Справа 22ц - 10556 /2010р. Головуючий у 1 інстанції: Святоха Л.В.
Категорія 57 Доповідач: Краснощокова Н.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 серпня 2010 р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С.
суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.
при секретарі: Сироті Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради на постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення. Посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 23.07.2008р. 1 категорії, а до цього мав статус учасника 2 категорії, має право на отримання щорічної компенсації на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, однак, відповідач за період 2002 – 2009 років виплачує вказану компенсацію у значно менших розмірах.
Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2010р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради щодо не донарахування позивачу компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 та 2009 роки.
Зобов’язано відповідача нарахувати та сплатити позивачу за рахунок державного бюджету недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2003р. в сумі 998 грн., за 2004р. – 1283,30 грн., за 2005р. – 1560 грн., за 2007р. – 1900 грн. ,за 2008р. – 2475 грн., за та 2009 рік – 2330 грн., а всього 10 546 грн. 60 коп. У решті позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а постанову суду слід скасувати в частині задоволення вимог за 2007 – 2008 роки та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, у іншій частині рішення слід залишити без зміни з наступних підстав.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Як вбачається із справи ОСОБА_1 з 23.07.2008р. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджено посвідченням (а.с.16), до цього він був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії відповідно до посвідчення від 25.02.1998р. Також позивач є інвалідом 3 групи з 23.06.2008р., захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.17).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач в 2002 – 2009 роках виплатив йому одноразову компенсацію на оздоровлення в розмірі, меншому, ніж передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи 2 категорії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3 групи – у розмірі 4 мінімальні заробітні плати. Частиною 3 статті 48 вказаного Закону передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач виплачував позивачу вказану щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №863 та постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року у розмірах, передбачених цими постановою.
Визнаючи вказані дії відповідача неправомірними, суд виходив з того, що вказані постанови Кабінету Міністрів України на підставі яких відповідач проводив виплати одноразової компенсації позивачу у меншому розмірі, були прийняті всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому не прийняв до уваги посилання відповідача на ці постанови. Законом N 796-XII не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Верховною Радою України дія статті 48 Закону N 796-XII протягом 2003 - 2005 років не призупинялась.
У Законі України N 796-XII викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвій рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України N 796-XII, є безпідставним.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України N 796-XII зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору щодо виплат за 2003 – 2005 роки, застосуванню підлягає стаття 48 Закону України N 796-XII та закони України, якими були встановлені розміри мінімальної заробітної плати за роками.
Однак, в частині задоволення позовних вимог за 2007 – 2008 роки з висновками суду погодитись неможливо з таких підстав.
Так, дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V, а згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 зупинення дії вказаної норми визнано неконституційним.
Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI стаття 48 Закону України N 796-XII викладена у новій редакції, якою визначено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Зміни, внесені у статтю 48 Закону України N 796-XII підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші нормативно – правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в періоди з 01.01.2007 до 08.07.2007 року, та з 01.01.2008 року до 21.05.2008 року закони України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу було сплачено компенсацію на оздоровлення у 2007р. - 27.02.2007р., у 2008 році – 4.03.2008р., тобто в періоди, коли Закони України про Державний бюджет, якими зупинено на 2007 рік та змінено редакцію норми ст. 48 Закону України N 796-XII на відповідні роки були чинними.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги за період 2007-2008 років не підлягають задоволенню з вищевикладених підстав, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
У 2009 році продовжувала діяти редакція ст. 48 Закону України N 796-XII, яка передбачає виплату компенсації на оздоровлення саме у кратному розмірі до мінімальної заробітної плати.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Відповідач виплатив позивачу компенсацію на оздоровлення у 2009 р. в розмірі 90 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 48 Закону України N 796-XII.
Оскільки зміни до ст. 48 Закону України N 796-XII не внесені та Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» не встановлено іншого конкретного розміру виплат, з врахуванням пріоритету закону над підзаконним актом суд правильно прийшов до висновку троп застосування до виплат у 2009 р положень 48 Закону України N 796-XII.
У іншій частині рішення суду є правильним та підстав для його скасування немає.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 313, 316 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами» апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2010р. скасувати в частині задоволення позовних вимог за 2007 – 2008 роки.
У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради та про стягнення на його користь недоплаченої компенсації на оздоровлення за 2007 – 2008 роки відмовити.
У іншій частині постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2010р. з алишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції є остаточним та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: