Справа № 2- 427 / 2009 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05 листопада  2009 року    Володарський районний суд Київської області

в складі:

головуючого судді                          Ткаченко О.В.

при секретарі                                   Бондаренко Л.С.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  смт. Володарка

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1,  24.09.2009 року звернувсь до суду з названим позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 боргу за договором позики, посилаючись на те, що 30. 01. 2007 року за усною угодою позики передав позичальнику ОСОБА_2 у власність 1 277 гривень 85 копійок, які йому були необхідні для операції та придбання ліків для хворої матері. При фактичному одержані вказаної суми ОСОБА_2 була надана письмова розписка від 30.01.2007 року. Із загальної суми 279 гривень 85 коп. позивач зарахував відповідачу за виконану роботу, а залишок боргу в сумі 998 гривень 00 коп. відповідач зобов’язався повернути частинами за два рази. Першу частину в сумі 725 грн до 10 лютого 2007 року і другу частину в сумі 273 грн. до 28 лютого 2007 року. Після прострочення терміну повернення боргу позивач неодноразово звертався до відповідача усно і по телефону щоб останній повернув йому борг , але до теперішнього часу борг відповідач не повернув, чим не виконав взяті на себе зобов’язання. 02.08.2008 року  та 16.09.2009 року ОСОБА_1 написав ОСОБА_2 претензії, але відповідач ніяким чином на них не відреагував. Враховуючи те, що відповідач неодноразово ухилявся від повернення боргу та те що позивач не міг вільно користуватися своїми коштами, враховуючи попередження в отриманні претензій про нарахування штрафних санкцій від суми боргу про з урахуванням індексу інфляцій та 3 % річних згідно  розрахунку станом на 16.09.2009 року сума боргу становить 1510,71 гривень. Крім того на момент позички вартість коштів до комерційного курсу долара США становила 5.05 або 197 доларів 62 центи. На 24.09.2009 року на дату складення позовної заяви комерційний курс долара США становить 8,62 – різниця між курсами становить 705 гривень 48 копійок.  Тому, позивач просить стягнути на його користь із ОСОБА_2 боргу за договором позики та курсову різницю відповідно до долара США із простроченої суми за весь період в сумі 2 216,19 гривень.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач позов визнав.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає , позовні вимоги слід задоволити частково.

По справі встановлено, що 30.01.2007 року ОСОБА_1 за усною угодою позики передав ОСОБА_2 у власність 1 277 гривень 85 копійок, які йому були необхідні для операції та придбання ліків для хворої матері. При фактичному одержані вказаної суми ОСОБА_2 була надана письмова розписка від 30.01.2007 року (а.с.5). Із загальної суми 279 гривень 85 коп. позивач зарахував відповідачу за виконану роботу, а залишок боргу в сумі 998 гривень 00 коп. відповідач зобов’язався повернути частинами за два рази. Першу частину в сумі 725 грн до 10 лютого 2007 року і другу частину в сумі 273 грн. до 28 лютого 2007 року. Після прострочення терміну повернення боргу позивач неодноразово звертався до відповідача усно і по телефону щоб останній повернув йому борг , але до теперішнього часу борг відповідач не повернув, чим не виконав взяті на себе зобов’язання. 02.08.2008 року  та 16.09.2009 року ОСОБА_1 написав ОСОБА_2 претензії (а.с.7-8), але відповідач ніяким чином на них не відреагував.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково оскільки доводи позивача про те, що на момент позики вартість коштів до комерційного курсу долара США становила 5.05 або 197 доларів 62 центи. На 24.09.2009 року, на дату складення позовної заяви, комерційний курс долара США становить 8,62 – різниця між курсами становить 705 гривень 48 копійок, і просив стягнути курсову різницю відповідно до долара США із простроченої суми за весь період, але дана позовна вимога не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора  зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші, кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж кількості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як передбачено ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (гроші, кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані  йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

       Враховуючи вищевикладене , позовні вимоги підлягають до часткового задоволення , щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних з простроченої суми у розмірі 1 510,71 гривень. В частині стягнення курсової різниці відповідно до долара США з простроченої суми  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки дані вимоги не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 625, 1046, 1049 ЦК України,

ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних простроченої суми у розмірі  1 510 гривень 71 коп., та судові витрати по сплаті інформаційно – технічних послуг за розгляд справи в сумі 120 гривень, всього 1 630 гривень 71 коп.

    В частині стягнення курсової різниці відповідно до долара США з простроченої суми  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в сумі 51 гривня.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області  шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СУДДЯ:                                                                О.В. ТКАЧЕНКО