Справа № 2-94/10
РІШЕННЯ
Іменем України
11.08.2010р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого – судді Масенко Д.Є.,
при секретарі – Філатовій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, МСП «ЛІС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановив:
В грудні 2006 року позивачка звернулась до суду з позовом, який в червні 2009 року уточнила та просила стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 7144 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Також просила суд стягнути з відповідача витрати, пов’язані з юридичною допомогою у розмірі 200 грн., та витрати, пов’язані з проведенням експертизи у розмірі 188,88 грн. До того ж просила стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн..
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що 01.12.2005 р. між нею та Малим спільним підприємством «ЛІС» в особі генерального директора ОСОБА_2 був укладений договір оренди, відповідно до якого МСП «ЛІС» прийняв у тимчасове платне користування майстерню-гараж з обладнанням. Перелік обладнання наведений у додатку № 1 до договору оренди. Серед іншого обладнання зазначені два підйомника для легкових автомобілів.
Наприкінці грудня 2005 р. відповідач повідомив, що знайшов особу, яка бажає придбати підйомник і в розрахунок за нього пропонує балансувальний стенд. Позивачкою було звернуто увагу відповідача, що підйомник належить їй, у зв’язку з чим право розпорядження також належить їй. Також позивачкою було повідомлено, що будь-які домовленості та переговори з приводу відчуження зазначеного майна вона буде проводити особисто.
При наступній перевірці позивачкою було виявлено що відсутній один підйомник для легкових автомобілів. Позивачці відповідач пояснив, що він самостійно здійснив обмін підйомника на балансувальний стенд, що належав ОСОБА_3, який передав його МСП «ЛІС».
В бесіді з ОСОБА_3 було з’ясовано, що відповідачем йому було передано підйомник в обмін на балансувальний стенд вартістю 2500 грн. (за курсом НБУ 5.05 грн. на той час 500 дол. США) та доплату у розмірі 300 дол. США. На вимогу позивачки повернути майно ОСОБА_3 зазначив, що він мав справу з ОСОБА_2, який не повідомив його про те, що підйомник йому не належить, та повністю з ним розрахувався. Повернути підйомник ОСОБА_3 відмовився. Ця розмова відбулася при свідках ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Таким чином, відповідач за рахунок майна, що належить позивачці, придбав обладнання для свого підприємства та отримав прибуток. Позивачкою ніякої компенсації отримано не було. Внаслідок дій відповідача позивачці було завдано матеріальну шкоду.
На початок 2005 р. вартість аналогічних підйомників складала приблизно 13500-14000 грн., що підтверджується прайсами ПП «Янис». Окрім того, в матеріалах справи є висновок експертизи № 1700 від 18.10.2007 р. щодо встановлення ринкової вартості підйомника. Зазначений підйомник позивачка придбала за 4644 грн. (за курсом НБУ на той час 860 дол. США). Продаж був здійснений за усною домовленістю з невідомою позивачці особою. В процесі експлуатації на зазначений підйомник були встановлені нові деталі вартістю 2500 грн.
Таким чином, сума матеріальної шкоди, завданої відповідачем, складає 7144 грн.
23.01.2006 р. позивачкою було направлено лист до МСП «ЛІС» з пропозицією розірвати договір оренди, але відповіді не надійшло.
22.04.2006 р. позивачкою повторно було направлено лист до МСП «ЛІС» з пропозицією розірвати договір оренди відповідно до умов договору оренди від 01.12.2005 року. Договір оренди було розірвано, але не все майно, вказане в додатку до договору оренди, було повернуто позивачці. Так, не було повернуто підйомник для легкових автомобілів.
У розписці від 27.04.2006 р. ОСОБА_2 зобов’язався повернути позивачці майно, серед якого вказаний і підйомник. Розписка написана від імені ОСОБА_2, як від фізичної особи. Обмін підйомника на балансувальний стенд був здійснений конкретно ОСОБА_2, але в акті закупки від 08.12.2005 р. зазначено, що вказаний станок придбано МСП «ЛІС». Той факт, що балансувальний станок не був придбаний за кошти МСП «ЛІС», а був обміняний на підйомник позивачки, ОСОБА_2 власноручно написав у розписці на ім’я позивачки від 27.04.2006 р. Це також підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, затвердженою в.о. начальника Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області ОСОБА_6 та листом прокуратури Ленінського району м. Луганська від 16.11.2006 р. за № 1376 вих. 06.
Позивачка вважає, що неправомірними діями відповідача їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у переживаннях з приводу втрати належного їй майна, які призвели до погіршення стану здоров’я, а саме: порушення тиску, серцевого ритму, сну та головний біль. У зв’язку з цим позивачка проходила лікування та витратила на нього 535,58 грн. що підтверджується рецептом лікаря та чеками на купівлю лік. Також постійне хамство з боку відповідача завдало моральної шкоди, що виявилось в приниженні честі і гідності позивачки.
Завдану моральну шкоду позивачка оцінює у 5000 грн. На думку позивачки зазначена сума є співмірною компенсацією тих моральних страждань, які були завдані їй відповідачем.
В судовому засіданні позивачка та її представник надали відповідні пояснення.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, надав пояснення в яких зазначив, що договір оренди було укладено між ОСОБА_1 та МСП «ЛІС». В пункті 4.3.4 вищевказаного договору орендар зобов’язаний відшкодувати у випадку завдання орендодавцю завдані збитки. Отже ОСОБА_2 не має ніяких зобов’язань з відшкодування шкоди.
Позивачкою не надано доказів того, що вона є власником підйомника для легкових автомобілів. Ст. 16, 386 ЦК України передбачено, що кожна особа має звернутися за захистом свого порушеного особистого майнового права, тобто в тому випадку, якщо його права, як власника, порушені. Позивачка не надала жодних доказів про те, що вона є власником вищевказаного майна.
Розмір матеріальної шкоди, заявлений позивачкою є необґрунтованим. Позивачкою не надано відомостей про технічні характеристики підйомника, а вартість підйомника – 7144 грн., на думку відповідача, є вигаданою.
Позивачка стверджує, що ОСОБА_3 йому було передано 300 дол. США. Відповідач вважає цей факт вигаданим, оскільки ОСОБА_3 було опитано в судовому засіданні і він не підтвердив цей факт.
Розмір моральної шкоди відповідач вважає необґрунтованим. Оскільки згідно Постанови Пленуму ВСА № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди» від 31.03.1995 р. кожна сторона повинна зазначати обґрунтування суми моральної шкоди та надавати чіткі докази, пов’язані з конкретними діями відповідача. Позивачкою не надано доказів стосовно проходження лікування внаслідок дій відповідача.
На підставі вищевикладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача МСП «ЛІС» позов не визнав, надав пояснення в яких зазначив, що договір оренди на приміщення було укладено на строк 1 рік, що порушує норми діючого законодавства, оскільки договір оренди, укладений на строк більше 1 року, повинен бути нотаріально посвідчений. На момент укладання договору оренди у позивачки були відсутні документи, що посвідчують її право власності. Договір оренди було укладено 01.12.2005 р., а документи про право власності, тобто свідоцтво, позивачка отримала 03.04.2006 р., отже вона не мала права, на момент укладання договору оренди, підписувати договір та передавати майно в оренду. Стосовно балансувального стенда представник відповідача зазначив, що позивачка не надала жодних доказів, що підтверджують її право власності на даний підйомник, також позивачкою не надано технічної документації, яка б характеризувала обладнання.
Розмір моральної шкоди представник відповідача вважає необґрунтованим. Оскільки згідно Постанови Пленуму ВСА № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди» від 31.03.1995 р. кожна сторона повинна обґрунтувати суму моральної шкоди та надати чіткі докази того, чим було завдано моральну шкоду та з якими конкретними діями відповідача вона пов’язана. Представник відповідача вважає, що не має доказів та відсутній причинно-наслідковий зв'язок відносно дій відповідача та моральної шкоди.
На підставі вищевикладеного представник відповідача МСП «ЛІС» просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа – ОСОБА_3 надав пояснення в яких зазначив, що оскільки спочатку переговори, стосовно обміну обладнання, проводив механік, то для подальших переговорів він запросив ОСОБА_2, як керівника. При зустрічі на станції ОСОБА_3 ним було показано балансувальний станок ОСОБА_2. ОСОБА_3 на своєму балансувальному станку навчав спеціалістів ОСОБА_2, які приїжджали до нього протягом тижня. Після цього ОСОБА_3 привіз балансувальний станок ОСОБА_2 в робочому стані та встановив його. Оскільки знайти клієнтів на цей станок не просто, ОСОБА_3 припускає, що деякий час даний станок у ОСОБА_2 не працював. Підйомник ОСОБА_3 забрав у ОСОБА_2 у вигляді двох швелерів та двох гвинтів, ніякого обладнання та двигуна до підйомника не було. ОСОБА_3 пояснив, що має аналогічний станок та придбав підйомник з метою використання деяких його деталей у вигляді запчастин, та як металобрухт, доплати за обмін в розмірі 300 доларів США не надавав.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як встановлено в судовому засіданні 01.12.2005 р. між позивачем та відповідачем МСП «ЛІС» в особі генерального директора ОСОБА_2 був укладений договір оренди, відповідно до якого МСП «ЛІС» прийняв у тимчасове платне користування майстерню-гараж з обладнанням. Перелік обладнання наведений у додатку № 1 до договору оренди. Серед іншого обладнання зазначені два підйомника для легкових автомобілів. Зазначене підтверджується договором оренди з додатком (а.с.14,17) та проти цього не заперечують сторони.
Наприкінці грудня 2005 р. відповідач ОСОБА_2, який діяв як керівник МСП «ЛІС» повідомив позивача, що знайшов особу, яка бажає придбати один з підйомників і в розрахунок за нього пропонує балансувальний стенд та у подальшому, не отримавши згоду позивача зробив обмін вказаного майна, що підтверджується відсутністю письмової згоди позивача на обмін, поясненнями 3 особи ОСОБА_3, крім того, зазначені обставини встановлені постановою про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с.11).
Таким чином суд вважає, що відповідачем ОСОБА_2, який, при обміні підйомника на балансувальний стенд, діяв як керівник МСП «ЛІС» було завдано позивачу майнової шкоди, яка повинна бути відшкодована.
Згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків .
На підстав викладеного суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди за відчуження належного позивачу майна але на погляд суду сума завданої шкоди становить 3674гр., що підтверджується висновком експерта № 1700/25 від 18.10.2007р. (а.с.91).
Посилання позивача на ті обставини, що на початок 2005 р. вартість аналогічних підйомників складала приблизно 13500-14000грн., зазначений підйомник позивачка придбала за 4644 грн. (за курсом НБУ на той час 860 дол. США), в процесі експлуатації на зазначений підйомник були встановлені нові деталі вартістю 2500 грн. та що підйомник був обміняний з доплатою у розмірі 300 дол. США и таким чином, сума матеріальної шкоди, завданої відповідачем, складає 7144 грн. судом до уваги не прийнято з тих підстав, що це не підтверджується доказами та спростовується висновком експерта про вартість спірного майна.
Також, судом не приймаються до уваги посилання відповідачів на відсутність права власності у позивача на бокс та майно, що там знаходилось з тих підстав, що позивач отримав правом встановлюючи документи після укладення договору, оскільки ст. 761 ЦК України передбачено право передання майна у найом не тільки власника а й особи, якій належать майнові права. Належність позивачу, на момент укладення договору з МСП «ЛІС», майнових прав, підтверджується свідоцтвом про право власності (а.с.18), яке позивач отримала 03.04.2006р., однак це не позбавляло її майнових прав на вказана майно під час укладення договору 01.12.2005р., оскільки відсутні відомості про заявлення іншими особами права власності на це майно до 03.04.2006р.
В частині вимог позивача, щодо відшкодування йому моральної шкоди, суд не знаходить для цього підстав, оскільки договором оренди (а.с.14) сторони не передбачили таких наслідків при порушення умов договору, що також не передбачено і законодавством.
Разом з цим суд вважає, що позивачу, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України повинні бути відшкодовані судові витрати в частині сплати за проведення експертизи в сумі 187,80гр. (а.с.90) та витрати на ИТЗ 30гр. (а.с.2), які підтверджуються документами про їх сплату. В частині відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в сумі 200гр. суд не знаходить для цього підстав, оскільки понесення позивачем зазначених витрат не підтверджується документами про їх сплату.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 1172 ЦК України , суд –
вирішив:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з МСП «ЛІС» на користь ОСОБА_1 3674 гривні у відшкодування матеріальної шкоди, 187 гривень 80 копійок у відшкодування витрат на проведення експертизи та 30 гривень у відшкодування витрат на ИТЗ.
В задоволені іншої частини позовних вимог – відмовити за необґрунтованістю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий: