інший чоловік, слов’янської зовнішності, який посадив в легковий автомобіль темно-синього кольору, марку автомобіля не знає, реєстраційний номер автомобіля теж не знає. Даний автомобіль, їх на протязі 30-40 хвилин кудись підвіз, вони вийшли серед якогось поля, де крім них був і чоловік, який їм приносив їжу, ще два українці та дев’ять громадян Єгипту. Мобільні телефони та закордонні паспорти їм не віддали. Один із українців років 30, високого зросту, з короткою стрижкою, світлого кольору волосся, спортивної тіло будови, обличчя кругле трохи там пробув, поговорив та пішов геть, а інший це був провідник. Жестами показали, що потрібно йти за провідником українцем, який їх переведе на угорську сторону, поза пунктом перетину державного кордону України.  

Далі їх полями провів чоловік до річки, вони перелізли через огорожу кордону та йшли якийсь час по території Угорської Республіки. Тобто вони пройшли кордон на протязі двох годин. Після чого, провідник їх залишив та показав йти прямо. Вони без нього, ще пройшли біля 4-х годин. Було вже світло, день провели в городах біля села. Вечором неподалік села їх затримали прикордонники Угорської Республіки, о 20.10 годині. Далі угорці їх передали українській стороні ( т. №3 а.с.14-18);

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_16, який на досудовому слідстві дав аналогічні покази свідка ОСОБА_15 (т. 3 а.с. 27-31);

-  протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_17, який на досудовому слідстві дав аналогічні покази свідка ОСОБА_15 (т.3 а.с. 40-44);

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_18, який який на досудовому слідстві дав аналогічні покази свідка ОСОБА_15. (Т.3 а.с. 53-56);

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_5, який на досудовому слідстві показав, що 16 грудня 2008 року він прибув на територію України літаком із м. Каір в м. Київ по дійсним документам для навчання в МАУП м. Київ по студентській візі і запрошенню на навчання. В аеропорті його зустрів чоловік, який представився працівником МАУП. Він провірив його документи, після чого розмістив в гуртожиток, який знаходиться в районі станції метро «Либідська». На наступний день, його зарахували на підготовчий курс МАУП, за навчання заплатив 2000 доларів США. В МАУП він познайомився з трьома громадянами Єгипту ОСОБА_29, ОСОБА_30 ОСОБА_31. В лютому 2009 року, на ринку вони познайомилися із громадянином Сірії, приблизно 35 років, коренастої тілобудови, ріст біля 175 см., волосся чорного кольору, зачіска коротка, лице кругле повне, який представився як «ОСОБА_20». Під час розмови сирієць пообіцяв їм допомогти найти гарну роботу в м. Київ і в подальшому поїхати в одну із країн Західної Європи.

20 лютого 2009 року біля 18.00 год. зателефонував «ОСОБА_20» та сказав їм збиратися і виходити із гуртожитку. Після того, як вони вийшли із гуртожитку їх зустрів сирієць і посадив чотирьох в легковий автомобіль чорного кольору. На цьому автомобілі вони їхали біля 10 годин, після чого водій висадив їх біля приватного будинку в незнайомому їм населеному пункті, де по вказівці сирійця заплатили водію 250 доларів США кожний. Біля будинку їх зустрів чоловік слов’янської зовнішності приблизно 30 років, коренастої тіло будови, ріст 170-175 см., волосся світлого кольору, зачіска середня, лице овальне повне. Цей чоловік поселив їх в одноповерховому будинку в кімнату, яку зачинив за ними на ключ. В кімнаті було одне вікно, зашторене темною шторою, знаходився один стіл, килим червоно-коричневого кольору і на підлозі лежало декілька подушок та одіял. Після того як їх поселили в кімнаті, цей чоловік обшукав їх та забрав у нього мобільний телефон «Нокія – 7610», паспорт, студентський квиток і 300 грн.. Цей же чоловік приносив їм їсти один два рази на день.

