Справа №2-3045/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 серпня    2010 року                         Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого     судді      Слюсар Л.П.  

               при секретарі                   Карпенко І.Ю.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну  справу за   позовною заявою   ОСОБА_1 до  Управління  Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про поновлення пропущеного строку, встановлення надбавки до пенсії за віком, перерахунку пенсії, та стягнення щомісячно не нарахованої та не сплаченої соціальної допомоги ,  -  

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в  серпні  2010 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що відповідно до Закону України “ Про соціальний захист дітей війни ” має статус дитини війни, у зв’язку з чим згідно ст. 6 цього Закону має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це у періоди з 01 березня 2009 року по  31 липня 2010  року така допомога їй не виплачувалася у належному розмірі, що позивачка вважає незаконним. На підставі викладеного просила суд: відновити  пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод  та інтересів;  визнати   незаконними дії  відповідач, що полягають в порушенні вимог ст.6 Закону України  « Про соціальний захист дітей війни з урахуванням  належної їй надбавки до пенсії у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком та спричинення їй , шляхом  щомісячної  недоплати 20 %  мінімальної  пенсії за віком , за період з 01 березня 2009 року по 31 липня  2010 року матеріальних  збитків у сумі 1693 грн. 20 коп.;  стягнути із відповідача  на її користь  створеної з його вини за період заборгованості з 01 березня 2009 року по 31 липня  2010 року по щомісячній пенсії згідно Закону України  « Про соціальний захист дітей війни» в загальній сумі 1693 грн. 20 коп.

В судовому засідання позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила суд позов задовольнити.

  Представник відповідача в судове засідання   з’явився.  Вказав,  що  позов не визнають у повному обсязі,  посилаючись на те, що  починаючи з 01.01.2008 року  позивачці вже  виплачується надбавка, як « дитині війни»  згідно зі ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», ст.14 Закону України  « Про статус  ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту» та  Закону України « Про державний бюджет  на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в саме: з 01.01.2008 року в розмірі 47,00 грн., з 01.04.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року по теперішній час – 49,80 грн.   Просив в задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін,   дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

   Судом встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус дитини війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, Управлінням Пенсійного фонду України  в Індустріальному районі    м. Дніпропетровська була призначена та виплачується пенсія за віком , що у 2009  по 31 липня  2010 р. нараховувалася без врахування підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”.

Станом на початок спірного періоду питання підвищення розміру пенсії для дітей війни були врегульовані положеннями ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, якою було визначено, що  для осіб, що мають відповідний статус, розмір пенсії, довічного утримання або соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

З 01.01.2008 року набрав чинності Закон України “ Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, пп. 2 п. 41 розділу ІІ якого розмір підвищення пенсії був прирівняний до надбавки, встановленої для учасників війни.

22.05.2008 року Конституційним Судом України було ухвалене рішення у справі № 10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. У зв’язку з цим законодавство, що регулює спірні питання, повернулося до стану, що існував до набрання чинності згаданим Законом України.

Ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»  Уряду України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 -2010 роках  дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

    Судом встановлено, що Управління протягом того року цього не здійснювало, а виплати проводились на підставі п.8 Постанови Уряду України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року.

    Відтак, у зв’язку з неправильним тлумаченням вимог законів відповідач допустив протиправність дій та, як наслідок, порушення права позивачки, тому вимоги позивачки  заявлені щодо періоду з 01.03.2009 року по 31.07.2010 року є законними та підлягають задоволенню.

 Стосовно заявлених  позовних вимог щодо стягнення  недоплаченого підвищення до пенсії в  загальній сумі 1693 грн. 20 коп., то суд   не може  перебирати на себе функцію  здійснення перерахунку та нарахування підвищення пенсії замість органу, якому надані такі повноваження. Відповідачем  же на надано суду  розрахунку  недоплаченого підвищення, тому суд не вбачає підстав для стягнення суми,  та  приходить до висновку про зобов’язання  відповідача  здійснити  нарахування і  виплату підвищення  до  пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з   01.03.2009 року по 31.07.2010 року  з урахуванням виплачених сум.  

Щодо заявлених вимог позивачки про поновлення  пропущеного строку, то, відповідно до ст. 46 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  нараховані суми пенсії, не отримані з вини  органу, що призначає  і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Поверненню підлягають  не тільки суми, які мали бути призначені , але не виплачені, а й суми, які мали бути призначені пенсіонеру.      

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає за можливим віднести судові витрати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 22, 92, 152 Конституції України, ст.ст.1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України « Про державний бюджет на 2008 рік», Рішенням Конституційного суду України  від 22.05.2008 року №10 рп/ 2008, Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», ст. ст. 3,7, 10, 11, 60,88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1  - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії  управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1   згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01  березня 2009 року по 31 липня 2010 року .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати  за період з 01 березня 2009  року по 31 липня 2010 року з урахуванням виплачених сум.  

      Рішення може  бути оскаржено  в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення рішення  апеляційної скарги.

                              Суддя                                                                  Л.П. Слюсар