Приблизно через п’ять днів в кімнату поселили ще 5 громадян Єгипту, від яких він дізнався, що вони студенти Запоріжського університету. В даному будинку, вони прожили до 11 березня 2009 року. Вечором їм сказали виходити із кімнати і відразу на подвір’ї всіх посадили в легковий автомобіль темного кольору, на якому вони їхали приблизно одну годину. Автомобіль зупинився на польовій дорозі, вони вийшли із автомобіля і зайшли в невеликий ліс, де їх чекав незнайомий йому чоловік слов’янської зовнішності приблизно 27-28 років, середньої тіло будови, ріст 168-170 см., був одягнутий в чорні штани і чорну куртку та на обличчі у нього була шапка-маска.. Через деякий час привезли, ще чотирьох громадян Туреччини і всі вони йшли за чоловіком, який провів їх через поле до огорожі із колючого дроту, яку перелізли шляхом розтягнення дроту та пролазу в ньому. Далі вони пройшли по ораній смузі по килимовій доріжці, яку простелив вище вказаний чоловік, який їх вів. Далі вони зайшли в ліс і йшли приблизно  4-5 годин. Біля 5 годи ранку 12 березня 2009 року цей чоловік показав їм жестами сісти та пояснив, що скоро за ними приїдуть автомобілі і заберуть їх. Після цього він пішов в невідомому йому напрямку. Вони просиділи в лісі до вечора і сильно проголодалися та змерзли. Після цього вони пішли далі і вийшли на асфальтну дорогу, де їх біля 20 години затримали угорські поліцейські (т. 1 а.с.153-156, т. 2 а.с. 107-109).

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_6, який на досудовому слідстві дав аналогічні покази свідка ОСОБА_5 (т.1 а.с.157-160, т.2 а.с. 96-98);

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_7, який на досудовому слідстві дав аналогічні покази свідка ОСОБА_5 (т.1 а.с. 161-164, т.2 а.с.118-120);

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_8, який на досудовому слідстві дав аналогічні покази свідка ОСОБА_5 ( т.1 а.с.165-168, т. 2 а.с.129-131);

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_9, який на досудовому слідстві показав, що 24 грудня 2008 року він прибув на територію України літаком із м. Каїр в м. Київ по дійсним документам для навчання в Запоріжському державному університеті, по студентській візі та запрошенню на навчання. В аеропорті його зустрів чоловік, який представився працівником університету по імені «Сержіо». Він перевірив документи, після чого вони на автобусі «Бориспіль-Запоріжжя» приїхали в м. Запоріжжя.  Там його поселили в гуртожиток «Металург», де він проживав. В університеті він познайомився із трьома громадянами Єгипту ОСОБА_31 ОСОБА_32, ОСОБА_33 з якими він вмісті навчався на підготовчому курсі. За час проживання в Запоріжжі йому на мобільний телефон в середині лютого 2009 року зателефонував араб, який назвався «ОСОБА_20». Він сказав, що від моїх знайомих, які проживають в Італії дізнався, що він хоче потрапити в Європу. В ході розмови по мобільному телефоні «ОСОБА_20» сказав, що він проживає в Угорщині і допоможе йому за 1000 доларів США потрапити в Угорщину. Після розмови із арабом він зателефонував в Італію, і його знайомі сказали, що через «Абдулу» багато громадян Єгипту потрапили в країни Західної Європи. Через декілька днів знову зателефонував «ОСОБА_20» і він погодився заплатити вказану суму за його доставку в Угорщину, при чому розрахуватися він повинен буде в Угорщині.

18 лютого 2009 року вечором йому та іншим громадянам Єгипту, з якими їхав із Запоріжжя зателефонував «ОСОБА_20» і сказав, що їм потрібно на автобусі приїхати в м. Київ, а з м. Київ на таксі поїхати в м. Мукачево.

19 лютого 2009 року в 08:00 год. ранка він разом із 4 громадянами Єгипту на автобусі виїхали в м. Київ де на автовокзалі домовилися із таксистом, водієм легкового автомобіля чорного кольору за 3000 грн. доїхати до м. Мукачево.

20 лютого 2009 року, приблизно в 08:00 год. ранку, при в’їзді в м. Мукачево, автомобіль зупинили співробітники міліції, після чого затримали та доставили їх у відділ міліції. У відділі у них зняли відбитки пальців рук, забрали документи, після чого працівники міліції поселили їх в незнайомому йому 3-х поверховому готелі, який знаходиться біля залізно-дорожнього вокзалу. В готелі вони поселилися в двох номерах, заплативши адміністратору 250 та 200 грн. в добу за кожний номер. Через три дні працівники міліції встановивши, що вони студенти Запоріжського університету і знаходяться на території України законно, віддали їм документи і відправили їх на тому ж автомобілі назад в м. Київ. По дорозі вони зв’язалися по мобільному телефону із «ОСОБА_20», і він сказав, що до Києва, їм їхати не потрібно. Далі він сказав, їм виходити на дорозі і чекати в кафе. Приблизно через 50 км. вони вийшли із автомобіля і зайшли в кафе, яке знаходиться біля дороги. Коли вони знаходилися в кафе, зателефонував «ОСОБА_20» і сказав дати телефон офіціанту. Через годину до кафе приїхав легковий автомобіль чорного кольору і водій сказав їм сідати в автомобіль. На цьому автомобілі вони проїхали приблизно 2 години і поїхали в незнайомий йому населений пункт. Біля одноповерхового будинку їх зустрів чоловік слов’янської зовнішності, приблизно 30 років, коренастої тіло будови, ріст 170-175 см., волосся світлого кольору, зачіска середня, лице овальне повне. Цей чоловік поселив їх в кімнату де вже знаходилися четверо громадян Єгипту. В кімнаті було одне вікно, зашторене темною шторою, знаходився один стіл, килим червоно-коричневого кольору і на підлозі лежало декілька подушок та одіял. Після того як їх поселили в кімнаті, цей чоловік обшукав їх та забрав у нього мобільний телефон «Нокія – 1100», паспорт, студентський квиток. Потім цей же чоловік приносив їм їсти один два рази на день.

В даному будинку, вони прожили до 11 березня 2009 року. Вечором їм сказали виходити із кімнати і відразу на подвір’ї всіх посадили в легковий автомобіль темного кольору, на якому вони їхали приблизно одну годину. Автомобіль зупинився на польовій дорозі, вони вийшли із автомобіля і зайшли в невеликий ліс, де їх чекав незнайомий йому чоловік слов’янської зовнішності приблизно 27-28 років, середньої тіло будови, ріст 168-170 см., був одягнутий в чорні штани і чорну куртку на голові і на обличчі у нього була шапка-маска.

Через деякий час привезли, ще чотирьох людей, пізніше він дізнався, що це громадян Туреччини. Потім цей чоловік повів їх через поле і вони дійшли до огорожі із колючого дроту, який перелізли шляхом розтягнення дроту та пролазу в ньому. Далі вони пройшли по ораній смузі по килимовій доріжці, яку простелив чоловік, який їх вів, зайшли в ліс. Біля 5 годи ранку 12 березня 2009 року цей чоловік показав їм жестами сісти та пояснив, що скоро за ними приїдуть автомобілі і заберуть їх. Після цього він пішов в невідомому йому напрямку. Вони просиділи в лісі до вечора і сильно проголодалися та змерзли. Після цього вони пішли далі і вийшли на асфальтну дорогу, де їх біля 20 години затримали угорські поліцейські. (т.1 а.с.169-172, т.2 а.с. 184-186);

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_10, який на досудовому слідстві дав аналогічні покази свідка ОСОБА_9  (т.1 а.с.173-176, т.2 а.с.173-175);

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_11, який на досудовому слідстві дав аналогічні покази свідка ОСОБА_9 (т.1   а.с. 177-180, т.2 а.с. 162-164);

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_12, який на досудовому слідстві дав аналогічні покази свідка ОСОБА_9 (т.1   а.с.181-184, т. 2 а.с.151-153);

-  протоколом допиту свідка ОСОБА_13 який на досудовому слідстві дав аналогічні покази свідка ОСОБА_9  (т.1 а.с. 185-188, т.2 а.с.140-142);

  -   протоколом огляду місця події від 13.03.2009 року під час якого було встановлено місце незаконного перетину державного кордону України в Угорську Республіку (т.   №1 а.с. 112-118);

  -   протоколом огляду предметів від 13.03.2009 року (т.1   а.с. 147-149);

  -   протоколом огляду предметів від 19.03.2009 року (т.1 а.с. 198-203);

-   протоколом огляду автомобіля «Шкода-Октавія» та мобільного телефону «Нокіа 3110с» від 27.03.2009 року (т.2 а.с. 22-25);

 -  протоколом впізнання із свідком ОСОБА_6 від 03.04.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.2 а.с. 99-102);

 -  протоколом впізнання із свідком ОСОБА_5 від 03.04.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.2   а.с. 110-113);

  -  протоколом впізнання із свідком ОСОБА_7 від 03.04.2009 року де останній впізнав підсудного  ОСОБА_3 (т.2   а.с. 121-124);

    -  протоколом впізнання із свідком ОСОБА_8 від 03.04.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.2   а.с. 132-135);

    -   протоколом впізнання із свідком ОСОБА_33 від 03.04.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.2   а.с. 143-146);

    -  протоколом впізнання із свідком ОСОБА_12 від 03.04.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.2 а.с. 154-157);

-  протоколом впізнання із свідком ОСОБА_11 від 03.04.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.2   а.с. 165-168);

 - протоколом впізнання із свідком ОСОБА_10 від 03.04.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.2 а.с. 176-179);

             -  протоколом впізнання із свідком ОСОБА_9 від 03.04.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.2   а.с. 187-190);

-  протоколом відтворення із свідком ОСОБА_5 від 03.04.2009 року, який впізнав кімнату АДРЕСА_1, де він проживав до незаконного перетину державного кордону України (т.2 а.с. 195-198);

 - протоколом відтворення із свідком ОСОБА_31 від 03.04.2009 року, який впізнав кімнату АДРЕСА_1, де він проживав до незаконного перетину державного кордону України (т.2 а.с. 199-202);

•     протоколом відтворення із свідком ОСОБА_29 від 03.04.2009 року, який впізнав кімнату АДРЕСА_1, де він проживав до незаконного перетину державного кордону України (т.2 а.с. 203-206);

- протоколом відтворення із свідком ОСОБА_8 від 03.04.2009 року, який впізнав кімнату АДРЕСА_1, де він проживав до незаконного перетину державного кордону України (т.2 а.с. 207-210);

          -  протоколом відтворення із свідком ОСОБА_33 від 03.04.2009 року, який впізнав кімнату АДРЕСА_1, де він проживав до незаконного перетину державного кордону України (т.2 а.с. 211-214);

•    протоколом відтворення із свідком ОСОБА_12 від 03.04.2009 року, який впізнав кімнату АДРЕСА_1, де він проживав до незаконного перетину державного кордону України (т.2 а.с. 215-218);

-  протоколом відтворення із свідком ОСОБА_11 від 03.04.2009 року, який впізнав кімнату АДРЕСА_1, де він проживав до незаконного перетину державного кордону України (т.2   а.с. 219-222);

•    протоколом відтворення із свідком ОСОБА_9 від 03.04.2009 року, який впізнав кімнату АДРЕСА_1, де він проживав до незаконного перетину державного кордону України (т.2 а.с. 223-226);

•    протоколом відтворення із свідком ОСОБА_10 від 03.04.2009 року, який впізнав кімнату АДРЕСА_1, де він проживав до незаконного перетину державного кордону України (т.2 а.с. 227-230);

-  протоколом впізнання із свідком ОСОБА_15 від 05.05.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.3.с. 19-22);

•    протоколом впізнання із свідком ОСОБА_16 від 05.05.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.3 а.с. 32-35);

•    протоколом впізнання із свідком ОСОБА_17 від 05.05.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.3 а.с. 45-48);

•    протоколом впізнання із свідком ОСОБА_18 від 05.05.2009 року де останній впізнав підсудного ОСОБА_3 (т.3 а.с. 57-60);

•    інформуванням прикордонною службою України західного регіонального управління Мукачівського прикордонного загону №5/225 від 13.03.2009 року (т.1   а.с. 53-55);

•    інформуванням прикордонною службою України західного регіонального управління Мукачівського прикордонного загону №5/225 від 13.03.2009 року (т.1 а.с. 56-59);

•    копією проведення спільної прикордонно-представницької зустрічі від 13.03.2009 року (т.1 а.с. 60);

•   копією протоколів адміністративних затримань 13 іноземних громадян (т.1 а.с. 62-106);

•   протокол затримання транспорту від 13.03.2009 року (т.1 а.с. 143);

•       копією документів по затриманню громадян Єгипту неподалік смт. Чінадієво, Мукачівського району (т.2 а.с. 48-91);

•    відповіддю по дорученню, в якій надається інформація по телефонним дзвінкам між обвинуваченими ОСОБА_3, ОСОБА_4 та затриманим в Угорській Республіці ОСОБА_14, під час незаконного переправлення осіб через державний кордон України в Угорську Республіку (т.3 а.с. 96-103);

Таким чином, дії підсудного ОСОБА_3 досудовим слідством кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 332 КК України, як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню вказівками, наданням засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Суд обираючи міру покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання.

Обставинами, які обтяжують та пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.  

По місцю проживання підсудній ОСОБА_3 характеризуються позитивно (т. 3 а.с.178).

Враховуючи, що підсудній ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, однак позитивно характеризуються по місцю проживання, має на утримані малолітнього сина 2003 року народження, згідно ст. 89 не судимий,  суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, тому на підставі ст. 75 КК України, слід прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, на підставі п. п. 3, 4 ст. 76 КК України, слід зобов’язати підсудного  ОСОБА_3 періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Речові докази: автомобіль марки «Шкода Октавія-А5» державний номер НОМЕР_1, який зберігається на штраф майданчику Берегівського РВ, слід повернути власниці  ОСОБА_34.; мобільний телефон марки «Нокіа 3110с», який  зберігаються в кімнаті речових доказів Берегівського РВ, слід конфіскувати в дохід держави; сім картка, килимова доріжка, кусок пінопласту, які зберігаються в кімнаті речових доказів Берегівського РВ, слід знищити ( т. 1 а.с. 150, т. 2 а.с. 26, 27); сім картки до мобільних телефонів, які зберігаються при матеріалах кримінальної справи, слід залишити при справі (т. 1 а.с.204).

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

Засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, призначивши покарання у виді  позбавлення волі на строк п’ять  років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов’язку періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої інспекції та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній – підписку про невиїзд.

Речові докази: автомобіль марки «Шкода Октавія-А5» державний номер НОМЕР_1, який зберігається на штраф майданчику Берегівського РВ - повернути власниці  ОСОБА_34.; мобільний телефон марки «Нокіа 3110с», який  зберігаються в кімнаті речових доказів Берегівського РВ - конфіскувати в дохід держави; сім картка, килимова доріжка, кусок пінопласту, які зберігаються в кімнаті речових доказів Берегівського РВ - знищити; сім картки до мобільних телефонів, які зберігаються при матеріалах кримінальної справи - залишити при справі.

На вирок може бути подана апеляція через цей суд до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб з моменту його оголошення.

      Суддя:                                                                                 Ільтьо І.І.